31 липня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/635/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження (письмового) адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсталь-Груп" до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №00000301404, №00000311404 та №00000321404 винесені на підставі акту перевірки від 21.11.2018 р. №179/11-28-14-04/38693422.
Ухвалою судді від 01.04.2019 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у даній справі та справа розглядається за правилами загального позовного провадження, на 25.04.2019 призначено підготовче засідання. Крім того, даною ухвалою суду, з метою повного та об'єктивного з'ясування обставин у справі, витребувано від контрагента позивача докази на підтвердження їх взаємовідносин (т.1 а.с.1-2).
У підготовче судове засідання 25.04.2019 представники сторін не з'явилися, подавши клопотання про відкладення розгляду справи та ухвалою суду від 25.04.2019 відкладено підготовче засідання до 20.05.2019 та витребувано додаткові докази (т.3 а.с.33-34).
20.05.2019 підготовче засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, розгляд справи відкладено на 07.06.2019 (т.3 а.с.141).
07.06.2019 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 26.06.2019 (т.3 а.с.147).
Ухвалою суду від 26.06.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 25.07.2019 (т.3 а.с.162).
25.07.2019 сторони в судове засідання не з'явилися, подавши клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без їх участі (т.3 а.с.247).
З урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, суд вирішив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження (т.3 а.с.249).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ "Арвін Плюс". Взаємовідносини із зазначеним контрагентом здійснювались згідно укладених між сторонами договорів, придбаний товар використовувався в господарській діяльності ТОВ "Спецсталь-Груп" з метою отримання прибутку. Господарські операції супроводжувались оформленням всіх необхідних первинних документів, які складені у відповідності до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік". На час укладення позивачем правочинів з контрагентом, останній був належним чином зареєстрований та був платниками податку на додану вартість. Тому, позивач вважає, що ним, в повній мірі, дотримано вимог норм законодавчих актів при взаємовідносинах з вищезазначеним контрагентом та оподаткуванні господарських операцій з ним.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки ТОВ "Арвін Плюс" створене без наміру здійснення господарської діяльності та має ознаки фіктивності, а господарські операції позивача з ним не носять реального характеру (т.3 а.с.2-8). Також відповідачем подано додаткові пояснення до відзиву на адміністративний позов (т.3 а.с.153-159).
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, пояснення, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Спецсталь-Груп" з питань правильності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Арвін Плюс" за червень-серпень 2018 р., що відображені в податкових деклараціях з ПДВ за червень-серпень 2018 р. та з питань правильності нарахування податку на прибуток при відображенні обсягів зазначених взаємовідносин в декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2018 року, за результатами якої складено акт №179/11-28-14-04/38693422 від 21.11.2018. Висновками якого є порушення, на думку відповідача:
- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1153223 грн., в тому числі: за червень 2018 року в сумі 754099 грн., за липень 2018 року в сумі 399124 грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) в загальному розмірі 1180277 грн., у тому числі за червень 2018 року на суму 148714 грн., за липень 2018 року на суму 380262 грн., за серпень 2018 року на суму 651301 грн.
- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 550949 грн., у тому числі за І півріччя 2018 року в сумі 550949 грн. (т.1 а.с.28-66).
На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом 07.12.2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №00000321404, згідно якого ТОВ "Спецсталь-Груп" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 826494 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями у розмірі 550949 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 275475 грн. (т.1 а.с.12);
- №00000301404, згідно якого ТОВ "Спецсталь-Груп" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1729835 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями у розмірі 1153223 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 576612 грн. (т.1 а.с.10);
- №00000311404, згідно якого ТОВ "Спецсталь-Груп" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1180277 грн.: червень 2018 - 148714 грн., липень 2018 - 380262 грн., серпень 2018 - 651301 грн. (т.1 а.с.11).
Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до ДФС України.
