вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" липня 2019 р. Справа№ 911/2600/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Богуславська Сільгосптехніка"
на рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2019
у справі № 911/2600/18 (Суддя Черногуз А. Ф.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Богуславська Сільгосптехніка"
до Комунального підприємства теплових мереж "Миронівкатепломережа"
про заборону вчиняти перешкоди у користуванні майном,
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю торговий дім "Богуславська Сільгосптехніка" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства теплових мереж "Миронівкатепломережа" про заборону вчиняти перешкоди у користуванні майном.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до договору оренди від 04.03.2014 орендує у відповідача частину приміщення котельні, де встановлені котли для виробництва теплової енергії з альтернативних видів палива. Позивач веде господарську діяльність з постачання тепла споживачам та використовує орендовані приміщення за цільовим призначенням, визначеним умовами договору оренди. Позивач посилається на положення ст.ст. 186-188 Цивільного кодексу України та зазначає, що орендована ним котельня та труба є однією річчю в розумінні Цивільного кодексу України, а використання приміщень котельні для виробництва теплової енергії за допомогою теплових котлів без використання димових труб є неможливим. Отже, на думку позивача, на момент подання цього позову відповідач фактично вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання позивачу в подальшому продовженні користування орендованим майном. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про усунення перешкод в користуванні позивачем орендованими приміщеннями котельні за адресою: м. Миронівка, вул. Пироженка, 1в, шляхом заборони відповідачу від'єднувати котли (опалювальні установки) позивача від димових труб котельні в м. Миронівка, вул. Пироженка, 1в.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 02.04.2019 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не доведено факту порушення його прав, позаяк факт надсилання відповідачем листа не може свідчити про порушення прав позивача, а доказів вчинення будь-яких дій по відключенню обладнання позивача від димової труби суду не надано.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/2600/18 від 02.04.2019 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково в частині усунення перешкод у користуванні орендованим майном шляхом заборони відповідачу від'єднувати котли (опалювальні установки) позивача від димових труб котельні.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було надано оцінки тому факту, що позивач протягом тривалого часу вже використовував трубу виключно для цілей діяльності котельні, тоді як користування димовою трубою котельні інакше, як для діяльності котельні, неможливо. Також, суд першої інстанції безпідставно встановив, що позивачем не доведено суду створення відповідачем перешкод у користуванні орендованим на підставі договору нежитловим приміщенням.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 911/2600/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2019 справу № 911/2600/18 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю. та призначено до розгляду на 10.07.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 було відкладено розгляд справи на 24.07.2019.
Заявлені клопотання сторін та результати їх розгляду
03.07.2019 через відділ документального забезпечення суду було подано заяву про затвердження мирової угоди, в якій позивач та відповідач, у зв'язку з врегулюванням спору просили суд апеляційної інстанції затвердити мирову угоду.
Відповідно до ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.
Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:
1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або
2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.
Колегія суддів, дослідивши умови мирової угоди, встановила, що вони суперечать Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди нежитлових приміщень котельні від 04.03.2014 укладений між сторонами на підставі протоколу засідання комісії по проведенню конкурсу щодо здачі в оренду від 03.03.2014, а договір оренди обладнання котелень від 16.09.2014, до яких зокрема відноситься димова труба - на підставі протоколу засідання комісії по проведенню конкурсу щодо здачі в оренду від 15.09.2014 № 1.
В той же час, як вбачається із запропонованих умов мирової угоди, сторони узгодили, зокрема, що димова труба, яка розташована за адресою: м. Миронівка, вул. Пироженка, 1В, є частиною майна, переданою в користування позивачу згідно з договором оренди приміщень котельні (договір від 04.03.2014).
Так, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності.
Оскільки об'єктами оренди є майно комунальної власності, а тому до відповідних орендних правовідносин підлягають обов'язковому застосуванню норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна», стаття 9 якого визначає порядок укладення договору оренди, зокрема, на конкурсних засадах.
Отже, оскільки приміщення котельні та обладнання котелень були передані позивачу в користування на підставі різних договорів оренди, порядок передачі в оренду таких об'єктів, які є майном комунальної власності, регулюється Законом України «По оренду державного та комунального майна», а тому не дотримання сторонами процедури, визначеної ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», шляхом врегулювання таких правовідносин умовами мирової угоди є порушенням норм чинного законодавства, яким врегульовано спірні відносини.
Згідно ст. 274 Господарського процесуального кодексу України, у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Ураховуючи викладене та беручи до уваги наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що подана сторонами на затвердження суду апеляційної інстанції мирова угода не відповідає вимогам статті 192 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає затвердженню.
Явка представників сторін
Представники сторін у судове засідання 24.07.2019 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 24.07.2019 за відсутності представників сторін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
04.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю торговий дім "Богуславська Сільгосптехніка" (орендар) та Комунальним підприємством теплових мереж "Миронівкатепломережа" (орендодавець) укладено договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень)комунальної власності територіальної громади Миронівського району.
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору орендодавець на підставі протоколу засідання комісії по проведенню конкурсу щодо здачі в оренду від 03.03.2014 передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення за адресою: вул. Пироженка, буд. 1, для виробництва та постачання теплової енергії з альтернативних видів палива (з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії).
Згідно з п. 2.1. договору об'єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 105,5 кв.м., устаткування, інвентар та інше майно згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 4). Вказаний додаток в матеріалах справи відсутній.
Відповідно до акту прийому-передачі об'єкта оренди від 04.03.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове строкове платне користування належне орендодавцю нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення котельні за адресою 08800, м. Миронівка, вул. Пироженка, буд. 1, площа 105,5 кв.м. Сторони зафіксували, що на момент складення цього акту орендоване майно знаходиться у придатному для використання за цільовим призначенням стані, який орендаря задовольняє. Технічній та пожежобезпечний стан майна, що передається у тимчасове володіння та користування, задовільний та відповідає вимогам аналогічного майна.
05.12.2016 сторони уклали договір про внесення змін до договору договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Миронівського району від 04.03.2014, яким доповнили договір пунктом 9.1.2. наступного змісту: "Сторони домовилися продовжити строк дії даного договору з 04.02.2017 по 03.01.2020".
Крім того, 16.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю торговий дім "Богуславська Сільгосптехніка" (орендар) та Комунальним підприємством теплових мереж "Миронівкатепломережа" (орендодавець) укладено договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Миронівського району. Відповідно до п. 1.1. вказаного договору орендодавець на підставі протоколу засідання комісії по проведенню конкурсу щодо здачі в оренду від 15.09.2014 № 1 передає, а орендар приймає в оренду обладнання котелень за адресою: вул. Пироженка, буд. 1, для виробництва та постачання теплової енергії з альтернативних видів палива (з використання нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії).
Згідно з додатком № 4 до договору від 16.09.2014 в оренду передано наступне устаткування: димова труба, за адресою: 08800, м. Миронівка, вул. Пироженка, буд. 1, - 1 шт.; ємкість для води 3 м.куб., за адресою: 08800, м. Миронівка, вул. Пироженка, буд. 1, - 1 шт.
Відповідно до акту прийому-передачі об'єкта оренди від 16.09.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове строкове платне користування належне орендодавцю майно, а саме: димова труба, за адресою: 08800, м. Миронівка, вул. Пироженка, буд. 1, - 1 шт.; ємкість для води 3 м.куб., за адресою: 08800, м. Миронівка, вул. Пироженка, буд. 1, - 1 шт.
Підставою позову стало те, що відповідач звернувся до позивача з листом № 190 від 11.09.2018, в якому він повідомив, що у зв'язку з припиненням 16.08.2017 строку дії договору оренди димових труб, зокрема, труби, що знаходиться за адресою: м. Миронівка, вул. Пироженка, 1в, пропонує в строк до 01.10.2018 від'єднати від вказаного об'єкту теплові установки Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Богуславська Сільгосптехніка" у зв'язку з відсутністю договірних відносин між сторонами. Крім того, відповідач повідомив, що в разі не від'єднання теплових установок позивачем вказані роботи будуть здійснені відповідачем.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
За приписами статей 526, 527, 530, 599, 610 та 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Спірні правовідносини щодо оренди нерухомого майна регулюються зокрема положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон), нормами Цивільного та Господарського кодексів.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1. ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Відповідно до договору оренди від 04.03.2014 позивач отримав в оренду нежитлове приміщення котельні за адресою 08800, м. Миронівка, вул. Пироженка, буд. 1, площа 105,5 кв.м., для виробництва та постачання теплової енергії з альтернативних видів палива (з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами також було укладено договір оренди від 16.09.2014, за умовами якого позивач отримав в оренду обладнання котелень за адресою: вул. Пироженка, буд. 1, а саме: димову трубу, за адресою: 08800, м. Миронівка, вул. Пироженка, буд. 1, - 1 шт.; ємкість для води 3 м.куб., за адресою: 08800, м. Миронівка, вул. Пироженка, буд. 1, - 1 шт, для виробництва та постачання теплової енергії з альтернативних видів палива (з використання нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії. Строк дії вказаного договору з 16.09.2014 по 16.08.2017.
Відповідно до п.п. 3.6., 9.3.1. ДБН В.2.5-77:2014 "Котельні", затверджених наказом Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.09.2014 № 252, котельня (котельна установка) - це приміщення, будівля, споруда чи їх комплекс, у яких розміщено сукупність обладнання та пристроїв (у тому числі теплогенератори на основі водонагрівачів, допоміжне устаткування), призначені для вироблення теплової енергії та передавання її теплоносію (водяна пара або гаряча вода) з метою теплозабезпечення споживачів. Кількість димових труб для котельні визначають з урахуванням вимог заводів-виробників котельного обладнання або за техніко-економічного обґрунтування.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про усунення перешкод в користуванні позивачем орендованими приміщеннями котельні за адресою: м. Миронівка, вул. Пироженка, 1в, шляхом заборони відповідачу від'єднувати котли (опалювальні установки) позивача від димових труб котельні в м. Миронівка, вул. Пироженка, 1в., оскільки, на думку позивача, відповідач на момент подання позову фактично вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання позивачу в подальшому продовженні користування орендованим майном за договором оренди від 04.03.2014.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Щодо порушеного права суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Позивач як на факт порушення своїх прав посилається на лист № 190 від 11.09.2018, в якому відповідач повідомив про те, що у зв'язку з припиненням 16.08.2017 строку дії договору оренди димових труб, зокрема, труби, що знаходиться за адресою: м. Миронівка, вул. Пироженка, 1в, пропонує в строк до 01.10.2018 від'єднати від вказаного об'єкту теплові установки Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Богуславська Сільгосптехніка" у зв'язку з відсутністю договірних відносин між сторонами. Крім того, відповідач повідомив, що в разі не від'єднання теплових установок позивачем вказані роботи будуть здійснені відповідачем.
Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, жодних доказів вчинення відповідачем дій щодо відключення обладнання позивача від димової труби суду надано не було. Таких доводів позивач не навів ні в позові, ні в апеляційній скарзі.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру. На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб" (див. рішення Суду у справі Наталія Михайленко проти України, no.49069/11, від 30.05.2013).
Відтак, оскільки позивачем не було доведено суду належними та допустимими доказами факту порушення його прав орендаря приміщень за договором оренди від 04.03.2014, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовної вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні позивачем орендованими приміщеннями котельні за адресою: м. Миронівка, вул. Пироженка, 1в, шляхом заборони відповідачу від'єднувати котли (опалювальні установки) позивача від димових труб котельні в м. Миронівка, вул. Пироженка, 1в.
В той же час, судом першої інстанції безпідставно встановлювались факти щодо правової природи котельні та її складових, оскільки, враховуючи обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав, дані обставини не входять до предмету доказування у цьому спорі.
Водночас, зазначене вище не може бути підставою для скасування правильного по суті і законного рішення.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Оскільки позивачем не було доведено суду належними та допустимими доказами факту порушення його прав, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовної вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні позивачем орендованими приміщеннями котельні за адресою: м. Миронівка, вул. Пироженка, 1в, шляхом заборони відповідачу від'єднувати котли (опалювальні установки) позивача від димових труб котельні в м. Миронівка, вул. Пироженка, 1в.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 02.04.2019 року у справі № 911/2600/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Богуславська Сільгосптехніка" на рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2019 року у справі № 911/2600/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2019 року у справі № 911/2600/18 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 911/2600/18 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 29.07.2019 р.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко