31 липня 2019 року м. Рівне №460/861/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1 ,
відповідача: представник Дем'янюк С.М.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
ОСОБА_2 (далі - позивач), звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Рівненської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення. Позовні вимоги мотивовані наступним. 17.01.2019 року декларантом ОСОБА_3 до Рівненської митниці ДФС була подана митна декларація № UA204010/2019/001892 на автомобіль марки «Hyundai», модель Tucson, бувший у вжитку, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, кількість місць для сидіння, включаючи водія - 5, колісна формула 4х2, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2016 за заявленою митною вартістю за ціною договору в розмірі 6194,42 GBR (фунтів стерлінгів). Для підтвердження заявленої митної вартості товару до митниці разом з митною декларацією декларантом були товаросупровідні документи, що підтверджують вартість товару, вартість перевезення тощо. В процесі здійснення процедури митного контролю, 18.01.2019 року посадовою особою Рівненської митниці ДФС, було направлено декларанту електронне повідомлення, згідно зі змістом якого, на підставі Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №684 від 31.07.2015 року та Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених Наказом ДФС України №689 від 11.09.2015 року, було встановлено, що митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумніву у правильності визначення митної вартості товарів - а саме - наявна вартість імпортованого товару в сумі 9280,00 Євро, що перевищує заявлену за основним методом визначення митної вартості товару митну вартість ввезеного автомобіля. Ця обставина стала підставою для витребування додаткових документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, зокрема витребувано: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; виписку з бухгалтерської документації щодо формування ціни товару; копію митної декларації країни відправлення; висновок експерта авто товарознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу із врахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, його комплектації, пробігу (сервісна книжка з відмітками, результати досліджень НДЕКЦ тощо). Декларантом на вимогу митниці ДФС додатково надано витяг із сайту copart.uk та платіжний документ, що підтверджує вартість товару № SUUDU4KIDMMC15EF від 29.12.2018 року. Повідомив, що ОСОБА_2 надав всі документи, які є на момент митного оформлення. Митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю товарів та товарів та 25.01.2019 року прийняла рішення про коригування митної вартості №UA204000/2019/000171/2 і Картку відмови у митному оформленні товарів №UA204000/2019/00171. Позивач не погоджується з даними рішеннями, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогами чинного законодавства, просить їх скасувати.
Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому адміністративний позов не визнав з підстав. Пояснив, що за митною декларацією № UA204010/2019/213439 на автомобіль марки «Hyundai», модель Tucson, бувший у вжитку, номер кузова НОМЕР_1 , декларантом були подані супровідні документи, які не є достатніми для визнання заявленої митної вартості за першим методом, оскільки у поданому до митного оформлення рахунку з автомобільного аукціону Copart, зазначено лот 49466758, а в інвойсі № 9435345 від 29.11.2018, що виставлений продавцем, крім лоту 49466758 зазначено лот 39435345, у чому митниця вбачає розбіжність. Крім того, посадова особа митниці дійшла висновку, що відповідно до даних технічного паспорту на імпортований автомобіль, гр. ОСОБА_4 є власником даного ТЗ з 23.11.2018 року, а перерахування коштів здійснено 28.11.2018 року. Вказані обставини поставили під сумнів задекларовану митну вартість товару та стали підставою для витребування додаткових документів. Оскільки додатково наданий платіжний документ не був визнаний митницею достатнім, митну вартість було скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МКУ. Вартість транспортного засобу визначено на підставі положень наказу ДМСУ від 13.10.2006 № 885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів», наказу ДФСУ від 11.09.2015 № 689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Поданий до митного оформлення КТЗ комерційний рахунок від 26.11.2018 року № 112130 не містить відомостей стосовно аварійних пошкоджень імпортованого КТЗ. Митну вартість визначено на підставі цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел (електронний довідник www.schwackenet.de) з врахуванням пункту 7.53.9 Методики товарознавчої експертизи транспортних засобів та фактично понесених витрат на транспортування згідно довідки від 18.04.2019. Числове значення митної вартості транспортного засобу у валюті рахунку становить 11400,00 євро, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті становить 363 647,27 грн. Вважає відмову у митному оформленні та коригування митної вартості законними, обґрунтованими та такими, що не порушують законних прав, свобод та інтересів позивача.
Позовна заява надійшла до суду 10.04.2019.
15.04.2019 ухвалою суду позов залишений без руху.
03.05.2019 позивачем подано клопотання про усунення недоліків позову.
07.05.2019 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
05.06.2019 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати задоволено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.
