ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
31 липня 2019 року м. Київ № 640/13849/19
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючої судді Клочкової Н.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
товариства з обмеженою відповідальністю «Ланкастер Груп»
до треті особиМіністерства юстиції України, Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Чекригіна Олександра Валерійовича товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Поліс», товариство з обмеженою відповідальністю «Форрест ЛТД», ОСОБА_1 ОСОБА_2 публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»
про визнання протиправним та скасування наказу
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Ланкастер Груп» (надалі - позивач), адреса: 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 16/13, літ. А до Міністерства юстиції України (надалі - відповідач 1), адреса: 01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13, Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Чекригіна Олександра Валерійовича (надалі - відповідач 2), адреса: 02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, 15, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Поліс» (надалі - третя особа 1), адреса: 01004, місто Київ, вулиця Шовковична, будинок 42-44, оф. 13-В, товариство з обмеженою відповідальністю «Форрест ЛТД» (надалі - третя особа 2), адреса: 03151, місто Київ, вулиця Волинська, будинок 48/50, ОСОБА_1 (надалі - третя особа 3), адреса: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 (надалі - третя особа 4), адреса: АДРЕСА_2 , публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (надалі - третя особа 5), адреса: 01004, місто Київ, бульвар Шевченка/вулиця Пушкінська, будинок 8/26, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати повністю наказ Міністерства юстиції України, №1409/5 від 08 травня 2019 року «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:
- запис про скасування реєстраційної дії (перехід права), дата, час державної реєстрації: 10.05.2019 14:53:23, відомості внесено до Реєстру: 10.05.2019 15:04:59 ОСОБА_4 , Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, м.Київ, індексний номер рішення: 46796835;
- запис про скасування державної реєстрації права власності (перехід права), дата, час державної реєстрації: 10.05.2019 14:53:23, відомості внесено до Реєстру: 10.05.2019 14:56:38, ОСОБА_4 , Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, м.Київ, індексний номер рішення: 46796835;
- запис про скасування реєстраційної дії права власності, дата, час державної реєстрації: 10.05.2019 14:53:23, відомості внесено до Реєстру: 10.05.2019 15:01:25, ОСОБА_4 , Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, м.Київ, індексний номер рішення: 46796835;
- запис про скасування реєстраційної дії іпотеки, дата, час державної реєстрації: 10.05.2019 14:53:23, відомості внесено до Реєстру: 10.05.2019 14:57:29, ОСОБА_4 , Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, м.Київ, індексний номер рішення: 46796835;
- запис про скасування реєстраційної дії обтяження, дата, час державної реєстрації: 10.05.2019 14:53:23, відомості внесено до Реєстру: 10.05.2019 14:57:59, ОСОБА_4 , Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, м.Київ, індексний номер рішення: 46796835.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.05.2019 між TOB "Ланкастер Груп" як покупцем та TOB "ФК "Поліс" як продавцем укладено договір купівлі-продажу від 02.05.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченком Віталієм Валерійовичем та зареєстрований в реєстрі за № 1110, за умовами якого TOB "ФК "Поліс" продало, а Позивач придбав Об'єкт нерухомості.
13.05.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Позивачу стало відомо про те, що власником Об'єкту нерухомості з 10.05.2019 є TOB "Форрест ЛТД".
13.05.2019 Позивачем було вручено TOB "ФК "Поліс" лист вих. № 13/05/19 від 13.05.2019 з проханням надати пояснення щодо відомих TOB "ФК "Поліс" обставин стосовно скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності Позивача на Об'єкт нерухомості.
13.05.2019 Позивачем від TOB "ФК "Поліс" отримано лист-відповідь вих. № 1.270 від 13.05.2019, в якому TOB "ФК "Поліс" повідомило Позивача про те, що 07.05.2019 Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України за адресою: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка 15, кабінет № 1103 розглянуто скаргу TOB "Форрест ЛТД", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 18.04.2019 за № 13720-33-19, на дії приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. щодо реєстрації за TOB "ФК "Поліс" права власності на Об'єкт нерухомості.
Підставами оскарження, як зазначено у позовній заяві, стали незаконність вказаних вище рішень, що призвело до скасування права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Ланкастер Груп» на об'єкт нерухомого майна - групу нежитлових приміщень №1 в літ. «А-1», загальною площею 351,3 кв.м, за адресою: місто Харків, вулиця Двадцять третього серпня, будинок 51 та виключення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Ланкастер Груп».
Крім того, позивач вказує, що відповідно до висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 07 травня 2019 року, за результатами розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Форрест ЛТД» комісією задоволено скаргу у повному обсязі та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Поліс» щодо об'єкту нерухомого майна за адресою: місто Харків, вулиця Двадцять третього серпня, будинок 51 , оскільки товариство з обмеженою відповідальністю не є власником нерухомого майна.
На підставі цього висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 08 травня 2019 року Міністерством юстиції України прийнято наказ «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» №1409/5, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.03.2019 №№46049408, 46053766, 46053149, прийняті приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.05.2019 №46689730, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченком Віталієм Валерійовичем, тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу Харківскього міського нотаріального округу Остапенку Євгену Михайловичу до Державного реєстру прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Так, у відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Суд зазначає, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Виникнення спірних правовідносин у даній адміністративній справі зумовлено незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України від 08 травня 2019 року «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» №1409/5, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.03.2019 №№46049408, 46053766, 46053149, а також з висновком комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 07 травня 2019 року за результатами розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Форрест ЛТД» від 18 квітня 2019 року №13720-33-19.
Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.
Враховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.
З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із відносин права власності, тобто, володіння, розпорядження та користування майном.
Пунктами 6, 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, за твердженнями позивача, права власності на спірну нежитлову будівлю.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення господарських правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових прав особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її майнових прав та інтересів.
Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб'єктним складом сторін має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Зазначена вище правова позиція Великої Палати Верховного Суду, яка є обов'язковою для суду викладена у постанові від 29 травня 2019 року у справі №826/9341/17 Великої Палати Верховного Суду.
В той же час, суд зауважує, що сам по собі висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 07 травня 2019 року за результатами розгляду скарг товариства з обмеженою відповідальністю «Форрест ЛТД» від 18 квітня 2019 року №13720-33-19 не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не створює жодних обов'язків для позивача та безпосередньо не порушує його права, що унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання його протиправним та скасування, відтак вказані позовні вимоги не можуть бути розглянути у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.
Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
За таких підстав та з урахуванням того, що спір між сторонами виник не у зв'язку з виконанням або невиконанням суб'єктом владних повноважень публічно - владних управлінських функцій та не віднесений до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва, приходжу висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Крім того, вважаю за необхідне роз'яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції відповідного господарського суду в порядку господарського судочинства.
Керуючись статтями 160-162, частинами 1, 6 статті 170, статтею 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. У відкритті провадження за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ланкастер Груп» до Міністерства юстиції України, Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Чекригіна Олександра Валерійовича, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Поліс», товариство з обмеженою відповідальністю «Форрест ЛТД», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
2. Роз'яснити товариству з обмеженою відповідальністю «Ланкастер Груп», що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Роз'яснити товариству з обмеженою відповідальністю «Ланкастер Груп», що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції відповідного господарського суду.
4. Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова