№ 207/2047/18
№ 2/207/648/19
12 липня 2019 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Подобєд О.К.
при секретарі: Онищенко Н.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Бразалук С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Камянське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Європейський страховий союз", третя особа Моторне транспортне страхове бюро України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
В червні 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 , третя особа Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП. В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивачами вказано, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_4 , який керував автомобілем марки "ВАЗ-21070", д/н/з НОМЕР_1 , позивачам, як власникам автомобіля марки "Оpel VIVARO" д/н/з НОМЕР_2 , була нанесена матеріальна шкода на суму 61918,16 грн. Просили стягнути на їх користь суму 61918,16 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди, а також стягнути з відповідача судові витрати в сумі 5057,20 грн.
Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29.01.2019 за заявою позивачів було залучено у якості відповідача-2 ПрАТ Страхова компанія "Європейський страховий союз".
В судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на викладені в ній обставини.
Представник відповідача зазначив, що сума матеріальної шкоди підлягає стягненню з відповідача-2 - ПрАТ Страхова компанія "Європейський страховий союз", оскільки автомобіль відповідача мав чинний страховий поліс, згідно з умовами якого, у разі настання страхового випадку, страхове відшкодування здійснює страховик.
Моторне транспортне страхове бюро України направило відзив на позовну заяву, згідно з яким просило стягнути суму матеріальної шкоди з відповідача ОСОБА_4 в повному обсязі.
Відповідач-2 - ПрАТ Страхова компанія "Європейський страховий союз" - в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про місце, час та дату розгляду справи, про поважні причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не направив, відзиву на позовну заяву до суду не надходило, тому суд вважає за можливе згідно зі ст. 280 ЦПК України розглянути позовні вимоги за його відсутності, ухваливши рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представники позивача та відповідача-1 не заперечують проти такого вирішення справи.
Суд, вислухавши учасників судового розгляду, взявши до уваги позицію МТБ України, як третьої особи, дослідивши письмові докази у справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10 січня 2017 року близько 16-00 год. на перехресті рівнозначних доріг вул. Дорожня та вул. Дальня, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки "ВАЗ-21070", д/н/з НОМЕР_1 в порушення п. 16.12 Правил дорожнього руху України, не надав перевагу в русі автомобілю марки "Оpel VIVARO" д/н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався праворуч від нього, в результаті чого сталося зіткнення вказаних автомобілів, внаслідок чого, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Власником автомобілю марки "Оpel VIVARO" д/н/з НОМЕР_2 , є позивач -1 ОСОБА_2 .
На момент ДТП ОСОБА_3 - позивач-2- керував автомобілем марки "Оpel VIVARO" д/н/з НОМЕР_2 на законних підставах - п.п. 2.1 2.2 ПДР України : посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, та реєстраційний документ на транспортний засіб.
Постановою Баглійського районного суду від 04 квітня 2017 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено стягнення у вигляді штрафу в дохід держави. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 було закрито у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно висновку експертного дослідження Дніпропетровського науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України № 7/10.1-5 від 06.02.2017, з технічної точки зору в причинному зв'язку з настанням події даної ДТП знаходились дії водія автомобілю марки "ВАЗ-21070", д/н/з НОМЕР_1 ОСОБА_4 , невідповідні вимогам п. 10.1, 16.12 ПДР України. В умовах місця пригоди водій автомобіля марки "Оpel VIVARO" д/н/з НОМЕР_2 , ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем марки "ВАЗ-21070", д/н/з НОМЕР_1 шляхом екстреного гальмування з зупинкою автомобіля.
Розмір матеріальної шкоди, отриманої власником автомобілю "Оpel VIVARO"- позивачем - ОСОБА_2 - складає 61918,16 грн., що підтверджується висновком експерта № 4443 від 15.02.2017. Вартість послуг експерта становить 1500,00 грн.
Відповідальність водія ВАЗ-21070", д/н/з НОМЕР_1 , застрахована, що підтверджується страховим полісом ОСЦПВВНТЗ № АК/2140642, який був діючий на момент ДТП. Цей поліс виписаний на автомобіль ВАЗ-21070", д/н/з НОМЕР_1 . Поліс видав відповідач ПрАТ Страхова компанія "Європейський страховий союз".
Ліміт відповідальності на одного потерпілого становить: 200000,00 грн. - шкода заподіяна життю і здоров'ю; 100000,00 грн. - шкода, заподіяна майну; франшиза - 2000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач звернувся з повідомленням про ДТП до ПрАТ Страхова компанія "Європейський страховий союз", яке було отримано 11.01.2017.
Листом-відповіддю Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) від 23.02.2017 № 1181/13-12 підтверджується, що ПрАТ Страхова компанія "Європейський страховий союз" 11.01.2017 отримало повідомлення про ДТП, 16.02.2017 відбувся огляд транспортного засобу представником страховика, аварійним комісаром Ярмолюком В.В.
В матеріалах справи відсутні відомості про виплату страхового відшкодування.
Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень зазначеного вище договору (полісу), врегульовані нормами ЦК України , Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 09 липня 2010 року №566 (далі Розпорядження), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі Правила).
Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм ст.ст.11, 629 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір, який є обов'язковим для виконання, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Положеннями ст.22 ЦК України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків належать і витрати, яких особа зазнала зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо інше не встановлено законом або договором.
Нормою ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Положеннями ст.1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно п.2.2 Правил власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Нормами ст.ст. 395, 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно (зокрема, право володіння), має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 ЦК України.
