ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.07.2019Справа № 910/6688/19
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О.,
при секретарі судового засідання Бородині В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
вул. Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ 21, 01021
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Квірту"
вул. Княжий затон, 2/30,оф.640, м. Київ, 02095
про виконання в натурі зобов'язання
За участі представників учасників справи згідно протоколу
24.05.2019 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Квірту" про виконання в натурі зобов'язання.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань із поставки частини товару за Договором про закупівлю товару №т-20/18020000782 від 21.02.2018, запасної частини до МК-8 - кришку силіконового циліндра 8209-1400-1 в кількості 1 шт. загальною вартістю 54 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6688/19 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
12.06.2019 позивачем подано клопотання, в якому проти розгляду справи №910/6688/19 в порядку спрощеного позовного провадження не заперечує, проте просить проводити розгляд справи з повідомленням сторін у судовому засіданні, обґрунтовуючи своє клопотання необхідністю належного захисту прав та інтересів позивача, складністю справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2019 подане позивачем клопотання задоволено та розгляд справи ухвалено здійснювати у судовому засіданні з повідомленням сторін.
19.06.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Квірту" надійшов відзив на позовну заяву.
10.07.2019 через відділ діловодства суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Квірту" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про визнання правовідносин за Договором про закупівлю товарів від 21.02.2018 припиненими.
Обґрунтовуючи вимоги зустрічної позовної заяви позивач зазначає, що укладений між сторонами Договір набрав чинності з дати його підписання та в частині поставки товару діяв до 31.12.2018, а отже, на думку позивача за зустрічним позовом, строк дії зобов'язання щодо поставки товарів за договором закінчився, що є підставою для визнання правовідносин за договором припиненими.
За наслідками судового засідання 10.07.2019 судом оголошено перерву до 24.07.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Квірту" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про визнання правовідносин за Договором про закупівлю товарів від 21.02.2018 припиненими у справі №910/6688/19.
В судове засідання, призначене на 24.07.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення. Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову та просив суд відмовити в його задоволенні.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 24.07.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
21.02.2018 між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» (далі - Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квірту», як учасником-переможцем процедури закупівлі (далі - Відповідач. Постачальник), було укладено договір про закупівлю товару №т-20/1802000782 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця: Турбіни та мотори код ЄЗС ДК 021:2015 (42110000-3) (Запасні частини до МК-8) (далі - Товари), зазначені в специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі Товари.
Відповідно до п. 1.2 Договору встановлено, що найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, іісце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.
Згідно з п. 3.1 Договору ціна Договору становить 3 690 000,00 грн., у тому числі податок на додатну вартість - 615 000,00 грн.
Пунктом 11.1. Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє:
в частині поставки Товарів - по 31 грудня 2018 року;
в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Згідно з п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується протягом строку, вказаного в специфікації (Додаток №1 до Договору) поставити та передати у власність Покупцю товари, а Покупець зобов'язується прийняти ці Товари.
На виконання умов Договору, згідно зі специфікацією (Додаток №1 до Договору), Відповідач станом на даний час поставку продукції здійснив не в повному обсязі (видаткова накладна від 07.08.2018 №РН-000008, від 11.07.2018 №РН-000005), тим самим порушив умови Договору.
Позивач неодноразово звертався до Відповідача (лист-вимога від 10.07.2018 №3201ВИХ-18-546, лист-вимога від 04.09.2018 №3201ВИХ-18-785) щодо виконання зобов'язань з поставки товару у відповідності до специфікації (Додаток №1 до Договору), але поставку продукції Відповідач так і не здійснив, а саме до цього часу не поставлено кришку силового циліндра 8209-1400-1 в кількості 1шт. на суму 54 000,00
Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем на визначений у розділі 13 цього Договору поточний рахунок Постачальника грошових коштів
Термін поставки товарів становить період, зазначений у пункті 1.1. розділу 1 цього Договору, але не пізніше 30 календарних днів після надання покупцем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів, в якій зазначається: найменування, кількість товару та адреса місця доставки товару (пункт 4.2. Договору).
До обов'язків постачальника пунктом 6.3. Договору віднесено забезпечення поставки товару в строки та в порядку, визначених цим Договором та разом із документами, вказаними в пункті 4.3. Договору.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до видаткової накладної від 07.08.2018 №РН-0000008: вкладиш кришки силового шатуна 8209-2201 у кількості 2 шт., вкладиш силового шатуна 8209-2202 у кількості 2 шт., вкладиш силового шатуна 8201-22005 у кількості 2 шт., поршень силового циліндра 8209-2100 у кількості 2 шт. на загальну суму 812001,60 грн. та відповідно до видаткової накладної від 11.07.2018 №РН-0000005: втулка силового циліндра 8209-1301-2 у кількості 4 шт., палець силового циліндра 8201-210007 у кількості 4 шт. та свічку запалювання СН-436 у кількості 16 шт. на загальну суму 28 13198,40 грн.
Таким чином, судом встановлено, що відповідно до Специфікації на поставку товару для ВРТП «Укргазенергосервіс» до Договору №т-20/1802000782 від 21.02.2018 не поставленою є кришка силового циліндра 8209-1400-1 у кількості 1 шт. на суму 54 000,00 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).
Умови укладеного між сторонами Договору передбачали поставку відповідачем товару протягом 140 календарних днів після підписання Договору, що погоджено сторонами у відповідній специфікації на загальну суму 3 690 000,00 грн.
Водночас, із матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив поставку товару відповідно до видаткової накладної від 07.08.2018 №РН-0000008 та від 11.07.2018 №РН-0000005 не в повному обсязі, на суму 3 625 200,00 грн., що є порушенням відповідачем своїх зобов'язань за Договором.
