Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
01 серпня 2019 р. № 520/6943/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Рубан В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Абояна І.І.,
третьої особи - ОСОБА_1 ,
представника третьої особи - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61004. м.Харків, вул. Москалівська,58), третя особа - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасування постанов, -
Позивач, ОСОБА_2 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ростовського Романа Вікторовича, що були винесені в ході виконавчого провадження №55967611, а саме про накладення на ОСОБА_2 штрафів: від 13 червня 2019 року, від 20 червня 2019 року, від 20 червня 2019 року та від 26 червня 2019 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що приймаючи спірні постанови про накладення штрафу старший державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ростовський Роман Вікторович діяв поза межами повноважень та не у спосіб передбачений діючим законодавством України, відтак дані постанови підлягають скасуванню як незаконні.
30 липня 2019 року відповідачем надано до суду відзив на позов, в якому він проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що оскаржувані постанови винесені державним виконавцем у відповідності до вимог ч.2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції від 02.04.2012 року № 512/5, у зв'язку із спливом 10 робочих днів для добровільного виконання рішення суду.
Третя особа, 30 липня 2019 року надала до суду пояснення з приводу заявленого позову ОСОБА_2 , в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не виконує судового рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17.01.2018 року по справі № 635/402/17, тому оскаржувані постанови про накладення на неї штрафу за невиконання судового рішення винесені законно та не підлягають скасуванню.
В судове засіданні позивач та його представник не прибули, через канцелярію суду надали клопотання про розгляд справи у їх відсутність.
Представник відповідача у судове засіданні не прибув, у відзиві на позов просив справу розглядати без його участі.
Третя особа та його представник в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, пославшись на доводи, викладені у поясненнях на адміністративний позов.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення третьої особи та його представника, дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 17.01.2018 року по справі №635/402/17 зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з дочкою - ОСОБА_3 , та участі у її вихованні. Встановлено порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , визначивши час з відвідуванням місця проживання батька без присутності матері: перша, третя субота та друга, четверта неділя місяця з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., щосереди з 18 год.00 хв. до 20 год.00 хв., три тижні під час літніх канікул, 1/2 частину зимових канікул, за згодою дитини. В інший частині позовних вимог - відмовлено.
Постановою державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 13.03.2018 року на підставі виконавчого листа №635/402/17, виданого Ленінським районним судом м. Харкова 19.02.2018 року, відкрито виконавче провадження ВП №55967611, за яким ОСОБА_2 є боржником, ОСОБА_1 - стягувачем. В постанові зазначено, що рішення суду необхідно виконати протягом 10 робочих днів.
В рамках ВП №55967611 04.10.2018 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання боржником рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17.01.2018 року в межах побачення дитини з батьком 26.09.2018 року (боржник відсутній за місцем виконання рішення), накладено на ОСОБА_2 штраф у розмірі 1 700,00 грн.
Так, за повторне невиконання 09.10.2018 року без поважних причин боржником рішення суду відповідачем винесено постанову від 11.10.2018 року ВП № 55967611, якою повторно накладено на боржника штраф у розмірі 3 400,00 грн.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що в період з 04.10.2018 року по 26.06.2019 року відповідач в рамках ВП №55967611 виніс ще 28 постанови про накладення на ОСОБА_2 (боржника) штрафу за невиконання судового рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17.01.2018 року, з яких позивач в даному позові оскаржує чотири постанови, а саме:
- постанову про накладення штрафу, якою за невиконання боржником рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17.01.2018 року, накладено на ОСОБА_2 штраф у розмірі 3400,00 грн.
- дві постанови від 20.06.2019 про накладення штрафу на боржника, ОСОБА_2 у розмірі 3400,00 грн., на підставі складених актів від 15.06.2019 та від 19.06.2019, складених стягувачем та свідками про невиконання боржником рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17.01.2018 року, а саме: не надання дитини для побачення з батьком.
- постанову від 26.06.2019 року про накладення штрафу на боржника, ОСОБА_2 у розмірі 3400,00 грн. з аналогічних підстав зазначених в постановах державного виконавця від 13.06.2019, 20.06.2019, та 20.06.2019.
Не погоджуючись із оскаржуваними постановами про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регулюється положеннями статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", частиною 2 якої визначено, що державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
Згідно частин 3, 4 ст. 64-1 вказаного Закону, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
З положень вказаної статті випливає, що в разі невиконання боржником судового рішення про встановлення побачення дитини державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", та в разі повторного невиконання того ж судового рішення виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, після чого вчиняє ряд інших заходів, спрямованих на примусове виконання відповідного судового рішення, відокремлених від накладення на боржника штрафу. Тобто, дана стаття фактично передбачає, що в разі невиконання рішення суду, державний виконавець може своїми постановами накласти на боржника штраф. При цьому, стаття не надає державному виконавцю право в разі невиконання рішення суду виносити у відношенні боржника необмежену кількість постанов про накладення на нього штрафу.
Як зазначалося судом раніше, за невиконання боржником рішення суду в межах побачення дитини з батьком відповідач виніс постанову від 04.10.2018 року ВП №55967611 про накладення на боржника штраф у розмірі 1 700,00 грн., потім за невиконання того ж рішення постановою від 11.10.2018 року ВП № 55967611 повторно накладено на боржника штраф 3400,00 грн.
Згодом, незважаючи на винесені постанови про накладення штрафу та приписи ст. 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", за невиконання судового рішення, в рамках того ж виконавчого провадження ВП № 55967611 державний виконавець виніс ще 26 постанов з яких в даному позові оскаржуються від 13.06.2019 року, від 20.06.2019 року, від 20.06.2019 року та від 26 06.2019 року постанови про накладення на боржника штрафів у розмірі 3400,00 грн.
Зі змісту відзиву на позов вбачається, що при винесенні оскаржуваних постанов державний виконавець окрім Закону України "Про виконавче провадження" також керувався положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5.
Так, у п.9 розділу 9 вказаної Інструкції зазначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону.
При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону.
Отже, Інструкція № 512/5 фактично змінює положення статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", дозволяючи при цьому державному виконавцю виносити необмежену кількість постанов про накладення на боржника штрафу при кожному наступному невиконанні боржником відповідного судового рішення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що Рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/1411/19 від 02.07.2019, яким позов задоволено та скасовано постанови старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ростовського Романа Вікторовича, що були винесені в ході виконавчого провадження №55967611, а саме про накладення на ОСОБА_2 штрафів: від 08 січня 2019 року, від 08 січня 2019 року, від 03 січня 2019 року, від 02 січня 2019 року, від 26 грудня 2018 року, від 04 грудня 2018 року, від 04 грудня 2018 року, від 19 листопада 2018 року, від 19 листопада 2018 року, від 19 листопада 2018 року, від 08 січня 2019 року, від 08 січня 2019 року, від 10 січня 2019 року, від 11 січня 2019 року, від 15 січня 2019 року, від 15 січня 2019 року, від 10 січня 2019 року, від 08 листопада 2018 року, від 05 листопада 2018 року, від 22 жовтня 2018 року, залишено в силі постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019.
На теперішній час рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/1411/19 від 02.07.2019 набрало законної сили.
Задовольняючи позовні вимоги у рішення від 02.07.2019р. суд дійшов аналогічних висновків.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 78 КАС України обставини встановлені рішенням суд у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частина 3 ст. 7 КАС України передбачає, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншого правового акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у даному випадку слід застосовувати положення статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки він має вищу юридичну силу по відношенню до Інструкції № 512/5.
З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що винесення відповідачем у відношенні позивача постанов про накладення штрафу від 13.06.2019, від 20.06.2019, 20.06.2019, 26.06.2019 в рамках ВП № 55967611 є необґрунтованим та таким, що суперечить статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", в зв'язку з чим, вони підлягають скасуванню.
Поряд із тим, у своєму відзиві на позов відповідач посилається на практику Верховного суду щодо розгляду спорів з подібних правовідносин.
Проте, суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки вказані відповідачем постанови Верховного суду від 31.10.2018 у справі №818/348/18; від 20.03.2019 у справі № 822/1079/17, від 12.12.2018 №821/1568/16 вирішували інші правовідносини.
Так, за змістом даних постанов Верховного суду судові рішення, за невиконання яких відбулось накладення штрафу є іншого характеру, аніж в даному спорі (встановлення побачення батька з дитиною), у зв'язку з цим відбулось застосування інших норм права. У зв'язку із чим, суд приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати приписи статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задовленню.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ч.1 ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61004. м.Харків, вул. Москалівська,58), третя особа - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ростовського Романа Вікторовича, що були винесені в ході виконавчого провадження №55967611, а саме про накладення на ОСОБА_2 штрафів: від 13 червня 2019 року, від 20 червня 2019 року, від 20 червня 2019 року та від 26 червня 2019 року.
Стягнути на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 84 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (код ЄДРПОУ 41430678).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.