В свою чергу ст.386 ч.3 ЦК України, яка входить до глави 29 вказаного кодифікованого нормативно-правового акту, передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної особи бути страхувальником майна або відповідальності перед іншими особами.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Положеннями ст.ст.3, 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.979, 980 ЦК України передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За змістом ст.17 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 981 ЦК України договір обов'язкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва поліса.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування» страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.
Пунктом 1 Розпорядження встановлено, що розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням (після 19 лютого 2016 року) за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 100000 гривень на одного потерпілого.
За змістом ст.ст.12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (страхове відшкодування). Різновидом шкоди, завданої майну, є шкода, пов'язана із пошкодженням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Згідно ст.ст.35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (подається причетним до ДТП водієм в письмовій формі невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП) подає страховику заяву про страхове відшкодування та долучає до неї визначені законом документи. В свою чергу, страховик, за умови настання страхового випадку, подання йому повного пакету документів та повідомлення про ДТП із дотриманням вимогу закону, протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до наступного висновку. Так, наведене вище судом чинне на час виникнення та існування спірних правовідносин сторін законодавство визначає порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов'язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі (власнику іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника). За таких обставин, згідно положень закону покладення на застраховану винну у ДТП особу обов'язку відшкодувати потерпілому майнову шкоду можливе лише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика здійснити таке відшкодування за свого страхувальника або у випадку, якщо виплачене страховиком страхове відшкодування (страхова виплата) є меншою від розміру фактично завданих збитків. Наведений правовий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц, від 03 листопада 2018 року по справі №760/15471/15-ц.
Вирішуючи по суті спір сторін у даній цивільній справі, суд також керувався і тим, що поняття потерпіла особа у правовідносинах з відшкодування шкоди внаслідок ДТП слід тлумачити більш широко, ніж вказує сторона відповідача, посилаючись на ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у відзиві на позов. Так, ст.395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно, до яких належить право володіння. Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб'єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб'єктами, хто його оточує. Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини. Відповідно до ст.396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно. Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі ст.396 ЦК України. Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права. Згідно з ст.1187 ч.2 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо). Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до п.2.2 Правил дорожнього руху. Відтак, якщо певна особа під час ДТП керувала транспортним засобом на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на цей транспортний засіб, тим самим виступаючи правомірним володільцем транспортного засобу, якому під час вказаної ДТП з вини іншої особи завдано механічних пошкоджень, то згадана особа (володілець) має право на відшкодування завданої їй шкоди у вигляді вартості відновлювального ремонту цього транспортного засобу, що, в свою чергу, надає їй статусу потерпілого. Викладена правова позиція суду повністю відповідає правовій позиції, що міститься у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі №344/10730/15-ц, від 06 червня 2018 року по справі №747/390/17, від 07 листопада 2018 року по справі №200/21325/15-ц, а також у постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року по справі №6-183цс14.
З огляду на наведене судом вище, заперечення відповідача проти задоволення позову, викладені у відзиві, зокрема посилання на не доведення ним свого статусу потерпілої від ДТП особи внаслідок неналежності йому на праві власності керованого під час ДТП авто, суд вважає безпідставними, а також такими, що не ґрунтуються на правильному тлумаченні закону, а тому не приймає до уваги при ухваленні даного рішення. Крім того, суд також враховує, що з письмових пояснень, наданих третьою особою - МТСБУ,- вбачається, що позивачі не отримували страхове відшкодування від МТСБУ.
Таким чином, приймаючи до уваги наведені вище правові висновки суду та оцінку тверджень сторони відповідача, а також враховуючи, що під час розгляду даної цивільної справи знайшли своє повне підтвердження факти настання страхового випадку - ДТП від 10 січня 2017 року, яка сталася з вини ОСОБА_4 , і внаслідок якої останньою завдано позивачу майнової шкоди у вигляді пошкодження керованого ним у відповідності до п.2.2 Правил дорожнього руху автомобіля "Opel VIVARO", своєчасне звернення позивача до відповідача, як страховика, із заявою та необхідними документами щодо виплати йому страхового відшкодування, у чому позивачу було безпідставно відмовлено, а також враховуючи, що в ході розгляду справи підтверджено розмір завданої позивачу майнової шкоди, яка розрахована з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та дорівнює вартості відновлювального ремонту автомобіля і становить заявлені позивачем в позові 61918,16 гривень, що не перевищує ліміт відповідальності відповідача, як страховика, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, які в зв'язку із цим підлягають частковому задоволенню, а саме, стягненню з відповідача-2 Прат "Страхова компанія "Європейський страховий союз" в рахунок відшкодування майнової шкоди 59918,16 гривень. Підставою для часткового задоволення позову є зменшення судом у відповідності до вимог ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розміру стягуваної з відповідача суми, яка фактично є невиплаченим ним страховим відшкодуванням, на суму франшизи, яка становить 2000 гривень.
Оскільки своє право відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП реалізував власник майна, а саме позивач-1 ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог позивача-2 - ОСОБА_6 , для уникнення подвійного стягнення, оскільки вони ґрунтуються на одних й тих самих підставах.
Також суд вважає за необхідне з відповідача -2 стягнути на користь позивача-1 понесені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1057,20 грн. та вартість проведення експертизи 1500,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн. відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Європейський страховий союз", третя особа моторне транспортне страхове бюро України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Європейський страховий союз" на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 59918 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн. 16 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Європейський страховий союз" на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 5057 (п'ять тисяч п'ятдесят сім) гривні 20 копійок, які складаються з судового збору у розмірі 1057,20 грн., вартості проведення експертизи 1500,00 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 30 липня 2019.
Головуючий суддя О.К. Подобєд