Таким чином, як встановлено судом, відповідач має здійснити поставку позивачу Кришку силового циліндра 8209-1400-1 у кількості 1 шт. на суму 54 000,00 грн. у відповідності до погодженого обома сторонами у специфікації обсягу згідно умов Договору.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №915/507/17 суд зробив наступний висновок: «За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Ці підстави наведено у cт. ст. 599 - 601, 604- 609 ЦК України.
Системний аналіз зазначених норм приводить до висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, що лишилось невиконаним, як закінчення строку дії Договору.
Закінчення строку дії двостороннього правочину. не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 24.06.2015 у справі №904/5381/14 та від 21.12.2016у справі №905/2187/13).
Отже, безпідставна не поставка товару за умовами спірного договору є односторонньою відмовою від виконання зобов'язання, що є порушенням зобов'язального права, а саме ст. 525 ЦК України».
Таким чином, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку (аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 3-123гс14, від 24.06.2015 у справі № 3-192-гс15 та у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №910/2763/17).
Тобто, строк дії договору не має значення для визначення моменту припинення зобов'язання, що виникло, тоді як з огляду на консенсуальний характер укладеного між сторонами Договору, предметом якого є одне зобов'язання (виконання визначеного обсягу робіт), обов'язок підрядника з виконання робіт виник з моменту досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору, тобто його укладення, та припиняється його належним виконанням.
Суд критично оцінює наведені у відзиві твердження відповідача, що останній не міг та не може належним чином виконати взяте на себе зобов'язання за договором, у зв'язку зі зміною ТОВ «БОРИСЛАВСЬКИЙ ЗАВОД «РЕМА» вартості закупівлі запчастин
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив: «Товари, які поставляються відповідно до умов Договору Відповідачем закуповуються у Товариства з додатковою відповідальністю «БОРИСЛАВСЬКИЙ ЗАВОД «РЕМА».
Як зазначає відповідач, Товариство з додатковою відповідальністю «БОРИСЛАВСЬКИЙ ЗАВОД «РЕМА» - є широкопрофільним підприємством, що спеціалізується на виробництві запчастин для газомотокомпресора 10 ГКН, 10 ГКМ, 10 ГКНА, 10 ГКМА, МК-8, запчастин до верстатів- гойдалок СК-3, СКД-3, СКН-3, СК -5, СКН-5, СК-6, СКД-6, 6СК-6, СК-8, 7СК-8, СК-8, СКД-8, СК-10, СКН-10, UP9T, UP-12T, комплексних повітроочисних пристроїв КВОУ, фільтрів тонкої очистки повітря і газу, теплообмінного обладнання, запчастин до АГНКС, запчастин для транспорту, медичної апаратури.
Відповідно до cт. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає»
За твердженнями відповідача, Товариство з додатковою відповідальністю «БОРИСЛАВСЬКИЙ ЗАВОД «РЕМА» підняло вартість закупівлі запчастин на підставі того, що їх виробництво є затратним та за ціну, яку останнє продавало відповідачу це стало не рентабельно та економічно не доцільно.
На підставі цього у відповідача виникла грошова заборгованість перед Товариством з додатковою відповідальністю «БОРИСЛАВСЬКИЙ ЗАВОД «РЕМА», останній на сьогоднішній день припинив будь-які відносини з відповідачем та поставка запчастин не відбувається.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Разом з тим, приписами ст. 607 ЦК визначено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Зміст статті застосовується тільки в випадках, коли відповідно до чинного цивільного законодавства за неможливість виконання, що настала, не відповідає жодна із сторін.
Неможливість виконання може бути викликана загибеллю майна, що є предметом зобов'язання внаслідок дії непереборної сили (зокрема, загибеллю нерухомого майна, урожаю сільськогосподарських культур тощо), перешкодами для виконання зобов'язання, що виникли в результаті дії непереборної сили, й іншими обставинами, за яких при виявленні належної дбайливості боржник не в змозі виконати зобов'язання (у зв'язку з дією непереборної сили, простого випадку або діями чи бездіяльністю іншої сторони зобов'язальних правовідносин).
Саме така неможливість виконання мається на увазі в тих положеннях Цивільного кодексу, де використовується поняття неможливості виконання.
Таким чином, твердження Відповідача, що останній не міг та не може належним чином виконати взяте на себе зобов'язання за договором, у зв'язку зі зміною ТОВ «БОРИСЛАВСЬКИЙ ЗАВОД «РЕМА» вартості закупівлі запчастин не є підставою для звільнення Відповідача від зобов'язання щодо належного виконання Договору, оскільки в розумінні ст. 607 ЦК України вказана обставина не є обставиною, яка звільняє ТОВ «Квірту» від виконання Договору.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити повністю.
2.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квірту» (вул. Княжий затон, 2/30,оф.640, м. Київ, 02095; код ЄДРПОУ 35837814) виконати в натурі зобов'язання, передбачені договором №т-20/1802000782 від 21.02.2018, а саме: поставити та передати Акціонерному товариству «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, вул. Кловський Узвіз, будинок 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» (08151, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Боярка, вул. Маяковського, будинок 49; код ЄДРПОУ 00156127) запасну частину до МК-8 - кришку силового циліндра 8209-1400-1 в кількості 1 шт.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квірту» (вул. Княжий затон, 2/30,оф.640, м. Київ, 02095; код ЄДРПОУ 35837814) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, вул. Кловський Узвіз, будинок 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 02.08.2019.
Суддя М.О. Лиськов