31 липня 2019 року м. Одеса Справа № 420/2111/19
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дії командування військової частини щодо звільнення старшого прапорщика ОСОБА_1 та виключення зі списків особового складу частини, фельдшера медичного пункту військової частини НОМЕР_1 неправомірними, скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №236 від 26.11.2018 року, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 26.11.2018 року по дату винесення рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дії командування військової частини щодо звільнення старшого прапорщика ОСОБА_1 та виключення зі списків особового складу частини, фельдшера медичного пункту військової частини НОМЕР_1 неправомірними, скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №236 від 26.11.2018 року, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 26.11.2018 року по дату винесення рішення.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона 04.11.2016 року уклала контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та рядового складу, строком на 3 роки, яким передбачені основні обов'язки сторін. Військову службу проходила на посаді фельдшера медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 879962М. Після досягнення граничного віку перебування на військовій службі 04.11.2018 року продовжувала проходити службу, оскільки в військовій частині були відсутні кадри, стан здоров'я дозволяв продовжувати таку службу, з боку командування військової частини не надходило жодних зауважень до служби та повідомлень про необхідність звільнення з військової служби. З висновками пройденої влітку 2018 року військово-лікарської комісії не ознайомлено. Згідно Указу президента України «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2630-УПІ від 26.11.2018 року, яким 28.11.2018 року в Україні було введено військовий стан. В період дії військового стану в Україні, звільнення військовослужбовців з військової служби не проводиться до моменту закінчення такого періоду. Проте 28.11.2018 року, після ранкового шикування, працівниками відділу персоналу військової частини НОМЕР_1 позивача повідомлено про відсутність необхідності виходити на службу в подальшому, оскільки позивача звільнено 26.11.2018 року, та вказали на необхідність звернутись до штабу частини для оформлення необхідних документів. Рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 від 30.11.2018 року щодо направлення особової справи до військового кадрового підрозділу вищого рівня для підрахунку вислуги років та надання відповідної довідки-розрахунку та ознайомлення з ним, зареєстровано не було та посадові особи відмовились ставити помітки про прийняття рапорту на екземплярі позивача. Лише в кінці грудня 2018 року, після неодноразових звернень позивача, вирішено питання про доплату грошової компенсації за 23 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2018 рік та повний розрахунок проведений тільки в січні 2019 року. Крім того у наданій 14.12.2018 року довідці Вих.№1941 вказано, що старший прапорщик ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом в військовій частині НОМЕР_1 з 04.11.2016 року по 27.11.2018 року. Проте, згідно пояснень відділу персоналу, позивача звільнено 26.11.2018 року та лише 12.03.2019 року позивачу надано не засвідчену копію наказу №236 від 26.11.2018 року про звільнення у відставку та виключення зі списків особового складу частини старшого прапорщика ОСОБА_1 , фельдшера медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , відповідно до підпункту «б» (за станом здоров'я ? на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби). Оскільки жодних рапортів про звільнення позивачем не подавалось, командування військової частини також не повідомляло про звільнення та оскільки, з наказом про звільнення ознайомлено не було, причини звільнення не повідомлено, на її прохання не надано можливості використати відпустку та не ознайомлено з розрахунком вислуги років, а тому відповідачем порушено процедуру звільнення. За таких обставин, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Представник військової частини НОМЕР_1 надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що 12 липня 2018 року ОСОБА_1 проходила військово-лікарську комісію та постановою ВЛК про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю, тощо від 12.07.2018 року №1198 на підставі статей 13-б, 41-в граф II Розкладу хвороб зроблено висновок, що ОСОБА_1 непридатна до військової служби в мирний час, обмежено придатна у воєнний час, один примірник свідоцтва про хворобу видано на руки військовослужбовцю. Позивач готувалася до звільнення ще з 31.05.2018 року, так як почала проходити обхідний лист. Крім того 26.11.2018 року зареєстровано рапорт про звільнення. Рапорти про обчислення вислуги років від 27.11.2018 року та від 28.11.2018 року не були зареєстровані, так як оформлені неналежним чином. Рапорту про надання щорічної відпустки ОСОБА_1 не надавалося та оплата компенсації за основну відпустку військовою частиною НОМЕР_1 проведена ще до подання даної позовної заяви. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року та п.240 Положення про проходження військової служби громадянами України, після отримання військовою частиною висновку військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я, досягнення граничного віку позивачем та після здачі посади ОСОБА_1 , та подання рапорту про звільнення від 26.11.2018 року №2288, 26.11.2018 року ОСОБА_1 звільнена з посади, виключена зі списків особового складу військової частини, про що виданий наказ №236.