Рішенням про результати розгляду скарги від 18.02.2019 №7891/6/99-99-11-04-02-25 ДФС України залишило без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області від 07.12.2018 року №00000321404, №00000301404, №00000311404, а скаргу - без задоволення (т.1 а.с.15-18).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступні фактичні обставини у справі.
Як вбачається з акту перевірки податковий орган дійшов висновку про завищення податкового кредиту за червень-серпень 2018 року на загальну суму 8471092,80 грн., в т.ч. ПДВ 1411848,80 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) в загальному розмірі 1180277, в частині взаємовідносин з ТОВ "Арвін Плюс", які, на думку податкового органу, не носять реального характеру.
В ході розгляду справи встановлено, що позивачем до податкового органу подано податкові декларації з ПДВ за перевіряємий період (т.2 а.с.29-37).
ТОВ "Спецсталь-Груп" до податкового кредиту в червні, липні та серпні 2018 року віднесено суму ПДВ в розмірі 1411848,80 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ "Арвін Плюс", з придбання товарів (феромарганцю ФМнД-78, електроди графітовані ф300 мм в комплекті з ніпелями, марганцю металевого Мн-95, феросилікомарганця МнС17, феросиліція ФС-65 та ФС-45, чавуна переробного ПЛ1-ПЛ2, феромарганця ФМН-88, ферохрома ФХ-025) (т.3 а.с.167-243), на підставі договору поставки №28052018-1 від 28.05.2018 та специфікацій до вказаного договору (т.1 а.с.67-76). Вказаний товар було оприбутковано відповідно до видаткових накладних (т.1 а.с.77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 121, 123, 125, 127, 129, 131, 133, 135, 137, 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153).
Транспортування здійснено за допомогою автоперевізника ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154). Оплату вартості придбаного товару здійснено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.155-173).
Окрім цього, ФОП ОСОБА_1 , на запит суду, надав письмову інформацію, в якій підтверджено, що ним в період з червня по серпень 2018 року, дійсно виконувались послуги перевезення вантажів на замовлення ТОВ "Спецсталь-Груп" відповідно до умов договору №003/15/ТР від 02.02.2015 р. та надано копії актів надання послуг, товарно-транспортних накладних та договору (т.3 а.с.44-140).
Також, ТОВ "Арвін Плюс", на запит суду, надано письмову інформацію, в якій підтверджено наявність взаємовідносин з ТОВ "Спецсталь-Груп" у червні, липні та серпні 2018 року та надано копії вищезазначених первинних документів та договорів (т.2 а.с.144-241).
Згідно витягу з ЄДР - ТОВ "Арвін Плюс, зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності якого є неспеціалізована оптова торгівля. В процесі провадження у справі про банкрутство, санації або припиненні не перебуває (т.1 а.с.24-25).
Відповідно п.п.14.1.179, 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, в тому числі, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до ч.1 ст.3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг та отримання доходу. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Відповідно до виписки з ЄДРПОУ вбачається, що основним видом діяльності позивача є оптова торгівля металами та металевими рудами (т.1 а.с.174).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем отриманий від ТОВ "Арвін Плюс" товар в подальшому реалізовано, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару (т.1 а.с.183-250, т.2 а.с.1-23).
Таким чином, зібрані у справі докази вказують на реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Арвін Плюс".
Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
При цьому в пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку (покупця) належно оформленої, зареєстрованої та виданої податкової накладної.
Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено порядок складання та вимоги до податкових накладних.
Відповідно п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді. При цьому, ТОВ "Арвін Плюс" на момент їх виписки був зареєстрований платником податку на додану вартість та в ЄДР, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України мав обов'язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні. Що також не заперечувалось і відповідачем та встановлено під час перевірки.
В ході розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованого податкового кредиту став висновок ГУ ДФС у Кіровоградській області про неможливість реальних поставок товару з огляду на відсутність у ТОВ "Арвін Плюс" трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що, на думку податкового органу, свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.
