Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/459/19 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
30.07.2019 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в режимі відеоконференції зі Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області 17 липня 2019 року, якою у межах кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - з 17 липня 2019 року до 14 вересня 2019 року.
У провадженні Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області переобуває судова справа за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України /ЄУН 401/207/18/.
У межах даного кримінального провадження, 16 липня 2019 року, прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 .
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_8 , будучи судимим і звільненим від відбування покарання за попереднім вироком з випробуванням, знову вчинив тяжкий злочин, на шлях виправлення не став, сталого джерела доходу не має, негативно характеризується, перебуваючи на волі, може вчинити інші кримінальні правопорушення, а тому, за для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, слід продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого.
Суддя у справі, розглянувши внесене прокурором клопотання, погодилась із доводами сторони обвинувачення, ухвалою від 17 липня 2019 року задовольнила означене клопотання, при цьому, в обґрунтування постановленого судового рішення зазначила: обвинуваченому інкриміновано вчинення злочинів середньої тяжкості і тяжкого, в період іспитового строку, що свідчить про суспільну небезпечність ОСОБА_8 , можливість останнього продовжувати злочинні дії; ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не змінилися і не припинили існувати; вважається наявною можливість обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення, у разі його перебування на волі.
Із судовим рішенням судді не погоджується обвинувачений ОСОБА_8 і оскаржує його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу місцевого суду, зазначає, що стороною обвинувачення не надано переконливих доказів на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому продовження щодо нього строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - є утисненням його законних прав та інтересів.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали подану обвинуваченим апеляційну скаргу, просили скасувати ухвалу суду першої інстанції, вказуючи про незаконність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, думку прокурора, який заперечив задоволення апеляційної скарги сторони захисту, зваживши доводи апеляційної скарги, колегією суддів зауважується про наступне.
Змістом ч.2 ст.392 КПК України, визначено, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Тобто, ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового розгляду кримінального провадження, окремому оскарженню не підлягає.
Водночас, рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13.06.2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Цим же рішенням Конституційний Суд зобов'язав Верховну Раду України привести нормативне регулювання, встановлене ч.2 ст.392 КПК України, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням, а також запровадити такий механізм гарантування права на свободу обвинуваченого, стосовно якого винесено ухвалу про тримання під вартою під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, який не перешкоджатиме досягненню цілей правосуддя, не порушуватиме права інших учасників кримінального провадження та забезпечуватиме інші засади судочинства, зокрема розумні строки розгляду справи (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини, пункт 2 резолютивної частини).
Конституційний Суд приймаючи рішення не зазначив про втрату чинності ч. 2 ст. 392 КПК України, як не конституційної, а визнано неконституційним відсутність норми про апеляційне оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, та зобов'язано законодавця впровадити відповідне нормативне регулювання.
Станом на дату надходження апеляційної скарги захисника в інтересах обвинуваченого - ч. 2 ст. 392 КПК України не приведена законодавцем у відповідність із Конституцією України та рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13.06.2019 року і залишається чинною у викладеній вище редакції, якою встановлено обмеження на апеляційне оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, тобто відсутній процесуально визначений порядок прийняття та розгляду зазначеної категорії проваджень.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.85 Конституції України прийняття законів України належить виключно до повноважень Верховної Ради України.
В ч.2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на вищевикладене наразі Суд не може самостійно визначати порядок та спосіб розгляду зазначених скарг, фактично вчиняти підміну повноважень визначених нормами чинного Законодавства, та покладати на Суд функцію законодавчого органу, тобто делегування функцій законодавчого органу, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Разом із тим, дана судова справа надійшла у провадження судді, який має окрему думку щодо можливості призначення і порядку розгляду справ даної категорії (окрема думка суддя-доповідача наявна в матеріалах провадження), а тому дану справу прийнято до розгляду й призначено апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали місцевого суду.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення,
Ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області 17 липня 2019 року, якою у межах кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - з 17 липня 2019 року до 14 вересня 2019 року - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: /підписи/
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Відповідає оригіналу:
Суддя Кропивницького
Апеляційного Суду ОСОБА_2