У доповненні до відзиву представником військової частини НОМЕР_1 додатково зазначено, що для поновлення на військовій службі на посаді фельдшера медичного пункту військової частини НОМЕР_1 військовослужбовець повинен бути працездатним та ОСОБА_1 не може виконувати обов'язки на вказаній посаді за наявності свідоцтва про хворобу №1988. Також відсутні підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, оскільки процедуру звільнення військовою частиною не порушено та позивач позбавлена можливості працювати згідно з рішенням військово-лікарської комісії, а не з вини військової частини та досягла граничного віку перебування на службі та за бажанням позивача підставою звільнення є стан здоров'я.
Ухвалою суду від 15.04.2019 року адміністративний позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 23.04.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, водночас задоволено заяву ОСОБА_1 , визнано поважними причини пропуску строку та поновлено пропущений процесуальний строк.
Ухвалою суду від 23.04.2019 року зобов'язано ОСОБА_1 надати до Одеського окружного адміністративного суду в строк до 20.05.2019 року: інформацію про те, чи працевлаштувався позивач після його звільнення, якщо так, то надати належним чином засвідчені докази цього; інформацію про те, чи ставав позивач на облік до Центру зайнятості в якості безробітного; засвідчену належним чином копію трудової книжки ОСОБА_1 .
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 надати до Одеського окружного адміністративного суду в строк до 20.05.2019 року: засвідчену належним чином та пронумеровану копію особової справи ОСОБА_1 ; засвідчену належним чином копію наказу Військової частини НОМЕР_1 від 26.11.2019 року №236 (по стройовій частині) та докази ознайомлення ОСОБА_1 з вказаним наказом; засвідчену належним чином копію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №75-РС від 26.11.2018 року; засвідчену належним чином копію свідоцтва про хворобу Військово-медичного клінічного центру Південного регіону №1198 (вх..№3276 від 13.07.2018 року); засвідчену належним чином копію рапорту ОСОБА_1 (вх№2288 від 26.11.2018 року); довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, які передували звільненню із зазначенням середньоденної заробітної плати.
Ухвалою суду від 20.06.2019 року прийнято рішення про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
В підготовчому засіданні 08.07.2019 року від обох сторін надійшли заяви Вх.№№24168/19, 24169/19 про розгляд справи по суті одразу після закриття підготовчого провадження в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути позовну заяву в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявності підстав для його задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Збройних Силах України за контрактом від 04.11.2016 року на посаді фельдшера медичного пункту військової частини НОМЕР_1 .
12 липня 2018 року позивач проходила військово-лікарську комісію та як вбачається зі свідоцтва про хворобу № 1198, відповідно до статей 13-б, 41-в граф II Розкладу хвороб ОСОБА_1 непридатна до військової служби в мирний час, обмежено придатна у воєнний час.
Проте після досягнення граничного віку перебування на військовій службі 04.11.2018 року ОСОБА_1 продовжувала проходити службу та з боку командування військової частини НОМЕР_1 не надходило жодних зауважень до служби позивача та повідомлень про необхідність звільнення з військової служби.
28.11.2018 року, після ранкового шикування, працівниками відділу персоналу військової частини НОМЕР_1 позивача повідомлено про звільнення у відставку 26.11.2018 року наказом №236 та виключення зі списків особового складу частини, відповідно до підпункту «б» (за станом здоров'я ? на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби).