08.07.2019 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
22.07.2019 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати оголошено перерву у судовому засіданні.
31.07.2019 судом оголошено неповне судове рішення.
Заслухавши учасників справи, дослідивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд враховує наступне.
Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття картки відмови у митному оформленні та Рішення про коригування митної вартості, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Судом досліджено наявні у справі документи та з'ясовано наступне.
23.11.2018 року на сайті аукціону Copart в Уельсі, Англія, був запропонований до продажу транспортний засіб Hyundai Tucson, номер кузова НОМЕР_1 за ціною 5500,00 GBR. В ході аукціонних торгів пропозиція покупця - ОСОБА_2 - в розмірі 5500,00+459,00 GBR+супутні нарахування, всього в сумі 6194,42 GBR, стала найвищою.
28.11.2018 року ОСОБА_2 зі свого карткового рахунку у ПАТ КБ «Приватбанк» було перераховано на рахунок аукціону Copart суму в 6194,42 GBR (фунтів стерлінгів) у валюті картки - 7962,74 дол. США, що підтверджується випискою з банківського рахунку №SUUDU4KIDMMC15EF від 29.12.2018 року.
Також до митної декларації долучений документ про понесені транспортні витрати в сумі 500 дол. США на доставку з Великої Британії до пункту пропуску Ягодин/Дорогуск, Україна.
3 метою митного оформлення товару за ціною контракту, а також враховуючи вимогу митниці, до митного оформлення додатково, на підтвердження митної вартості товару, декларантом були надані витяг із сайту copart.uk та платіжний документ, що підтверджує вартість товару №SUUDU4KIDMMC15EF від 29.12.2018 року. Інші документи не надавались у зв'язку із їх відсутністю.
Митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю товарів та 25.01.2019 року прийняла рішення про коригування митної вартості №UA204000/2019/000171/2 і Картку відмови у митному оформленні товарів №UA204000/2019/00171.
Підставою для прийняття Рішення, відповідно до п. І (абз.1) арк.2 є наступне:
- декларантом не надано усіх додаткових документів, витребуваних митницею згідно з переліком, зазначеним у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митниця має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонуються з положенням статті 17 угоди про застосування статті VIIГАТТ/СОТ від 1994 року;
Декларантом на вимогу митниці надано додатковий документ, що містить відомості стосовно вартості покупки автомобіля на аукціоні Copart (лот 49466758) - витяг з аукціону від 23.11.2018 року, однак у наданому до митного оформлення рахунку від 29.11.2018 року зазначено лот №9435345, що відповідає номеру рахунку, але не відповідає номеру лоту з аукціону.
Згідно п. ІІ (абз.2 арк.2) Рішення - з врахуванням статі 31 Митного кодексу України, наказу МФУ від 31.07.2015 №684 «Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю», наказу ДФСУ від 11.09.2018 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумніву у правильності визначення митної вартості товарів згідно форм митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 - вартість імпортованого КТЗ становить 11400,00 Євро, що перевищує заявлену за основним методом визначення митної вартості товару митну вартість КТЗ в 7431,25 Євро (6194,42 GBR).
Пункт IV (абз.6 арк.2) містить наступні твердження:
За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МКУ) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, (подібних) аналогічних товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МКУ), інформації щодо складових митної вартості наданої виробником для обчислення митної вартості за методом додавання вартості (стаття 63 МКУ), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МКУ.
Вартість транспортного засобу визначено на підставі положень наказу ДМСУ від 13.10.2006 №885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів», наказу ДФСУ від 11.09.2015 №689 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», за рівнем митної вартості 11400 Євро, відповідно до генерованої форми митного контролю за індексами 105-2 та 106-2, що актуальна на дату оцінки КТЗ та наявна в митниці.
При цьому, для визначення митної вартості оцінюваного товару використано актуальну та найменшу із альтернативних на дату оцінки КТЗ вартість, що наявна у митниці ДФС.
Таким чином, числове значення вартості транспортного засобу, з врахуванням курсу валют, встановленого Національним Банком України на день подання митної декларації д митного оформлення, становить 363647,27 грн., або у валюті, за якою подано МД - 10099,26 GBR.
Статтею 55 МК України визначено, що у разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів, декларант або уповноважена ним особа має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.
Відповідно до приписів статті 55 МК України, 28.01.2019 року за митною декларацією №UA204010/2019/004127 товар випущено у вільний обіг із застосуванням статті 55 МК України.
Судом також досліджено наданий декларантом на вимогу митниці документ, що містить відомості стосовно вартості покупки автомобіля на аукціоні Copart (лот 49466758) - витяг з аукціону від 23.11.2018 року та інвойс № 9435345.
Згідно тверджень представника відповідача, у даному рахунку з автомобільного аукціону Copart, зазначено лот 49466758, а в інвойсі №9435345 від 29.11.2018, що виставлений продавцем, крім лоту 49466758 зазначено лот 39435345, у чому митниця вбачає розбіжність
Водночас, судом встановлено, що дане твердження відповідача не відповідає дійсності, оскільки Invoice-Lot №39435345 у графі Auction Lot містить номер лоту 49466758, що однозначно ідентифікує даний платіжний документ із аукціонним лотом на придбання автомобіля марки Hyundai Tucson, номер кузова НОМЕР_1 за ціною 6194,42 GBR. Будь-яких суперечностей судом у даному документі не встановлено, інвойс кореспондується із номером аукціонного лоту, містить унікальний він-код автомобіля, що унеможливлює його застосування до інших операцій.
Крім того, судом досліджений технічний паспорт на автомобіль марки Hyundai Tucson, номер кузова НОМЕР_1 та встановлено, що у розділі 5 технічного паспорту міститься напис «ACQUIRED VEHICLE ON 23.11.2018», що перекладається як «Придбаний автомобіль 23.11.2018», що відповідає даті проведення аукціону згідно досліджених судом матеріалів справи.
Водночас, дата видачі технічного паспорту на автомобіль міститься у нижньому лівому куті даного документа та зазначена 20.12.2018 року. У судовому засіданні представником відповідача не заперечувалось, що датою видачі технічного паспорта є дата, зазначена у нижньому лівому куті, відповідно, твердження про набуття права власності ОСОБА_5 на даний транспортний засіб 23.11.2018 не відповідає дійсності, спростована дослідженими документами та поясненнями представників сторін.
За змістом частини 2 статті 53 Митного кодексу України, до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, орган доходів і зборів може письмово витребувати у декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи.
Дослідивши електронну вимогу про надання додаткових документів від 18.01.2019 року, судом встановлено, що посадовою особою митниці ДФС не наведено жодної із передбачених Митним кодексом України підстав, що дозволяють витребовувати додаткові документи, зазначено лише про наявність інформації про вищий рівень митної вартості - 9280,00 Євро.
При цьому, суд уважає за необхідне зазначити, що та обставина, що в інформаційній системі ДФС є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому інші обставини можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, наявність пошкоджень тощо).
Відповідно до досліджених судом матеріалів справи - жодної із обставин, на які покликався у відзиві на позовну заяву та у судових засіданнях представник відповідача - у вимозі митниці про надання додаткових документів не зазначено.
Згідно із змістом рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2019/000171/2 віл 25.01.2019 року - в якості підстави для його прийняття посадовою особою митниці зазначено лише ненадання усіх додаткових документів, витребуваних митницею згідно з переліком, зазначеним у ч.2-4 ст.53 Митного кодексу України та спростована в ході судового розгляду справи розбіжність між номерами інвойсу та аукціонного лоту.
Покликання на технічний паспорт відсутній як у вимозі, так і у рішенні, аналогічно покликанням представника відповідача на сумніви у повноті заявлення транспортних витрат в розмірі 500дол.США. Така вартість доставки згідно змісту вимоги та рішення про коригування митної вартості не була підставою ні для витребування додаткових документів, ні для коригування рівня митної вартості.
При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
При розгляді даної адміністративної справи відповідачем здійснені посилання на обставини, що не були покладені в основу оскаржуваних рішень, не доведено неможливості їх зазначення при прийнятті рішень, при цьому самі обставини спростовані дослідженими судом документами та поясненнями учасників справи.
Суд також погоджується із твердженнями представника позивача про необґрунтованість алгоритму формування кінцевої визначеної митним органом митної вартості автомобіля, оскільки від суми 9280,00 Євро, посадова особа митниці перейшла до вартості 11400,00 Євро та прийняла рішення про визначення митної вартості на рівні 363647,27грн, або у валюті, за якою подано МД - 10099,26 GBR, не наводячи при цьому жодних розрахунків. При цьому, в рішенні про коригування митної вартості зазначено, що для визначення митної вартості оцінюваного товару використано актуальну та найменшу із альтернативних на дату оцінки КТЗ вартість, що наявна у митниці ДФС, що спростовано самою вимогою митниці.
Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України від 13.03.2012 (далі МК України), митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною 1 статті 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів визначений у частині другій статті 53 МК України.
Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Аналогічної правової позиції дотримується і суд касаційної інстанції, яким зазначено, що орган доходів і зборів має право вимагати надання додаткових підтверджень лише у випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни. Це пов'язано з тим, що такі вади не дозволяють органу доходів і зборів здійснити визначений законом мінімум митних формальностей.
Якщо ж зауваження митного органу (щодо наявності розбіжностей, неточностей у документах) не стосуються числових значень вартості товару, то вимога про надання додаткових документів, відмова у прийнятті декларації, застосування іншого методу визначення митної вартості є безпідставними.
Отже, дослідивши матеріали справи та докази, надані стороною позивача та відповідача у їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення про неможливість визнання заявленої митної вартості автомобіля марки «Hyundai Tucson», номер кузова НОМЕР_1 , та коригування митної вартості за шостим (резервним) методом є безпідставним та протиправним.
Крім того, суд зазначає, що пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 встановлено, що орган доходів і зборів у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2019/000171/2 віл 25.01.2019 року даним вимогам не відповідає, обґрунтувань, джерел або докладної інформації про визначення митної вартості не містить.
Верховним Судом підтримується правова позиція відповідно до якої рішення не може бути визнане правомірним, якщо у ньому не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Такий підхід суду касаційної інстанції узгоджується з положеннями пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МКУ про те, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити не лише наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, але й обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на суб'єкті владних повноважень. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим витребувати митниця має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Відповідно до статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача не надано доказів законності дій посадових осіб митниці ДФС при винесенні спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови, у той час як позивачем належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх доводів та вимог, тому позов належить до задоволення повністю.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2034,39грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненської митниці ДФС.
Сума судового збору сплачена позивачем відповідно до квитанції № 233 від 23.04.2019 на суму 2034,39 оригінал яких знаходиться у матеріалах справи.
Водночас, суд звертає увагу, що оригінал квитанції про сплату судового збору від 13.02.2019 № 0.0.1265735797 на суму 768,40 ( а. с. 3а) судом не прийнятий з урахуванням мотивів, наведених в ухвалі суду про залишення позову без руху ( а. с. 51-53).
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу ( а. с. 10, 66).
До матеріалів позову долучений Договір про надання правничої допомоги та представництво інтересів від 01.02.2019, укладеного між позивачем та адвокатом Тищук Катериною Павлівною ( а. с. 48). Також долучений розрахунок витрат на надання правничої допомоги та представництва інтересів на загальну суму 11350грн.
Документів, що підтверджую оплату витрат на правничу допомогу, позивачем не долучено.
За змістом ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позаяк, станом на час вирішення даної справи по суті, строк подання доказів щодо понесених витрат у зв'язку із розглядом справи ще не закінчився, то питання відшкодування витрат на правничу допомогу по договору від 01.02.2019, укладеного позивачем із адвокатом Тищук К.П. судом не вирішується.
В той же час, 22.07.2019 в судовому засіданні представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в якому просив присудити на його користь 8000грн (а. с. 121-123 т. 2).
До клопотання долучений Договір про надання правової допомоги № 02/27-06/19 від 27.06.2019, укладеного між позивачем та адвокатом Скідановою О.С. (а. с. 124-125), акт приймання-передачі наданих послуг № 02/27-06/19 (а. с. 126-127), прибутковий касовий ордер та квитанція до прибуткового касового ордеру за № 02/27-06 від 19.07.2019 (а. с. 128).
31.07.2019 від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (а. с. 137-138).
Вказане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що адвокат, згідно поданих ним документи, витратив 8 годин на опрацювання документів, нормативно-правових актів, судової практики та складання позовної заяви. Разом з тим, всі вказані вище дії по підготовці матеріалів та позовної заяви виконані адвокатом Тищук К.П., а позовна заява подана 10.04.2019 року. Станом на 10.04.2019 року адвокат Скідінова О.С. не мала статусу адвоката, оскільки отримала свідоцтво 27.06.2019 р. за № 1680, а отже не могла надавати правову допомогу адвоката у розумінні ст. 134 КАС України. Крім того, відповідно до копії прибуткового ордеру від 19.07.2019 року № 02/27-06, підставою для оплати є договір про надання правничої допомоги від 27.06.2019 № 02/27-06/19, предметом якого є надання правової допомоги клієнту у всіх справах, пов'язаних із захистом та відновленням порушених прав клієнта. Тому, Договір про надання правової допомоги не обмежений у часі та колі правовідносин та оплата проведена клієнтом не стосується виключно правовідносин з Рівненською митницею ДФС. Отже, документ про оплату витрат на оплату правничої допомоги адвоката у справі № 460/861/19 відсутні. Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, адміністративним судом на користь позивача із Рівненської митниці ДФС можуть бути стягнуто витрати на правничу допомогу в розмірі, які на думку Рівненської митниці ДФС є не обґрунтованими та непідтвердженими. З врахуванням викладеного, відповідач просить зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката відповідно до складності справи та пропорційно до предмету спору з урахуванням відсутності фактів надання правової допомоги адвоката та платіжних документів щодо оплати понесених витрат.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по договору від 27.06.2019 № 02/27-06/19, укладеного ОСОБА_2 із адвокатським бюро «Олександри Скіданової», суд виходить з наступного.
Відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 КАС України, основними засадами адміністративного судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За правилами частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).
За змістом частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із нормами частин 1, 3, 4, 5 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
За приписами п.3 ч.1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Із досліджених судом матеріалів справи вбачається, що позивачем долучений договір про надання правової допомоги від 27 червня 2019 року № 02/27-06/19, укладений між ОСОБА_2 і Адвокатським бюро «Олександри Скіданової» в особі засновника (учасника) ОСОБА_1 .
Предметом вказаного Договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів у підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, судах усіх інстанції.
Із змісту акту приймання-передачі наданих послуг № 02/27-06/19 від 19.07.2019 року, вбачається, що акт містить також і розрахунок витрат на надання правничої допомоги, який складає 8000грн (1год - 1000грн, п. 2 Акту). На підтвердження сплати коштів позивачем в сумі 8000грн надано квитанцію до прибуткового касового ордеру.
Дослідивши надані докази суд уважає, що зазначений розмір витрат є частково обґрунтованим і пропорційним до предмета спору в силу наступного.
Як встановлено судом, пунктом 1.3 акту приймання-передачі наданих послуг № 02/27-06/19 від 19.07.2019 року (а. с. 126), визначено складання позовної заяви про визнання протиправним та скасування Рішення Рівненської митниці ДФС про коригування митної вартості № UА204000/2019/000171/2 від 25.01.2019 року, Картки відмови у митному оформленні товщав № UА204000/2019/00171, формування та завірення копій додатків до позову, подача позову до Рівненського окружного адміністративного суду (номер судової справи у Рівненському окружному адміністративному суді № 460/861/19) - 4 год. роботи адвоката.
Отже за подання позовної заяви, з урахуванням години роботи адвоката 1000грн за 1год розмір витрат буде складати 4000грн.
Разом з тим, як зазначено вище по тексту рішення, позовну заяву позивача подано його представником - адвокатом Тищук К.П. на виконання договору від 01.02.2019 (а. с. 11, 59-66), а не адвокатом Скідановою О.С.
Адвокат Скіданова О.С. почала здійснювати представництво інтересів позивача у даному спорі з 27.06.2019 згідно договору, а в суді з 08.07.2019, про що свідчить ордер серії РН-928 № 001 від 08.07.2019 (а. с. 118).
Тобто, сума витрат позивача на професійну правничу допомогу по складанню позовної заяви про визнання протиправним та скасування Рішення Рівненської митниці ДФС про коригування митної вартості № UА204000/2019/000171/2 від 25.01.2019 року, Картки відмови у митному оформленні товщав № UА204000/2019/00171, формування та завірення копій додатків до позову, подача позову до Рівненського окружного адміністративного суду (номер судової справи у Рівненському окружному адміністративному суді № 460/861/19) - 4год не підтверджуються документально.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/WestAllianceLimited» проти України», Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
З врахуванням викладеного в його сукупності, суд дійшов висновку, що надані суду докази частково доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу в адміністративній справі № 460/861/19 по договору від 27.06.2019 № 02/27-06/19, тому клопотання представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8000грн належить до часткового задоволення на суму 4000грн.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25 січня 2019 року № UA20400/2019/000171/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25 січня 2019 року № UA20400/2019/00171 в повному обсязі.
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці ДФС судові витрати в сумі 6034 (шість тисяч тридцять чотири) гривні 39 копійок, в тому числі судовий збір в сумі 2034 (дві тисячі тридцять чотири) гривні 39 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
2) відповідач - Рівненська митниця ДФС (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 104, код ЄДРПОУ 39420640).
Повний текст рішення складений 02 серпня 2019 року.
Суддя Комшелюк Т.О.