30 липня 2019 р.Справа № 440/382/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бенедик А.П.,
Суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І. ,
за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Костенко Г.В.) від 11.04.2019 року (повний текст рішення складено 15.04.2019 року) по справі № 440/382/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив:
- визнати припиненим публічне обтяження - податкову заставу, яка була зареєстрована 9 жовтня 2014 року за №14575209 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, в частині обтяження автобусу марки ПАЗ 3205-110 № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , білого кольору 2003 року випуску, внаслідок реалізації відповідачем прав, що випливають із її змісту, а саме: реалізації 24 липня 2018 року автобуса на цільовому аукціоні з продажу активів ПрАТ "Автотранспортне підприємство №15347", ідентифікаційний код 03399439, які перебувають в податковій заставі;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Полтавській області, яка полягала у не вчиненні дій зі звільнення з податкової застави, зареєстрованої 9 жовтня 2014 року за №14575209 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, із внесенням відповідних змін до вказаного державного реєстру автобусу марки ПАЗ 3205-110 № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , білого кольору 2003 року випуску;
- зобов'язати Головне управління ДФС у Полтавській області звільнити з податкової застави, зареєстрованої 9 жовтня 2014 року за № 14575209 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, із внесенням даних до вище вказаного Державного реєстру обтяжень рухомого майна автобус марки ПАЗ 3205-110 № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , білого кольору 2003 року випуску.
В обґрунтування позову зазначав, що з прилюдних торгів придбав рухоме майно, що належало ПАТ "Автотранспортне підприємство №15347" та звернувся до відповідача із заявою щодо виключення майна з податкової застави, однак листом №М/282/16-31-17-02-23 від 25.01.2019 відмовлено у знятті обтяжень з майна з посиланням на наявну заборгованість у ПАТ "Автотранспортне підприємство №15347". Вважаючи, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Полтавській області, яка полягала у не вчиненні дій зі звільнення з податкової застави, зареєстрованої 9 жовтня 2014 року за №14575209 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, із внесенням відповідних змін до вказаного державного реєстру автобусу марки ПАЗ 3205-110 № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , білого кольору 2003 року випуску.
Зобов'язано Головне управління ДФС у Полтавській області звільнити з податкової застави, зареєстрованої 9 жовтня 2014 року за № 14575209 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, із внесенням даних до вище вказаного Державного реєстру обтяжень рухомого майна автобус марки ПАЗ 3205-110 № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , білого кольору 2003 року випуску.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області.
Не погодившись із судовим рішенням, Головним управлінням ДФС у Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення у частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність у податкового органу законних підстав для виведення податкової застави окремого транспортного засобу, у зв'язку з наявністю у ПАТ «Автотранспортне підприємство 15347» податкового боргу.
Позивач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялись.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що у зв'язку з несплатою ПАТ "Автотранспортне підприємство 15347" узгоджених грошових зобов'язань у встановлений строк, податковим керуючим складені акти опису майна від 07.10.2014 року № 7/16-02-15-54, який в цілому містить відомості про 10 автобусів боржника, зокрема, автобус марки ПАЗ 3205-110 № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , білого кольору 2003 року випуску (а.с.77-78).
На підставі п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України (далі - ПК України), до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 09.10.2014 року внесено запис про обтяження 14575209; вид обтяження: публічне обтяження; тип обтяження: податкова застава; об'єкт обтяження: активи платника податків згідно з актом опису від 07.10.2014 №7/16-02-15-54; обтяжувач- Комсомольське відділення Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області; боржник: ПАТ "Комсомольське автотранспортне підприємство 15347"; (а.с.44-46).
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 року у справі №816/1821/17 надано Головному управлінню ДФС у Полтавській області дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу ПАТ "Автотранспортне підприємство № 15347" у розмірі 1059712 грн. 93 коп. за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
24.07.2018 року проведено цільовий аукціон з продажу активів Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство № 15347", які перебувають у податковій заставі, організатор аукціону - Центральна універсальна біржа, на якому реалізовано описане майно, а саме: автобус марки ПАЗ 3205-110 № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , білого кольору 2003 року випуску, за наслідком якого позивача визначено переможцем (а.с.33).
08.08.2018 року між позивачем та ПАТ "Автотранспортне підприємство № 15347" укладено договори купівлі-продажу вищевказаного майна та підписано акти приймання-передачі транспортних засобів (а.с. 34-35).
Позивач звернувся до Територіального сервісного центру №5348 Регіонального сервісного центру в Полтавській області із листом щодо перереєстрації транспортного засобу - автобусу марки ПАЗ 3205-110 № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , білого кольору 2003 року випуску.
Листом від 20.12.2018 року №1027 Територіальним сервісним центром №5348 Регіонального сервісного центру в Полтавській області повідомлено позивачу, що на транспортні засоби накладено арешт (заборону) на відчуження, що не уможливлює проведення перереєстрації транспортних засобів (а.с. 49-50).
11.01.2019 року позивач звернувся до Головного управління ДФС у Полтавській області з листом щодо звільнення рухомого майна з податкової застави із внесенням відповідних даних до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с. 51-55).
Листом від 25.01.2019 року №М/282/16-31-17-02-23 відповідач відмовив позивачу у знятті обтяжень з майна посилаючись на те, що у зв'язку з наявністю у ПАТ "Автотранспортне підприємство №15347" податкового боргу та реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна трьох актів опису, згідно яких в податкову заставу описані автобуси, вивести окремо з податкової застави 8 реалізованих автобусів не має законних підстав (а.с.59-60).