Після звільнення позивачем подавався рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 щодо направлення особової справи до військового кадрового підрозділу вищого рівня для підрахунку вислуги років та надання відповідної довідки-розрахунку та ознайомлення з ним, проте відповідальними посадовими особами військової частини НОМЕР_1 такий рапорт зареєстровано не було.
Виходячи з приписів ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 вказаного Закону звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; чи у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 26 України «Про військовий обов'язок та військову службу» у мирний час контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема на підставах:
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або обмежену придатність до військової служби, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби;
в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.
Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 7 ст. 26 вказаного Закону).
Відповідно до п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі ? Положення № 1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення.
Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди ( п. 234 Положення № 1153/2008).
Згідно з п. 235 Положення № 1153/2008, військовослужбовці протягом 12 місяців до досягнення граничного віку перебування їх на військовій службі направляються для визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров'я на обстеження до військово-лікарської комісії, висновки якої враховуються при визначенні підстав звільнення з військової служби. Військовослужбовці, про залишення яких на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі рішення не прийнято, з досягненням граничного віку перебування на військовій службі підлягають звільненню з військової служби на підставі документів, визначених Міністерством оборони України.
Пунктом 236 Положення № 1153/2008 передбачено, що з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед їх звільненням проводиться бесіда з питань звільнення. Форма, порядок оформлення та зберігання документа, в якому відображається зміст проведення бесіди, визначаються Міністерством оборони України.
Військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я. Рішення про дальше проходження військової служби військовослужбовцями, які визнані обмежено придатними до проходження військової служби в мирний час, приймає посадова особа, до чиєї номенклатури призначення належить посада, яку займає військовослужбовець на підставі відповідних клопотань. Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформляються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно (п. 240 Положення № 1153/2008).
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (п. 241 Положення № 1153/2008).
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини (п. 242 Положення № 1153/2008).
Відповідно до п. 243 Положення № 1153/2008, після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби підстава звільнення зміні не підлягає, якщо при звільненні не допущені порушення законодавства і не виникли нові обставини, пов'язані зі звільненням.
Втім, в порушення вказаних вимог, військовою частиною НОМЕР_1 перед звільненням ОСОБА_1 завчасно не проведено розрахунок вислуги років військової служби позивача та перед оформленням документів для її звільнення з військової служби не доведено під підпис інформації про розраховану вислугу років військової служби.
Судом встановлено, що позивач дізналася про своє звільнення 28.11.2018 року під час ранкового шикування, тобто фактично ОСОБА_1 проходила військову службу протягом 2 днів після видання наказу про її звільнення, після чого вона звернулася з заявою до командира військової частини про підрахунок вислуги років. Проте такий рапорт не був зареєстрований. Військова частина НОМЕР_1 повинна була провести розрахунок вислуги років військової служби до звільнення. Проте розрахунок вислуги років військовослужбовця з урахуванням трудового стажу старший прапорщик ОСОБА_1 №35/19 отримала тільки в червні 2019 року (а.с. 197).
Також на час звільнення позивача з військової служби з нею не проведений повний розрахунок. Тільки 24.01.2019 року на її картковий рахунок в банку надійшла заробітна плата, не виплачена під час звільнення, в розмірі 7057,03 грн. (а.с. 132, 172) та як встановлено судом, згоду на звільнення без проведення повного розрахунку ОСОБА_1 не давала.
Крім того, судом встановлено, що наказ про звільнення та виключення зі списків особового складу частини №236 від 26.11.2018 року не був вручений позивачу в день звільнення та відповідно відсутні відомості щодо ознайомлення позивача з даним наказом належним чином, зокрема доказів зворотного матеріали справи не містять.
У своєму відзиві відповідач посилається на те, що 26.11.2018 року був зареєстрований рапорт про звільнення ОСОБА_1 за Вх.№2288 (а.с. 64). Водночас замість копії такого рапорту, разом з відзивом надається рапорт ТВО помічника командира батальйону з правової роботи в/ч НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_2 щодо проведення службового розслідування по втраті рапорту старшого прапорщика ОСОБА_1 . Вх.№2288 від 26.11.2018 року (а.с. 69). При цьому позивач, вказує на те, що жодного рапорту на звільнення вона не писала.
Суд звертає увагу на те, що підставою звільнення позивача вказаній у витязі з наказу №236 від 26.11.2018 року, зокрема є рапорт старшого прапорщика ОСОБА_1 (а.с. 33) та наказом командира військової частини НОМЕР_1 №257 від 26.12.2018 року внесено зміни до наказу №236 від 26.11.2018 року та підставу звільнення викладено в новій редакції, а саме виключено рапорт Вх.№2288 від 26.11.2018 року.
Крім того, з пояснень наданих позивачем в судовому засіданні 23.05.2019 року, суду стало відомо, що бесіда з питань звільнення, як це передбачено Положенням № 1153/2008, з нею не проводилася та наказ про звільнення ОСОБА_1 командиром (начальником) військової частини НОМЕР_1 не оголошувався.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що при звільненні ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 не проведено грошовий розрахунок, не поведений розрахунок вислуги років військової служби, не проведено бесіди з питань звільнення, наказ про звільнення не оголошено командиром (начальником) військової частини та наказ про звільнення не доведений до відома позивача належним чином, а тому дії командування військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення старшого прапорщика ОСОБА_1 та виключення зі списків особового складу частини є неправомірними, а наказ командира військової частини НОМЕР_1 №236 від 26.11.2018 року підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 26.11.2018 року по дату винесення рішення, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Законом України від 14.09.2006 року № 137-V ратифіковано Європейську соціальну хартію (переглянуту). Відповідно до пункту 1 частини 1 Хартії, кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Пунктом 231 Положення № 1153/2008, передбачено зокрема, що у разі незаконного звільнення з військової служби військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. У разі поновлення на військовій службі орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання щодо виплати військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення. Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і пільговому обчисленні) та до строку, встановленого для присвоєння чергового військового звання. У такому разі контракт, строк дії якого закінчився під час вимушеного прогулу, продовжується на строк вимушеного прогулу і строк, необхідний для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я та прийняття рішення щодо укладення нового контракту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року №21-395а13.
В рішенні у справі “П'єрсак проти Бельгії” ЄСПЛ зазначив, що він виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому б він перебував, якби не була порушена стаття 6 Конвенції, таким чином підкреслюючи верховенство обов'язку відновлення status quo ante.
Згідно довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 (а.с. 225) сума нарахованої заробітної плати останньої за вересень 2018 року складає 9455,60 грн., за жовтень 2018 року складає 9455,60 грн.. Усього за останні 2 календарні місяці роботи позивач отримав - 18911,20 грн.
Кількість відпрацьованих календарних днів у вересні - 30, у жовтні - 31. Усього 61 день.
Отже, середньоденний заробіток позивача за один календарний день складає 305,02 грн. (18911,20 /61).
Кількість днів вимушеного прогулу позивача за період з 26.11.2018 року по дату винесення рішення складає 247 календарних днів.
Таким чином середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу складає 75339,94 грн. (305,02х247), який суд вважає необхідним стягнути з військової частини НОМЕР_1 .
У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст..ст.9, 241-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії командування військової частини щодо звільнення фельдшера медичного пункту військової частини НОМЕР_1 старшого прапорщика ОСОБА_1 та виключення зі списків особового складу частини.
Скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №236 від 26.11.2018 року.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 75339,94 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді фельдшера медичного пункту військової частини НОМЕР_1 та стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суми заробітної плати за місяць в розмірі 9417,49 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст..255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.15-5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Іванов Е.А.
.