Справа № 161/12426/18 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С.
Провадження № 22-ц/802/577/19 Категорія: 39 Доповідач: Данилюк В. А.
01 серпня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Матвійчук Л. В., Шевчук Л. Я.,
з участю:
секретаря судового засідання Вергуна Т. С.,
представника позивачів ОСОБА_1 ,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 особисто та як законного представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 ,
представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - адвоката Філіповича В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Княгининівської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Луцька районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 за апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 березня 2019 року,
Позивачі звернулися до суду з позовом до Княгининівської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній син ОСОБА_7 , після смерті якого відкрилася спадщина на все належне йому майно. Вважають, що строк для прийняття спадщини був пропущений ними з поважних причин: інформуванням з боку родичів про подання від їх імені відповідних заяв в обумовлений законодавством строк та тим, що ОСОБА_6 постійно з короткими проміжками перебував на стаціонарному лікуванні, стан його здоров'я значно погіршився, а ОСОБА_5 є інвалідом ІІ групи, з моменту смерті сина постійно перебувала на лікуванні у зв'язку із поганим станом здоров'я, тому вони не мали можливості самостійно прибути до нотаріуса та подати необхідні документи, так як це спричиняє труднощі з пересуванням та здійснення додаткових зусиль, що є несумісними за станом здоров'я. Посилаючись на вищевикладене, просять суд визначити їм додатковий строк тривалістю два місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті їх сина ОСОБА_7 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, в якій вказують, що в силу віку та здоров'я вони не наділені спеціальними знаннями щодо процедури спадкування. ОСОБА_2 запевнила їх, що вони успадкують майно, а тому до моменту отримання 05.07.2018 відповідного повідомлення від нотаріуса вони не знали про порушення своїх прав на спадкування. Крім того, в апеляційній скарзі вказано, що на час звернення позивачів до суду з позовом свідоцтво про право на спадщину не видавалось, право власності не переоформлялось, майно не було відчужено, а тому надання додаткового строку позивачем для прийняття спадщини не порушує права третіх осіб. Судом першої інстанції не взято до уваги визнання позову відповідачем, а також відмовлено в задоволенні клопотання про допит свідків, які могли б підтвердити поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Таким чином, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, позивачі просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що відповідачі були обізнані з порядком прийняття спадщини, а причини, на які вони посилаються як на поважні причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, не можна вважати такими.
Відповідач Княгининівська сільська рада подала до Волинського апеляційного суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача. В клопотанні також вказує, що просить прийняти рішення в справі відповідно до вимог законодавства.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Луцька районна державна нотаріальна контора, подала до Волинського апеляційного суду заяву про розгляд справи без участі їхнього представника.
Представник позивачів ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній наведені.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , представник третьої особи адвокат Філіпович В. В. апеляційну скаргу не визнали та просили залишити її без задоволення.
Інші учасники справи в судове засідання в суд апеляційної інстанції не з'явилися.
Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивачів необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог, оскільки при розгляді даної справи позивачами не наведено суду будь-яких поважних причин пропуску позивачами строку прийняття спадщини (шестимісячний строк тривав із 01.12.2010р. по 01.06.2011р.).
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 (а.с. 5, 61), який є сином позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 8), чоловіком ОСОБА_2 (а.с. 62), батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 90, 77), що сторонами та третіми особами не заперечується.
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №27103257 від 01.06.2011р. на підставі заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини було здійснено реєстрацію спадкової справи № 51231196 (№92/2011) після померлого чоловіка ОСОБА_7 (а.с. 76).
Згідно довідки №1306 від 24.05.2011р., виданої Маяківською (після перейменування - Княгининівською) сільською радою, яка знаходиться у матеріалах спадкової справи № 51231196 (№92/2011), заповіт від імені ОСОБА_7 у сільській раді не посвідчувався; спадкоємці ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прийняли спадщину шляхом спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с. 47/зворот).
Позивачі, батьки померлого, пропустили строк для прийняття спадщини, адже заяв про прийняття спадщини у визначений Законом шестимісячний строк не подали, разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не проживали.
У зв'язку із бажанням ОСОБА_2 оформити свідоцтво про право власності на спадщину за законом літом 2018 року Луцькою районною держнотконторою позивачам ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були надіслані листи № 962/02-14, № 963/02-14, № 964/02-14 від 05.07.2018 року із повідомленням про те, що вони є такими, що не прийняли спадщину і свідоцтва про право на спадщину будуть видані іншим спадкоємцям за законом, які спадщину прийняли, та якими є ОСОБА_2 , дружина померлого, та діти: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (а.с. 48, 49).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).
Стаття 1270 ЦК України встановлює для прийняття спадщини строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини.
Правовими підставами для визначення судом додаткового строку для подачі заяви в нотаріальну контору для прийняття спадщини може бути поважність його пропуску.
Згідно з ч.1, 3 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачі не навели суду допустимих переконливих доказів поважності пропуску ними строку на прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_7 .
Судом першої інстанції досліджено причини, вказані позивачами як поважні для пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а саме: «інформування з боку родичів про подання від їх імені відповідних заяв в обумовлений законодавством строк»; « ОСОБА_6 постійно з короткими проміжками перебував на стаціонарному лікуванні, стан його здоров'я значно погіршився»; « ОСОБА_5 є інвалідом ІІ групи, з моменту смерті сина постійно перебуває на лікуванні у зв'язку із поганим станом здоров'я»; «позивачі не мали фактичної можливості самостійно прибути до нотаріуса та подати необхідні документи, так як це спричиняє труднощі з пересуванням та здійснення додаткових зусиль, що є несумісними за станом здоров'я».
Вказані причини були спростовані поясненнями представника Луцької районної державної нотаріальної контори, а також тим, що інвалідність ОСОБА_5 була встановлена на підставі загального захворювання, рекомендацій щодо обмеження пересування документи не містять, виписки хворої ОСОБА_5 не співпадють з часом, коли можна було прийняти спадщину (з 01.12.2010 по 01.06.2011) і не свідчать про наявність непереборних, триваючих перешкод для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини (а.с. 13, 19-27). Посвідчення ОСОБА_6 підтверджує його статус ветерана праці (а.с. 14), медична картка також не свідчить про наявність непереборних, триваючих перешкод для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини (а.с. 104-112).
Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані вище обставини не є об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали позивачам у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини, а тому суд першої інстанції правильно не взяв їх до уваги.
Суд першої інстанції правильно звернув увагу на значний строк, який пропустили позивачі з дня відкриття спадщини (8 років), а отже безпідставне продовження їм строку для прийняття спадщини буде суперечити принципу правової визначеності, який є одним зі складових принципу верховенства права у розумінні практики Європейського суду з прав людини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки повторюють обставини та законодавче обгрунтування, що були підставами позовних вимог, та які були досліджені судом першої інстанції.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, повно з'ясувавши всі обставини справи і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
За ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 березня 2019 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 02 серпня 2019 року.
Головуючий
Судді