Вважаючи, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність, яка полягала у не вчиненні дій зі звільнення з податкової застави належного позивачу рухомого майна, із внесенням відповідних змін до вказаного державного реєстру, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи факт продажу позивачу майна ПАТ "Автотранспортне підприємство № 15347", яке перебувало у податковій заставі, вказане майно підлягає звільненню з податкової застави. Оскільки вказане питання не було вирішено, суд дійшов висновку, що вказана бездіяльність податкового органу є протиправною, а належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача звільнити з податкової застави, зареєстрованої 9 жовтня 2014 року за №14575209 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, із внесенням даних до вище вказаного Державного реєстру обтяжень рухомого майна автобус марки ПАЗ 3205-110 № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , білого кольору 2003 року випуску. В решті заявлені позовні вимоги є необґрунтованими.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 3 ст. 308 КАС України).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про їх обґрунтованість, виходячи з наступного.
Згідно п.87.2 ст.87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Статтею 88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Питання виникнення права податкової застави врегульовано положеннями статті 89 Кодексу.
Так, згідно з п. 89.3 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Водночас, статтею 93 ПК України чітко визначено підстави звільнення з податкової застави.
Колегія суддів зазначає, що позиція апелянта щодо відмови у звільненні майна з податкової застави, яке було продано на цільовому аукціоні ґрунтується на тому, що податковий борг ПАТ "Автотранспортне підприємство №15347" погашено не у повному обсязі та вивести окремо з податкової застави 8 реалізованих автобусів не має законних підстав, а тому відсутні підстави для звільнення майна з податкової застави.
Однак, відповідач при цьому не враховує вимоги п. 93.4 ПК України згідно якого, у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.
Колегією суддів, встановлено, що позивачем придбано майно ПАТ "Автотранспортне підприємство №15347", яке перебувало у податковій заставі, а також здійснена його оплата, що не заперечується сторонами.
Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимогами усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Порядок та механізм ведення Реєстру обтяжень врегульовано Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року № 830 (надалі - Порядок), Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 року № 73/5 (надалі - Інструкція).
Вищевказаними нормативними документами врегульовано механізм та порядок внесення інформації до Реєстру обтяжень.
Згідно абз. 4 п. 5 Порядку, державна реєстрація податкової застави, предметом якої є рухоме майно, проводиться податковим керуючим, яким складено акт опису, повноваження якого передбачені абз. 5 п. 2 Порядку, зокрема, надання послуг з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження.
Поряд з цим, п. 3.6 Інструкції визначено перелік можливих змін до предмету обтяження рухомого майна в Реєстрі обтяжень. Зокрема, встановлено, що залежно від типу зміни, яку потрібно здійснити, обирається відповідне значення: "заміна предмета", "вилучення предмета", "додавання предмета" або "виправлення предмета".
Відповідно до абз. 3 п. 6 Порядку, такі зміни здійснюються податковим керуючим на підставі сформованої ним заяви за допомогою програмних засобів ведення Реєстру обтяжень, тобто шляхом безпосереднього доступу до зазначеного реєстру.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач безпідставно відмовляє у звільненні належного позивачу майна з податкової застави.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).
У справі "Новік проти України" (18.12.2008) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".
Положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування (рішення Європейського суду по справі Свято- Михайлівської парафії проти України від 14.06.2007 року).
Жодна норма не може вважатися „законом", якщо вона не сформульована з точністю, достатньою для того, щоб надати змогу громадянинові регулювати свою поведінку: він має бути спроможним -якщо потрібно, після відповідної консультації - передбачити такою мірою, наскільки це є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть випливати з його дій. Ці наслідки не повинні бути передбачуваними з абсолютною певністю. У той час, як певність у праві є вельми бажаною, вона може спричиняти надмірну жорсткість, а право має йти в ногу з обставинами, що змінюються. Відповідно до цього більшість законів з необхідністю укладаються в термінах, які більшою чи меншою мірою є нечіткими, а їхнє тлумачення і застосування є питаннями практики (Рішення Європейського суду “Фельдек проти Словаччини” від 12.07.2001 року).
Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Вказана узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15.05.2019 року по справі № 688/4324/16-а.
Таким чином, враховуючи відсутність правових підстав для не вчиненні дій зі звільнення з податкової застави, зареєстрованої 9 жовтня 2014 року за №14575209 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, із внесенням відповідних змін до вказаного державного реєстру автобусу марки ПАЗ 3205-110 № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , білого кольору 2003 року випуску, колегія суддів дійшла висновку, що бездіяльність відповідача є протиправною.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності власних дій, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не довів належними та допустимими доказами правомірність власних дій (бездіяльності), які є предметом оскарження позивачем.
Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою повного захисту порушених прав та інтересів особи, необхідним є саме зобов'язання Головне управління ДФС у Полтавській області звільнити з податкової застави, зареєстрованої 9 жовтня 2014 року за № 14575209 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, із внесенням даних до вище вказаного Державного реєстру обтяжень рухомого майна автобус марки ПАЗ 3205-110 № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , білого кольору 2003 року випуску.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року по справі №440/382/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик
Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець М.І. Гуцал
Повний текст постанови складено 02.08.2019 року