1 серпня 2019 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.,
за участю:
захисника ОСОБА_3
особи, яка притягнута до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2019 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 16 січня 2019 року близько 12 год. 55 хв. по вул. Пулівській, 2 м. Києві, ОСОБА_1 керував автомобілем «Тойота» державний номерний знак НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 а ПДР України.У відповідності до висновку Київської міської наркологічної лікарні «Соціотерапія», складеного 16 січня 2019 року №000219, ОСОБА_1 перебував в стані наркотичного сп'яніння (канабіноїди).
Не погоджуючись з постановою суду, захисник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, провадження у справі закрити.
Вимоги апеляційної скарги захисник обґрунтовує тим, що огляд ОСОБА_1 проведений з порушенням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, а також положення ст. 266 КУпАП. Вважає, що судом не враховані вказані обставини, не взято до уваги відомості, викладені в протоколі щодо неможливості ОСОБА_1 надати зразки біологічного середовища для проведення дослідження, та не надано правову оцінку доказу, а саме довідці №42 від 18 січня 2019 року, що підтверджує факт повної відсутності будь-яких наркотичних речовин в організмі Скаржника, навіть в залишковій кількості.
Як вказує апелянт, у матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану сп'яніння, що свідчить про те, що працівник поліції у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння.
Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 відображено в протоколі про адміністративне правопорушення та зазначено про неможливість здачі ним біологічного середовища(сечі) на дослідження протягом двох годин перебування у медичному закладі, а п. 13 Інструкції визначено, що для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 розділу III Інструкції. Однак, для дослідження біологічного середовища кров у ОСОБА_1 не бралася.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3 на підтримку апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, в т.ч. й ті, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, постанова судді місцевого суду скасуванню із закриттям провадження у справі, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Приймаючи рішення про визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд послався на дані, яків зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, висновок КМКНЛ «Соціотерапія» (ас. 10-11).
Проте, перевіряючи рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, під час апеляційного розгляду встановлено, що судом першої інстанції не з'ясовано всі обставини, які мають значення для вирішення справи.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та пояснив, що 16 січня 2019 року їхав з другом в автомобілі. Він ( ОСОБА_1 ) перебував за кермом. Автомобіль був зупинений працівниками патрульної поліції, які запідозрили, що він перебуває з ознаками наркотичного сп'яніння, та запропонували здати тест на наявність наркотичних засобів в організмі. Він ( ОСОБА_1 ) погодився. Вони поїхали в «Соціотерапію», але протягом двох годин він не зміг здати аналіз сечі, хоча в присутності працівників поліції і рідину пив, і присідав. Не зважаючи на такі обставини, лікар надав висновок, що він ( ОСОБА_1 ) перебуває в стані наркотичного сп'яніння. Він заперечував факт перебування в стані наркотичного сп'яніння, а дівчина - працівник патрульної поліції повідомила йому, щоб він здав аналізи в приватній клініці. Працівники КМКНЛ «Соціотерапія» жодних актів йому не надавали. Що стосується клінічної картини, то лікар із КМКНЛ «Соціотерапії» нічого не проводив. Він звертав увагу лікаря на те, що до зупинки працівниками патрульної поліції він пив багато кави і мало спав. Після цього він звернувся у приватну клініку, де здав кров на наявність наркотичних засобів, та отримав негативний результат.
Захисник ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити та зазначив про те, що в даній ситуації не було дотримано вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, оскільки предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. ОСОБА_1 не міг здати аналіз сечі, а лікар в закладі охорони здоров'я не взяв інше біологічне середовище для аналізу. Окрім того, по клінічній картині лікарем не було виявлено жодних ознак наркотичного сп'яніння. Матеріали справи не містять направлення до закладу охорони здоров'я, виданого працівниками поліції. Також, на численні виклики Київського апеляційного суду лікар із КМКНЛ «Соціотерапія» не з'явився, а тому, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, вважає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, вказаних у протоколі, у зв'язку з чим постанову суду першої інстанції слід скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 339348 від 16 січня 2019 року, складеного щодо ОСОБА_1 , вбачається, що останній 16 січня 2019 року о 12 год. 55 хв. по вул. Пулівській, 2, м. Києві, керував автомобілем «Тойота» державний номерний знак НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 а ПДР України. У відповідності до висновку Київської міської наркологічної лікарні «Соціотерапія», складеного 16 січня 2019 року №000219, ОСОБА_1 перебував в стані наркотичного сп'яніння (канабіноїди).
В графі пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 зазначив про те, що не зміг здати лабораторний аналіз сечі на протязі двох годин (ас. 1).
В матеріалах справи наявний висновок щодо результатів медичного огляду виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16 січня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного (канабіноїди) сп'яніння (ас. 3).
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 надано належним чином завірену копію акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 000219 від 16 січня 2019 року, відповідно до якого лікарем ОСОБА_4 здійснювався огляд ОСОБА_1 , та встановлено: зовнішній вигляд обстежуваної особи - охайний, без видимих травматичних пошкоджень; поведінка - ейфорична, балакуча, метушлива, настрій нестійкий, увага порушена, тривожний, підозрілий, спори не виказує; стан свідомості - свідомість ясна, орієнтований всебічно вірно, мислення параноїчне; вегетативно-судинні реакції: сухість шкіри, ін'єктовані склери; дихання незмінне, 18 подихів на хвилину, пульс 109 уд./хв.., артеріальний тиск 172/100; зіниці розширені, реакція на світло млява, ністагм при погляді вбік відсутній, рухова сфера збережена, міміка жвава, поза Ромберга стійка; тремтіння повік, пальців рук - присутнє, виражене; зі слів алкогольних чи наркотичних речовин не вживав; запах алкоголю з рота відсутній, час обстеження - не обмежувався, немає клінічної картини, інші прояви та симптоми - відсутні; висновок та діагноз за результатами огляду - стан сп'яніння внаслідок вживання канабіноїдів. Під час проходження огляду випив 1,5 літри води, не зміг здати лабораторний аналіз (сеча), запропоновано здати о 14:10, 14:30, 14:50, 15:10, 15:20 - діагноз виготовлено клінічно. Заключний діагноз - стан сп'яніння внаслідок вживання канабіноїдів (ас. 42).
Згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, п. 7 Розділу ІІІ цієї Інструкції передбачена обов'язковість проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.
При цьому, відповідно до п. 12 цієї Інструкції предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Згідно з п. 13 вказаної Інструкції, для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Однак, відповідно до Акту медичного огляду ОСОБА_1 , при неможливості здати лабораторний аналіз (сечу), будь-які дослідження іншого біологічного середовища лікарем для перевірку стану ОСОБА_1 отримано не було.
Окрім того, у досліджуваному Акті першопочатково зазначено про те, що немає клінічної картини, а в подальшому зазначено, що «діагноз виготовлено клінічно».
З огляду на те, що вказаний акт містить певні суперечності, а також з метою перевірки доводів апеляційної скарги щодо дотримання вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакціїпід час огляду ОСОБА_1 , за клопотанням захисника неодноразово до суду апеляційної інстанції викликався лікар, який проводив огляд ОСОБА_1 , а в разі неможливості явки зазначеного лікаря, суд просив забезпечити участь завідувача відділення, але зазначені особи не з'явились до суду (ас. 44, 58, 60, 67, 77).
За таких обставин доводи апелянта про те, що при проведенні огляду ОСОБА_1 були допущені порушення вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є неспростовними.
Разом з тим, доводи захисника про те, що в матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану сп'яніння, що свідчить про те, що працівник поліції у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння, є необґрунтованими, оскільки згідно Акту огляду ОСОБА_1 зазначено, ким, коли і на підставі чого він направлений для проведення такого огляду.
Посилання захисника на те, що судом не взято до уваги відомості, викладені в протоколі щодо неможливості ОСОБА_1 надати зразки біологічного середовища для проведення дослідження, не взято до уваги, та не надано правову оцінку доказу, а саме довідці № 42 від 18 січня 2019 року, що підтверджує факт повної відсутності будь-яких наркотичних речовин в організмі ОСОБА_1 , навіть в залишковій кількості, є безпідставними.
Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Наказом Департаменту охорони здоров'я КМДА від 30 травня 2016 року за № 236, КМНКЛ «Соціотерапія» затверджена як заклад охорони здоров'я, якому надається право на проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, враховуючи викладене, інший медичний заклад,окрім КМНКЛ «Соціотерапія», не має права проводити будь-який огляд водія для визначення стану сп'яніння.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не доведена. Однак, нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено закриття провадження у зв'язку з недоведеністю винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому вважаю, що провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Таким чином, постанова суду підлягає скасуванню, провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а апеляційна скарга захисника Савісько Ю.В. - до задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника Савіська Юрія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік - скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.А. Васильєва