№ 207/2588/19
№ 2/207/1420/19
01 серпня 2019 року Суддя Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області Тюлюнова В.Г., розглянувши заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову.
31 липня 2019 року з позовною заявою до суду звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину.
До позову позивачка додала заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: зробити запит до Міністерства юстиції України з проханням, запросити в Греції, згідно конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, дані про фактичне місце роботи та заробітну плату ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Заявниця до суду не з'явилась.
Дослідивши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, керуючись завданнями цивільного судочинства, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прихожу до висновку, що заява про забезпечення позову має бути повернута заявнику виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (п. 4), а також пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення (п. 6).
Відповідно до ч. 4 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України, у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Отже, у заяві, окрім іншого, необхідно зазначати, як про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, так і про доцільність вжиття кожного із цих заходів забезпечення.
ОСОБА_1 хоча і порушує питання про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді запиту до Міністерства Юстиції України, однак не зазначає та не обґрунтовує необхідність і доцільність вжиття цих заходів забезпечення, та не надала ніяких письмових доказів.
Звертаю увагу, що предметом позову є порушені права позивачки на розмір аліментів, а не реалізація предмета спору.
Саме тому, що ОСОБА_1 при поданні заяви про забезпечення позову порушено вимоги ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України в частині зазначення необхідності і доцільності вжиття заходів забезпечення позову. До заяви не надані докази, які б свідчили про необхідність і доцільність вжиття заходів забезпечення у вигляді зробленого запиту.
Також, у заяві про забезпечення позову відсутні пропозиції щодо зустрічного забезпечення. Зустрічне забезпечення покликане забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України).
Таким чином, заява про забезпечення позову подана без додержання вимог ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 9 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявниці, про що постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 151 - 153 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,-
Заяву позивачки ОСОБА_1 - повернути заявниці.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття ухвали суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. Г. Тюлюнова