01 серпня 2019 р. справа № 400/1298/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідачаГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001
провизнання протиправним та скасування наказу від 29.01.2019 року № 164
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 29.01.2019 року № 164.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем прийнято наказ від 29.01.2019 року № 164 про проведення фактичної перевірки (далі - Наказ), який є необґрунтованим і таким, що порушує вимоги пп. 81.1 81 Податкового кодексу України, оскільки у ньому не зазначено підстав для проведення такої перевірки, а лише перераховано статті Податкового кодексу України, якими регламентуються загальні вимоги щодо проведення перевірок та здійснення нагляду за додержанням законодавства щодо обігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Відповідач подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що мав право на проведення фактичної перевірки на підставі здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та рішення керівника контролюючого органу, а Наказ прийнятий без порушення визначеної чинним законодавством процедури призначення фактичної перевірки та за наявності передбачених Податковим кодексом України підстав для її проведення (а. с. 20-34).
Ухвалою від 07.05.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.
Представники сторін подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження, з урахуванням цього та керуючись ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглянув справу в порядку письмового провадження.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Наказом відповідача від 29.01.2019 року № 164 призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з метою здійснення контролю за дотриманням платниками податків законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання, транспортування та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту з 29.01.2019р. тривалістю 10 діб (а. с. 8).
29.01.2019 року позивачем було відмовлено у допуску посадових осіб відповідача до перевірки у зв'язку з тим, що Наказ та направлення на перевірку не містили підстав для проведення фактичної перевірки, визначених Податковим кодексом України, за результатами чого були складені акт відмови від підписання направлень на перевірку від 30.01.2019 року, акт від 30.01.2019 року № 114/14-29-40-01/ НОМЕР_1 про відмову у допуску/відмову від проведення фактичної перевірки, а також акт відмови від підписання та отримання акту про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення фактичної перевірки.
11.02.2019 року відповідачем прийнято рішення № 4 про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 .
Відповідач звернувся до суду із позовом про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту позивача, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 року відмовлено у задоволенні позову.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 24.04.2019 року скасував вищезазначене рішення від 14.02.2018 року та ухвалив нове рішення, яким підтвердив обґрунтованість повного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 .
Позивач, вважаючи Наказ протиправним, звернувся з даним позовом до суду.
Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з положеннями пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 73 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності обставин, визначених Кодексом, зокрема згідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Приписами пп. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Не пред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Згідно з пп. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.
Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що при призначенні перевірки контролюючим органом в оскаржуваному Наказі не зазначено будь-яких фактичних обставин, які послугували підставою для призначення перевірки, крім того відсутність конкретних підстав для призначення перевірки позбавило платника податків можливості визначитися щодо законності підстав її призначення.
Проаналізувавши норми Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що підставою для проведення фактичної перевірки є конкретний пункт Податкового кодексу України (в даному випадку це пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80), який зазначається контролюючим органом при прийнятті наказу на проведення фактичної перевірки, а наявність чи отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства є обставиною застосування підпункту 80.2.5, так само й здійснення відповідачем функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Судом встановлено, що оскаржуваний Наказ містить:
- дату прийняття - 21.01.2019 року;
- найменування контролюючого органу - Головне управління ДФС у Миколаївській області;
- найменування та реквізити суб'єкта - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- адресу здійснення господарської діяльності - АДРЕСА_3 , біля кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1";
- мету - з метою здійснення контролю за дотриманням платника податків законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання, транспортування та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту;
- вид перевірки - фактична;
- підстави для проведення перевірки, визначені Податковим кодексом України - на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України;
- дата початку перевірки - з 29.01.2019 року;
- тривалість перевірки - 10 діб;
- період діяльності, який буде перевірятися - з 30.05.2018 року до моменту закінчення перевірки.
Таким чином, оскаржуваний Наказ про проведення фактичної перевірки відповідає вимогам встановленим Податковим кодексом України, був прийнятий без порушення визначеної чинним законодавством процедури призначення фактичної перевірки та за наявності передбаченої Податковим кодексом України підстави для її проведення.
Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.05.2018 року у справі № 810/1394/16, а саме: "... Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального)."
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування Наказу відповідача про проведення фактичної перевірки, у зв'язку з правомірними діями контролюючого органу у спірних правовідносинах.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) про визнання протиправним та скасування наказу від 29.01.2019 року № 164., відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз