ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.08.2019Справа № 910/7768/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини» (04053, м. Київ, проспект Степана Бендери, 5, код ЄДРПОУ 37653944)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грасса Груп» (04655, м. Київ, проспект Степана Бендери, 28А, код ЄДРПОУ40994849)
про стягнення 252 845,52 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грасса Груп» про стягнення 252 845,52 грн. , з яких: основний борг - 202 080,00 грн., 3 % річних - 11 400,16 грн., інфляційні - 39 365,07 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань із здійснення розрахунків за Договором №08-П на експлуатацію баштового крану від 11.08.2015, права та обов'язки боржника за яким останній набув на підставі Договору №0269 про заміну сторони у зобов'язанні від 21.07.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2019 відкрито провадження у справі № 910/7768/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 18.06.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103050544978 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04655, м . Київ , пр. Степана Бандери , 28А.
Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач ухвалу суду від 18.06.2019, надіслану за адресою: 04655 , м. Київ, пр. Степана Бандери.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
02.07.2019 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачеві разом з ухвалою суду від 18.06.2019, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв'язку не вручене під час доставки останньому та за закінченням встановленого строку зберігання повернуто до суду.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення за 25.06.2019 про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву не подав до суду, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
11.08.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Киймонолітпроект» (надалі первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини» (надалі позивач) був укладений договір №08-П на експлуатацію баштового крану.
Відповідно до п. 11.1 даного договору, позивач за завданням первісного боржника надає послуги баштовим краном, що буде використовуватись на будівельному об'єкті: Житлово - громадський комплекс на розі вул.. Київської та 8 Березня в м. Обухів Київської області.
На виконання умов даного договору позивачем були надані первісному боржнику послуги по виконанню робіт баштовим краном в січні та лютому 2017 на загальну суму 261 080 грн., що підтверджується актом здачі - приймання робіт (надання послуг) №15 від 31.01.2017 на суму 131 040,00 грн. та актом здачі - приймання робіт (надання послуг) №135 від 28.02.2017 на суму 131 040,00 грн.
Згідно п. 3.7 договору замовник (первісний боржник) здійснює розрахунки за надані послуги згідно договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, вказаний виконавцем (позивачем). Оплата виконується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту вступу в дію акту виконаних робіт.
31.03.2017 між первісним боржником, позивачем у справі та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київмонтажбуд» (надалі первісний боржник-2) був укладений договору №0267/ЗС про заміну сторони у зобов'язанні, відповідно до якого до первісного боржника -1 було замінено як сторону основного договору на первісного боржника -2.
Відповідно до п.2 Договору №0267/ЗС про заміну сторони у зобов'язанні від
31.03.2017 р. до первісного боржника-2 переходять всі права та обов'язки первісного боржника-1, в тому рахунку й обов'язок по оплаті наданих позивачем послуг по роботі баштового крану. Первісний боржник-2 будь-яких заперечень щодо його заміни у Основному договорі як його сторони не пред'являв.
Як встановлено судом, 21.07.2017 р., між первісним боржником-2, позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Грасса Груп» (надалі - «Відповідач») був укладений Договір №0269 про заміну сторони у зобов'язанні, відповідно до якого первісного боржника-2 було замінено як сторону Основного договору на відповідача.
Відповідно до п.2 Договору №0269 про заміну сторони у зобов'язанні від 21.07.2017 р. до Відповідача переходять всі права та обов'язки Первісного боржника-2, в тому рахунку й обов'язок по оплаті наданих Позивачем послуг по роботі баштового крану.
Позивач в позові стверджує, що свої зобов'язання позивач перед боржниками та відповідачем виконав повністю. Претензій та зауважень по обсягах, строкам та якості наданих послуг по роботі баштового крану боржники та відповідач позивачу не пред'являли, надані послуги прийняли згідно умов Договору, їх вартість не заперечували. Також, відповідач будь- яких заперечень щодо його заміни у Основному договорі як його сторони позивачу не пред'являв. Однак, на думку позивача відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором №0269 від 21.07.2017 щодо повної оплати вартості наданих послуг в сумі 202 080, 00 грн. У зв'язку із чим просить стягнути з останнього заборгованість у сумі 202 080,00 грн., 3% річних в сумі 114008рн., інфляційні в сумі 39 365, 07 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Матеріалами справи, а саме, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актом здачі - приймання робіт (надання послуг) №15 від 31.01.2017 на суму 131 040,00 грн. та актом здачі - приймання робіт (надання послуг) №135 від 28.02.2017 на суму 131 040,00 грн. підтверджується, що позивач надав боржнику -1 послуги по виконанню робіт баштовим краном в січні та лютому 2017 на загальну суму 261 080 грн.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 3.7 договору замовник (первісний боржник) здійснює розрахунки за надані послуги згідно договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, вказаний виконавцем (позивачем). Оплата виконується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту вступу в дію акту виконаних робіт.
При розгляду справи встановлено, що первісним боржником в період з 17.01.2017 по 30.01.2017 вартість наданих позивачем послуг оплачена частково в сумі 60 000 грн.
31.03.2017 між первісним боржником, позивачем у справі та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київмонтажбуд» (надалі - первісний боржник-2) був укладений договору №0267/ЗС про заміну сторони у зобов'язанні, відповідно до якого до первісного боржника -1 було замінено як сторону основного договору на первісного боржника -2.
Відповідно до п.2 Договору №0267/ЗС про заміну сторони у зобов'язанні від 31.03.2018 до первісного боржника-2 переходять всі права та обов'язки первісного боржника-1, в тому рахунку й обов'язок по оплаті наданих позивачем послуг по роботі баштового крану. Первісний боржник-2 будь-яких заперечень щодо його заміни у Основному договорі як його сторони не пред'являв.
Як встановлено судом, 21.07.2017 між первісним боржником-2, позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Грасса Груп» (надалі - «Відповідач») був укладений Договір №0269 про заміну сторони у зобов'язанні, відповідно до якого первісного боржника-2 було замінено як сторону Основного договору на відповідача.
Відповідно до п.2 Договору №0269 про заміну сторони у зобов'язанні від 21.07.2017 р. до Відповідача переходять всі права та обов'язки Первісного боржника-2, в тому рахунку й обов'язок по оплаті наданих Позивачем послуг по роботі баштового крану.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач своє зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав, не здійснив оплачу вартості наданих позивачем послуг, у зв'язку із чим у нього утворилась в сумі 202 080,00 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що строк оплати вартості наданих послуг по роботі баштового крану настав, приймаючи до уваги те, що доказів оплати послуг на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 202 800,00 грн.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором №0269 від 21.07.2017 щодо оплати вартості послуг по використанню баштового крану належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 202 080 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню повністю.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 39 365,07 грн як втрати у вигляді інфляційної складової боргу та 3 % річних у сумі 11 400,16 грн.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню на користь позивача коштів в якості оплати вартості наданих позивачем послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем оплати вартості наданих позивачем послуг вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному розмірі ву сім 11 400грн. 16 коп.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних в сумі 39 365,36 грн. вважає, що ця частина позовних вимог також підлягає задоволенню у повному розмірі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грасса Груп» (04655, м. Київ, проспект Степана Бандери, 28А, код ЄДРПОУ 40994849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 5, код ЄДРПОУ 37653944) 202 080 грн. 00 коп. основного боргу, 11 400 грн. 16 коп. 3% річних, 39 365 грн. 07 коп. інфляційних та 3 792 грн. 68 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147- VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 02.08.2019
Суддя Трофименко Т.Ю.