Справа № 344/9991/19
Провадження № 33/4808/311/19
Категорія ч. 2 ст. 154 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.
Суддя-доповідач Повзло
02 серпня 2019 року м. Івано-Франківськ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участі особи, що притягаєтеся до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши його апеляційну скаргу на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.07.2019 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим та притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 173, ч. 2 ст.154 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення з урахуванням приписів ст. 36 КУпАП у виді штрафу у розмірі 5 (п'ять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п'ять) гривень з конфіскацією собаки, -
В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1 просить постанову суду як незаконну скасувати, внаслідок відсутності його вини в інкримінованих йому правопорушеннях. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що надана судом довідка про тілесні ушкодження у сина ОСОБА_2 є підробленою, оскільки на тілі дитини не було виявленого жодних ознак тілесних ушкоджень у виді кусаної рани обличчя праворуч. Посилається на неповноту судового слідства, оскільки суд не задовольнив його клопотання про виклик свідків, які б підтвердили, що його не було на місці події 26.05.2019 року о 12-30 год., а також про виклик наряду поліції, який перебував на виклику 26.05.2019 року о 18-05 год., для допиту їх в якості свідків. Вважає, що суддя не прийняв до уваги його пояснення на предмет відсутності в нього собаки. Також вважає, що сім'я ОСОБА_3 ввела суд в оману. Посилається на те, що ОСОБА_4 спричинили його матері тілесні ушкодження.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.04.2019 року близько 01-50 год. ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою в сторону працівників поліції в коридорі біля кв. АДРЕСА_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
Крім цього, 26.05.2019 року о 12-30 год. неподалік буд. № 136-А по вул. Коновальця в м. Івано-Франківськ ОСОБА_1 відпустив собаку без намордника та повідка, внаслідок чого собака покусала неповнолітнього сина заявниці ОСОБА_2 , чим спричинила останньому тілесні ушкодження у вигляді кусаної рани обличчя справа. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 154 КУпАП.
В судове засідання з'явився ОСОБА_1 , якому роз'яснені права, передбачені ст.268 КУпАП. Повідомив, що права йому зрозумілі, він не потребує захисника. Свій захист буде здійснювати самостійно. Жодних заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції не направляв ані поштою, ані через канцелярію суду, ані на адресу електронної пошти суду.
Під час апеляційного розгляду:
- ОСОБА_1 просив постанову суду скасувати та закрити провадження по справі, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень. Вважає, що матеріали сфабриковані. Стверджує, що собаки в нього немає. На місці події він не був та не висловлювався на адресу працівників поліції нецензурною лайкою.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апелянта, доходжу висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, постанову суду - без змін, виходячи з наступного.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці вимоги закону дотриманні суддею при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається суть адміністративного правопорушення, яка містить в собі необхідні кваліфікуючи ознаки для наявності складу адміністративної відповідальності, передбаченого в диспозиції ч. 2 ст.154 КУпАП, а саме те, що ОСОБА_1 відпустив собаку без намордника та повідка, внаслідок чого собака покусала неповнолітню дитину.
Згідно ч. 2 ст. 154 КУпАП тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях , що спричинило заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 року, особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.
Відповідно до ст. 22 вказаного закону, при поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов'язана забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, підтверджується: 1) даними протоколу про адміністративне правопорушення серія серії ГР № 130971 від 30.05.2019 року (а.п. 14); 2) заявою ОСОБА_2 на адресу відділу поліції від 27.05.2019 року про прийняття заходів щодо ОСОБА_1 , який вигулює собаку в дворі будинку без намордника і повідка, що кидається на дітей (а.п. 2 ); 3)заявою ОСОБА_2 на адресу відділу поліції від 27.05.2019 року, підписану 83 мешканцями будинку 136-А. з приводу вигулу ОСОБА_1 , що мешкає в будинку 136-А, собаки без намордника і повідка (а.п. 4-6); 4) довідкою Івано-Франківської обласної дитячої лікарні від 26.05.2019 року, виданої на ім'я ОСОБА_5 , з діагнозом: « ОСОБА_6 рана обличчя справа», яка містить підпис лікаря та печатку (а.п. 7); 5) письмовими поясненнями ОСОБА_2 надану працівникам поліції 27.05.2019 року про те, що мешканець її будинку - чоловік ОСОБА_7 , вигулює собаку без намордника, а замість повідка використовує шнурок (а.п. 8); 6) поясненнями ОСОБА_2 , наданих старшому дільничному 27.05.2019 року про те, що ОСОБА_8 спустив собаку (мішаної породи німецької вівчарки) в двір будинку по АДРЕСА_3 . Є АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та 136-Б без намордника, що призвело до нападу собаки на її неповнолітню дитину - ОСОБА_5 близько 12-30 год. 26.05.2019 року, внаслідок чого дитина отримала кусану рану обличчя справа (а.п. 9); 7)поясненнями свідка ОСОБА_9 старшому дільничному 27.05.20019 року (а.п. 10); 8) рапортом старшого дільчого Жмака О.В. про те, що 27.05.2019 року надходження письмової заяви ОСОБА_10 , мешканки будинку 136-Б АДРЕСА_4 щодо прийняття заходів відносно ОСОБА_1 , який вигулює собаку великих розмірів без намордника та повідка внаслідок чого собака накинулась на неповнолітнього сина заявниці чим спричинила йомі тілесні ушкодженні, які згідно довідки з Івано-Франківської ОДКЛ є - кусана рана обличчя справа (а.п. 12); 9) довідкою старшого дільничного Жмака О.В. від 30.05.2019 року щодо проведення перевірки за результатами розгляду звернення ОСОБА_10 та складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР №130971 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 154 КУпАП (а.п. 13).
Матеріали провадження також містять відомості від 30.05.2019 року про відмову ОСОБА_1 на підставі ст. 63 Конституції України надати пояснення старшому дільничному (а.п. 11).
Даючи оцінку вказаним доказам, в їх сукупності, доходжу висновку про правильність встановлення судом фактичних обставин вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зафіксованого в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно нього уповноваженою особою органів поліції, з відповідною кваліфікаціє за ч. 2 ст. 154 КУпАП.
Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та безпосередньо в суді апеляційної інстанції про те, що він не є власником собаки, розцінюю як спосіб захисту останнього з метою уникнення відповідальності, оскільки вони спростовуються вказаними вище та дослідженими під час апеляційного розгляду, доказами.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Доводи апелянта в частині фальсифікації довідки Івано-Франківської обласної дитячої лікарні від 26.05.2019 року, виданої на ім'я ОСОБА_5 , з діагнозом: « ОСОБА_6 рана обличчя справа», є безпідставними, оскільки вказана довідка містить всі необхідні реквізити, підпис лікаря та печатку, тому сумніві у достовірності такої не виникає (а.п. 7).
Оскільки адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 154 КУпАП є одним із найнебезпечнішим правопорушень в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою, внаслідок заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну, суд першої інстанції при визначенні виду та розміру стягнення, достатньо повно врахував характер вчиненого адміністративного правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , який вчинив адміністративне правопорушення вперше та обрав вид та міру стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 154 КУпАП у виді штрафу з конфіскацією тварини.
Таким чином, при винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції правильно оцінив зібрані у справі докази та обґрунтовано дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, а доводи викладені в апеляційній скарзі в частині вказаного обвинувачення, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, то вважаю також доведеною винуватість останнього у цьому епізоді обвинувачення, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, а саме даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушенні серії АА №650805 від 15.04.2019 року про те, що ОСОБА_1 15.04.2019 року близько 01-50 год. виражався нецензурною лайкою в сторону працівників поліції в коридорі біля кв. АДРЕСА_2 (а.п. 1); заявою ОСОБА_11 про прийняття заходів відносно ОСОБА_12 , який в нічній час систематично порушує тишу та заважає відпочивати (а.п. 3); поясненнями ОСОБА_11 від 15.04.2019 року про те, що ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в коридорі будинку порушував тишу, кричав та виражався нецензурною лайкою, та на його зауваження не реагував (а.п. 4); рапортом інспектора поліції Гордана Х.В. в частині того, що ОСОБА_1 , перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння не реагував на законні вимоги працівників поліції припинити шуміти та нецензурно висловлюватись, поводився агресивно та неадекватно, внаслідок чого останнього було затримано із застосуванням спеціальних засобів - кайданки та доставкою до відділу поліції (а.п. 5).
Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає притягнення особи до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме - громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.
Друга ознака об'єктивної сторони цього правопорушення полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Нецензурну лайку у громадських місцях, в контексті вчинення даного правопорушення, належить розуміти як найбільш цинічні лайки, що належать, як правило, до сфери статевих відносин, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності.
З наданих суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою в нічній час в громадському місці - коридорі будинку біля квартири 13 за адресою вул АДРЕСА_5 , що призвело до порушення громадського порядку та спокою інших мешканців будинку.
Оскільки суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу, то дії ОСОБА_1 повністю охоплюються складом інкримінованого йому правопорушення, оскільки ст. 173 КУпАП.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Отже, суддя першої інстанції правильно встановив дійсні обставини справи та дійшов до обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 поза всяким розумним сумнівом, складу адміністративного правопорушення, передбаченого як ст. 173 так й ч. 2 ст. 154 КУпАП.
Наведеними доказами у їх сукупності спростовуються доводи апелянта про відсутність його вини у інкримінованих йому адміністративних правопорушень, і відповідно, про його безпідставне притягнення до адміністративно відповідальності.
Суддею суду першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення.
Відхилення судом першої інстанції клопотань апелянта про виклик свідків не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки суд оцінює всі докази безпосередньо і в сукупності. Показання свідків, протокол про адміністративне правопорушення, довідка про наявність тілесних ушкоджень та інші докази, отримані в установленому законом порядку, підписані особами, викладені послідовно та узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, тому підстав піддавати їх будь-яким сумнівам немає, а отже немає необхідності в допиті додаткових свідків.
Разом з тим, вважаю за необхідне вказати на те, що доводів частині фальсифікації доказів можуть бути перевірені тільки в порядку передбаченому діючим КПК України.
Доводи апелянта на те, що ОСОБА_4 спричинили його матері тілесні ушкодження, не відносяться до обставин, які підлягають до перевірці під час провадження про притягнення ОСОБА_1 за ст. 173, ч. 2 ст. 154 КУпАП. Апелянту роз'яснено право звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, не встановлено.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП, відповідно до яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, та при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Таким чином, доходжу висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, у зв'язку із відсутністю підстав для скасування судового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 245, 251, 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.07.2019 року за ст. 173, ч. 2 ст.154 КУпАП щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Повзло