Справа № 420/3837/19
02 серпня 2019 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді- Танцюри К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Овідіопольського районного ВДВС ГТУЮ в Одеській області Щербини Олени Володимирівни від 22.05.2019р. ВП №51323659 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.
Ухвалою суду 25.07.2019р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначила, що на підставі виконавчого листа №755/20773/14-ц виданого 31.10.2014р. Дніпровським районним судом м.Києва з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість у розмірі 1714714,37грн. 22.05.2019р. постановою про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №51323659 стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 173226,51грн. Разом з тим, постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №57760608 від 22.11.2018р. приватним виконавцем Парфьоновим Г.В. відкрито провадження за вищезазначеним виконавчим листом, а також стягнуто з ОСОБА_1 основну винагороду у розмірі 173 226,15грн. Як зазначала позивач, на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки від 21.03.2019р. згідно вищезазначеного виконавчого документу з ОСОБА_1 стягнуто 570 850,99грн., у тому числі винагороду державного виконавця. Отже, позивач вважає, що за таких умов відбувається стягнення виконавчого збору і основної винагороди приватного виконавця за примусове виконання одного і того ж виконавчого листа, що суперечить вимогам діючого законодавства. Позивач зазначала, що старший виконавець Щербина О.В. виконавчий документ не виконав, а повернув його стягувачу та зазначений виконавчий документ виконано частково приватним виконавцем Парфьоновим Г.В., що підтверджується актом про реалізацію предмета іпотеки від 21.03.2019р. ОСОБА_1 , посилаючись на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 15.02.2018р. по справі №910/1587/1 зазначала, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем не будь-яких дій пов'язаних з організацією виконавчого провадження, а виключно дій по фактичному стягненню з боржника присуджених за виконавчим документом сум, тобто дії за наслідками яких було стягнуто, повернуто у примусовому порядку відповідну суму або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Таким чином, на думку позивача, у вказаних правовідносинах відбувається подвійне стягнення з позивача по справі виконавчого збору за виконання в виконавчого листа №755/20773/14-ц виданого 31.10.2014р. Дніпровським районним судом м.Києва.
31.07.2019р. до суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач зазначив, що не погоджується із позовними вимогами ОСОБА_1 та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Так, відповідач зазначив, що 25.10.2018р. у рамках виконавчого провадження ВП №51323659, відповідно до п.3 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, тобто стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення. Перевіркою виконавчого провадження АСВП №513236 виявлено, що державним виконавцем при завершенні вищевказаного виконавчого провадження на підставі п.3 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» не винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_2 та постановою начальника Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області від 22.05.2019р. зобов'язано державного виконавця Щербину О.В. винести постанову про стягнення виконавчого збору. Відповідач, посилаючись на положення, зокрема п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», зазначив, що державним виконавцем 22.05.2019р. законно винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржниці ОСОБА_1 у розмірі 173226,51грн., у відповідності до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Сторони повідомлялись про день та час розгляду справи, однак у судове засідання не з'явились.
У відповідності до п. 9 ст.205 КАС України, справа розглянута у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №51323659, 02.06.2016р., державним виконавцем Овідіопольського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області Іскра С.О. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листав №755/20773/14, виданого 31.10.2014р. Дніпровським районним судом м.Києва «про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 1732261,51грн.».
Постановою державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щербиною О.В. від 25.10.2018р. по у ВП №51323659, при примусовому виконанні виконавчого листа №755/20773/14 виданого 31.10.2014р. Дніпровським районним судом м.Києва «про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 1732261,51грн.» повернуто вказаний виконавий лист.
Як вбачається із вказаної постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 25.10.2018р. у ВП №51323659, виконавчий документ було пред'явлено за місцем знаходження майна боржника на території Овідіопольського району, а саме: земельна ділянка та садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . У ході примусового виконання виконавчого провадження, зазначене майно було арештовано, оцінено та передано на реалізацію. Згідно повідомлення Одеської області «СЕТАМ»: перші, другі та треті торги не відбулись, у зв'язку з відсутністю допущених покупців. Стягувачу запропоновано залишити за собою непродане майно у рахунок погашення боргу, однак від стягувача надійшла заява про відмову залишення не проданого майна за собою в рахунок погашення боргу.
Постановою начальника Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Костенко Р.В. від 22.05.2019р. при перевірці виконавчого провадження ВП №51323659 вирішено постанову від 25.10.2018р. ВП №51323659 скасувати; зобов'язати старшого державного виконавця Щербину О.В. винести постанову про стягнення виконавчого збору по ВП 51323659 з боржника ОСОБА_1 ; зобов'язати старшого державного виконавця Щербину О.В. винести постанову про закінчення виконавчого провадження по ВП 52696746 згідно п.3 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою старшого державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щербиною О.В. від 22.05.2019р. у ВП №51323659, згідно постанови при перевірці виконавчого провадження від 22.05.2019р., вирішено скасувати «постанову про повернення виконавчого документа стягувачу» від 25.10.2018р. з виконання виконавчого листа №755/20773/14, виданого 31.10.2014р. Дніпровським районним судом м.Києва «про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 1732261,51грн.».
Постановою старшого державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щербиною О.В. від 22.05.2019р. про стягнення виконавчого збору у ВП №51323659, керуючись ст.ст.3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі « 0,00» грн.
Постановою старшого державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щербиною О.В. від 22.05.2019р. про повернення виконавчого документа стягувачу, постановлено повернути стягувачу виконавчий лист №755/20773/14, виданого 31.10.2014р. Дніпровським районним судом м.Києва, у порядку п.3 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач, не погоджуючись із постановою старшого державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щербиною О.В. від 22.05.2019р. про стягнення виконавчого збору у ВП №51323659 звернувся до суду із позовними вимогами про її скасування.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Пунктом 3 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.
Відповідно до ч.1, 2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною 5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Разом з тим, ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Частиною 3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №51323659 постановою старшого державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щербиною О.В. від 22.05.2019р. про стягнення виконавчого збору у ВП №51323659 відповідно до ст.ст.3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі « 0,00» грн. Докази скасування чи внесення змін, зокрема і щодо суми стягнення виконавчого збору, до вказаної постанови від 22.05.2019р. у ВП №51323659 відсутні.
Згідно з ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 25.11.1997р.
N6-зп по справі N18/1148-97 частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав у сфері публічно-правових відносин. Разом з тим, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Частиною 2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене та те, що оскарженою постановою старшого державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щербиною О.В. від 22.05.2019р. у ВП №51323659 фактично не стягнуто з позивача виконавчий збір, суд вважає, що права позивача не порушено та вказане рішення не має для позивача будь-яких правових наслідків.
Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відбувається стягнення виконавчого збору і основної винагороди приватного виконавця за примусове виконання одного і того ж виконавчого листа, що суперечить вимогам діючого законодавства та відповідно не надає правову оцінку зазначеним обставинам, оскільки, як вбачається з постанови від 22.05.2019р. про стягнення виконавчого збору у ВП №51323659, з ОСОБА_1 стягнуто 0 грн. виконавчого збору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 -відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.