Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
01 серпня 2019 р. справа № 520/3867/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Біленського О.О.,
при секретарі судового засідання - Поволяєвій К.В.,
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Міронов А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування вимоги, -
ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:
- скасувати у повному обсязі податкову вимогу від 18.02.2019 року №Ф-134943-17, складену Головним управлінням ДФС у Харківській області.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 отримана Податкова вимога від 18.02.2019 року №Ф-134943-17, складена Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області. За змістом вимоги, відповідач на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів вимагає від позивача сплатити нібито існуючу заборгованість із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Позивач оскаржив вимогу до ДФС України, але рішенням від 03.04.2019 року скарга позивача була залишена без задоволення. Позивач вважає вимогу незаконною та необґрунтованою, виходячи з того, що станом на 2017-2018 роки позивач мав право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, але фактично цієї діяльності не провадив. З огляду на викладене позивач вважає, що він не є особою, на яку поширюються норми абз.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно нарахування позивачу відповідачем сум єдиного внеску є незаконним і необґрунтованим.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, та одночасно є фізичними особами - підприємцями мають сплачувати єдиний внесок як ФОП, що обрали спрощену систему оподаткування, та як особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність. Представник відповідача вказав, що з 1 січня 2017 року особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов'язана визначити базу нарахування єдиного внеску, незважаючи на наявність статусу фізичної особи-підприємця. Згідно даних реєстраційних даних автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок", ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Київському управлінні ГУ ДФС у Харківській області як фізична особа - підприємець, з 02.02.2015 року по теперішній час здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. З 15.08.2018 року встановлено ознаку незалежної професійної діяльності - арбітражний керуючий, з 14.02.2018 року встановлено ознаку незалежної професійної діяльності - адвокат. В результаті встановлення ОСОБА_2 ознаки незалежної професійної діяльності до ІКП з КБК 71040000 в автоматичному режимі були проведені нарахування єдиного внеску як фізичній особі підприємцю та як фізичній особі, що проводить незалежну професійну діяльність. Також представник відповідача вказав, що в розумінні Закону №2464-VІ фізичні особи-підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, розглядаються як окремі платники єдиного внеску.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві.
Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця 02.02.2015 року, основний вид економічної діяльності код КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, окрім цього зареєстровано код КВЕД 69.10 діяльність у сфері права та код КВЕД 68.10 купівля та продаж власного нерухомого майна.
Згідно наявної в матеріалах справи інформації, наданої Головним управлінням ДФС у Харківській області, позивач перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець з 03.02.2015 року за №203115013275, знаходиться на спрощеній системі оподаткування 3-ї групи та є платником єдиного податку.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що позивач має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та свідоцтво про право на зайняття діяльністю арбітражного керуючого.
Головним управлінням ДФС у Харківській області 18.02.2019 року у відношенні фізичної особи ОСОБА_2 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в розмірі 9009,66 грн., яка є предметом оскарження в межах даної справи.
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням звернувся 01.03.2019 року до Державної фіскальної служби України зі скаргою, за наслідками розгляду якої рішенням Державної фіскальної служби України №15739/6/99-99-11-02-02-25 від 03.04.2019 року скаргу позивача було залишено без задоволення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2019 року №Ф-134943-17 ГУ ДФС у Харківській області залишено без змін.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (подалі - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Облік платників єдиного внеску здійснюється відповідно до ст.5 Закону України №2464.
Так, згідно ч. 1 ст. 5 цього Закону облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону, взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5 1, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.
Згідно з положеннями ч.3 ст.5 Закону, платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 1, 4, 5, 5 1 та 15 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням з Пенсійним фондом безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік.
Згідно з вимогами п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Положеннями ч.8 ст.9 зазначеного Закону передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Відповідно до п.п.2 та п.п.3 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VI.
При цьому, частиною 1 статті 13 Закону №5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Частиною 1 статті 4 вказаного закону визначено, що арбітражні керуючі є суб'єктами незалежної професійної діяльності.
Визначення поняття самозайнятої особи міститься в підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що діяльність адвоката та арбітражного керуючого підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства. Відповідно, позивач має право самостійно обрати спосіб реєстрації та перебування на обліку в контролюючому органі.
При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та свідоцтво про право на зайняття діяльністю арбітражного керуючого лише посвідчують право позивача на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом перебування позивача на обліку у контролюючому органу як особи, що здійснює незалежну професійну діяльність.
Згідно з пунктами 291.3, 291.4 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, перебуваючи на третій групі, - це фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.
Перелік осіб, які не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп, наведено в пункті 291.5 статті 291 ПК України, адвокати та арбітражні керуючі в цьому переліку відсутні.
Пунктом 178.1 статті 178 Податкового кодексу України передбачено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 65 Податкового кодексу України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
Відповідно до п.65.3 статті 65 Податкового кодексу України, для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання.
Судом встановлено, що позивач не звертався до контролюючого органу з заявою про взяття його на облік як самозайнятої особи, що здійснює незалежну професійну діяльність.
При цьому, з відзиву на адміністративний позов вбачається, що контролюючим органом самостійно у відношенні позивача з 15.08.2018 року встановлено ознаку незалежної професійної діяльності - арбітражний керуючий, з 14.02.2018 року встановлено ознаку незалежної професійної діяльності - адвокат.
Вказане твердження спростовується наявними матеріалами справи, відсутністю доказів щодо відмови позивача від спрощеної системи оподаткування, ненадання до суду доказів звернення позивача з заявою про намір провадити незалежну професійну діяльність, відсутність доказів надання позивачу довідки про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу, отже представник відповідача намагається ввести суд в оману стверджуючи про факт, який не відбувся. Представник відповідача не зміг надати суду пояснення чому саме відповідач вважає, що з 14.02.2018 року позивачу встановлено ознаку незалежної професійної діяльності - адвокат, як це зазначено у поясненнях представника відповідача (а.с.30) та на якій законодавчо визначеній підставі здійснено нарахування заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску, починаючи з березня 2018 року.
При цьому, твердження представника відповідача, що вказана інформація відповідає відомостям у відповідних реєстрах спростовуються наявними матеріалами справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований в якості адвоката, згідно інформації з Єдиного реєстру адвокатів України, право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п.1 ч.1 ст.31 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 12.11.2012 року на підставі заяви та право на заняття адвокатською діяльністю поновлено згідно п.1 ч.4 ст.31 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 28.06.2017 року на підставі заяви. Жодних реєстраційних дій 14.02.2018 року відносно позивача не зареєстровано.
Судом також встановлено, що відповідно до офіційних відомостей з Єдиного реєстру арбітражних керуючих, Наказом Міністерства юстиції України №762/5 від 14.03.2019 припинено діяльність арбітражного керуючого Кадацького Сергія Романовича на підставі свідоцтва №349 від 27.02.2013 року.
З огляду на викладене, судом встановлено внесення відповідачем неправдивої інформації щодо стану та періодів реєстрації позивача адвокатом та арбітражним керуючим, зупинення провадження вказаної професійної діяльності та її поновлення.
Окрім цього, судом встановлено, що згідно облікових карток щодо обліку нарахування та сплати ЄСВ за 2018 та 2019 року, позивач протягом зазначеного періоду здійснював сплату єдиного соціального внеску, станом на 01.01.2019 року за позивачем обліковувалась сума недоїмки у розмірі 6552,50 грн., що не відповідає сумі, зазначеній в оскаржуваній вимозі.
Відповідно до вищенаведених приписів законодавства, суд вважає протиправними дії щодо нарахування позивачу за 2018 рік єдиного соціального внеску як фізичній особі, що здійснює незалежну професійну діяльність, оскільки перебування позивача на обліку як фізичної особи, що здійснює незалежну професійну діяльність не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи. Позивач належним чином зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця, перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку 3 групи, своєчасно та в повному обсязі сплачує єдиний соціальний внесок в якості фізичної особи - підприємця. Окрім цього, доказів щодо провадження позивачем незалежної професійної діяльності та отримання від неї доходу, представником відповідача до суду не надано.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Згідно з вимогами ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За викладених обставин, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином правомірності винесення вимоги від 18.02.2019 року №Ф-134943-17.
Враховуючи вищевикладене, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування вимоги - задовольнити.
Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2019 року №Ф-134943-17, складену Головним управлінням ДФС у Харківській області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 01.08.2019 року.
Суддя Біленський О.О.