ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.08.2019Справа № 910/7660/19
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАС ЕНЕРДЖІ" (08538, Київська обл., Фастівський район, с. Ярошівка, вул. Войтенко, будинок АБЗ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Гранд" (02166, м. Київ, проспект Лісовий, 25)
про стягнення 211 820,01 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "МАС ЕНЕРДЖІ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Гранд" про стягнення 211 820,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором № 12/03/19 на постачання продукції від 12.03.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 відкрито провадження у справі № 910/7660/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 13.06.2019 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення позивачу та відповідачу.
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
12.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАС ЕНЕРДЖІ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форвард Гранд" (покупець) укладено Договір № 12/03/19 на постачання продукції (надалі також - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується за Заявками Покупця передавати у встановлений строк (строки) асфальтобетонну суміш- надалі «Товар» у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати Товар і сплатити за нього грошову суму на умовах, викладених у цьому Договорі.
За приписами п.п. 4.1-4.4 Договору, Товар постачається на умовах Інкотермс 2010:
DAP - поставка Товару здійснюється Постачальником на об'єкт Покупця вказаний в заявках; Умови поставки кожної партії Товару узгоджуються Сторонами в Заявках.
При передачі Товару Постачальник передає Покупцеві товаросупроводжувальні документи на кожну партію Товару:
- видаткова накладна;
- товарно-транспортна накладна;
- паспорт якості.
Строк поставки становить 2 (два) календарні дні з моменту отримання Заявки на поставку партії Товару. Інша дата поставки визначається Постачальником додатково за умови попереднього узгодження з Покупцем.
Датою поставки вважається дата, яка вказана у видатковій або товаротранспортній накладній.
Відповідно до п. 5.5 Договору, Постачальник має право здійснювати поставку Товару без здійснення Покупцем попередньої оплати. В такому випадку оплата поставленого товару здійснюється Покупцем протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання товару на об'єкт Покупця.
Згідно з п. 6.1 Договору, за несвоєчасну оплату Продукції «Покупець» виплачує «Постачальнику» пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочки.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.19 року,але в якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. (п. 8.1 Договору)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу, а останнім в свою чергу прийнято товар, що підтверджується доданими до позову накладними № 1 від 14.03.2019 на суму 649 201,45 грн та № 2 від 15.03.2019 на суму 1 584 069,54 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним було поставлено товар відповідачу на загальну суму 2 233 270,99 грн, однак відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 200 000,00 грн. Таким чином, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання його грошових зобов'язань за Договором позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг за Договором у розмірі 200 000,00 грн, пеню у розмірі 10 908,25 грн та 3% річних у розмірі 911,76 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу, а останнім в свою чергу прийнято товар на загальну суму 2 233 270,99 грн, що підтверджується доданими до позову накладними № 1 від 14.03.2019 на суму 649 201,45 грн та № 2 від 15.03.2019 на суму 1 584 069,54 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень та скріплені їх печатками.
Факт поставки товару позивачем також підтверджується поданими ним товарно-транспортними накладними.
Проте, відповідач розрахувався за поставлений товар частково на суму 2 033 270,99 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 2531 від 13.03.2019 на суму 1 260 000,00 грн та № 2374 від 25.03.2019 на суму 773 270,99 грн.
У п. 5.5 Договору визначено, що Постачальник має право здійснювати поставку Товару без здійснення Покупцем попередньої оплати. В такому випадку оплата поставленого товару здійснюється Покупцем протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання товару на об'єкт Покупця.
Отже, оскільки відповідно до п. 5.5 Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідачем за Договором настав, враховуючи часткову оплату поставленого товару, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Гранд" перед позивачем за Договором становить 200 000,00 грн.
Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 200 000,00 грн.
За наведених вище обставин Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором, не здійснив оплату поставленого товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 200 000,00 грн.
Отже, Суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 911,76 грн, розрахованих за час прострочення боржника.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання з 23.03.2019 по 01.05.2019, Суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком позивача, оскільки неправильно визначено дату закінчення періоду наявності у відповідача заборгованості на суму 973 270,99 грн, яка є 25.03.2019 (день сплати заборгованості), а не 26.03.2019, як вказує позивач. Отже, за розрахунком Суду, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 848,20 грн.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 10 908,25 грн, розраховану за час прострочення боржника.
За приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Згідно з п. 6.1 Договору, за несвоєчасну оплату Продукції «Покупець» виплачує «Постачальнику» пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочки.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за загальний період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання з 23.03.2019 по 01.05.2019, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком позивача. Так, при здійсненні розрахунку пені позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013), тому неправильно визначено дату закінчення періоду наявності у відповідача заборгованості на суму 973 270,99 грн, яка є 24.03.2019, а не 26.03.2019, як вказує позивач. Отже, за розрахунком Суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 9 382,89 грн.
Зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Гранд" (02166, м. Київ, проспект Лісовий, 25, ідентифікаційний код 40092233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАС ЕНЕРДЖІ" (08538, Київська обл., Фастівський район, с. Ярошівка, вул. Войтенко, будинок АБЗ, ідентифікаційний код 41027799) борг у розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 848 (вісімсот сорок вісім) грн. 20 коп., пеню у розмірі 9 382 (дев'ять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 89 коп. та судовий збір у розмірі 3 153 (три тисячі сто п'ятдесят три) грн 47 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02.08.2019
Суддя Т.Ю.Трофименко