Суд вважає таку позицію безпідставною, оскільки спростовується матеріалами справи. До того ж, не встановлення на момент перевірки позивача наявності в контрагентів трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна не свідчить беззаперечно про відсутність реального характеру господарських операцій.
Таким чином, з аналізу наведених вище норм законодавства та правовідносин позивача з ТОВ "Арвін Плюс" вбачається, що позивачем було дотримано всіх обов'язкових вимог закону, безпосередньо пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої та зареєстрованої податкової накладної.
Суд також враховує те, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, є не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.
Статус позивача і його контрагента (на час господарських взаємовідносин) як платника ПДВ не заперечувався сторонами.
Податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним суб'єктом господарювання було лише одержання позивачем податкової вигоди.
До того ж, висновки акту перевірки про не підтвердження реальності господарських операцій у зв'язку з посиланням на аналіз податкової звітності ТОВ "Арвін Плюс" та аналіз Єдиного реєстру податкових накладних по ланцюгу постачання є помилковими, тому що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкових вигод у залежність від змісту податкової звітності його контрагентів та номенклатури придбаного/проданого товару третіми особами.
За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України № 21-47а10 від 31.01.2011 року, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.
Також, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №П/811/1930/17.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено суду фактів безтоварного характеру господарських операцій та безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ позивачем, в зв'язку з чим податковим органом безпідставно збільшено ТОВ "Спецсталь-Груп" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1729835 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями у розмірі 1153223 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 576612 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 1180277 грн., що свідчить про протиправність податкових повідомлень-рішень від 07.12.2018 р. №00000301404 та №00000311404, які підлягають скасуванню.
Щодо заниження позивачем податку на прибуток за І півріччя 2018 року в сумі 550949,00 грн., суд зазначає наступне.
Як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ "Спецсталь-Груп" занижено податок на прибуток на загальну суму 550949,00 грн., в частині взаємовідносин з ТОВ "Арвін-Плюс".
Дана позиція податкового органу ґрунтується на тих же фактах, що стали висновком про заниження податку на додану вартість, а саме безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Арвін Плюс", який на думку перевіряючих, проводив діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням вигоди третім особам, в тому числі й ТОВ "Спецсталь-Груп".
З такими висновками суд також не погоджується та зазначає наступне.
Так, згідно з пунктами 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
За приписами статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Таким чином, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.
Відповідно до п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджено наявними в справі матеріалами, господарські відносини між ТОВ "Спецсталь-Груп" та ТОВ "Арвін Плюс" у перевіряємому періоді мали реальний характер, позивачем по бухгалтерському та податковому обліку було відображено придбання у вказаного контрагента-постачальника товарів, які використано позивачем у власній господарській діяльності.
По суті, доводи ГУ ДФС у Кіровоградській області зводяться до того, що у контролюючих органів виникли зауваження до перелічених в акті перевірки контрагентів позивачем щодо їх податкової звітності. При цьому відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки щодо того, що фактичне виконання укладених господарських договорів не відбулось, а самі висновки з цього приводу ґрунтуються на припущеннях, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки відповідача в частині того, що позивачем занижено податок на прибуток за І півріччя 2018 року на суму 550949 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №00000321404 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
При цьому, за приписами частини другої статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 07 грудня 2018 року №00000301404, №00000311404 та №00000321404.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати на оплату судового збору у сумі 19210,00 грн. (т.1 а.с.3) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд,-
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсталь-Груп" (25014, м. Кропивницький, вул. Аерофлотська, 28, код ЄДРПОУ 38693422) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ 39393501) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 07 грудня 2018 року №00000321404, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Спецсталь-Груп" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 826494 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями у розмірі 550949 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 275475 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 07 грудня 2018 року №00000301404, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Спецсталь-Груп" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1729835, у тому числі за податковими зобов'язаннями у розмірі 1153223 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 576612 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 07 грудня 2018 року №00000311404, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Спецсталь-Груп" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 1180277 грн.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсталь-Груп" (ЄДРПОУ 38693422), здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 19210,00 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39393501).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина