29 травня 2019 року (14 год.55 хв.) Справа № 280/541/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Максименко Л.Я.
за участю секретаря судового засідання Биховської А.П.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Клочка О.М.
представник 3-ої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Василівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Василівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Василівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, визначеної постановами Василівського районного суду по справі №2а- 547/2011 від 07.02.2011, та по справі №311/2519/14-а від 11.07.2014 за період з 19.06.2011 по 31.12.2018; зобов'язати Василівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у відповідності до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2010 № 159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії визначеної постановами Василівського районного суду по справі №2а-547/2011 від 07.02.2011, та по справі №311/2519/14-а від 11.07.2014 року за період з 19.06.2011 по 31.12.2018.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що відповідачем не були виконані рішення судів в частині зобов'язання провести розрахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідність до статтей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, яка встановлена у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та виплатити йому заборгованість по недоплаченій пенсії з 19.06.2011. Вказує, що факт невиконання відповідачем судових рішень про перерахунок пенсії неодноразово був предметом судового розгляду, в т.ч. Європейського суду з прав людини. Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Посилаючись на положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 вважає, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, визначеної постановами Василівського районного суду по справі №2а- 547/2011 від 07.02.2011, та по справі №311/2519/14-а від 11.07.2014 за період з 19.06.2011 по 31.12.2018. Додаткові пояснення щодо предмету позову, подано представником позивача через «Електронний суд» 13 березня 2019 року як заперечення (на відповідь на відзив) (вх.. №9859)
27 лютого 2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №8012 від 27.02.2019), відповідно до якого у задоволенні адміністративного позову просить відмовити посилаючись на те, що невиконання судового рішення управлінням УПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Додаткові пояснення щодо предмету позову представником відповідача надано до суду 14.03.2019 за вх. №10065 з наданням документів, що витребувані відповідно до ухвали від 08.02.2019 та 18.03.2019 за вх. №10561 як відзив (заперечення) на заперечення позивача від 05.03.2019.
04 березня 2019 року на адресу суду від Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області надійшли пояснення на позовну заяву (вх. №8568 від 04.03.2019), відповідно до якого третя особа зазначає, що позивач помилково керується Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 та Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». Зазначає, що оскільки рішення по справі № 2а-547/11 набрало законної сили до 01.01.2013, то сам Порядком № 440 визначено механізм виконання такого рішення, який не передбачає право стягувача на компенсацію від несплаченої суми. Просить розглянути справу без участі представника третьої особи.
Ухвалою суду від 08 лютого 2019 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/541/19, призначено підготовче судове засідання на 05 березня 2019 року. Відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк надати відзив на адміністративний позов та документи на їх обґрунтування.
Крім того, ухвалою суду від 08лютого 2019 року витребувано від Василівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розрахунок недоплаченої пенсії ОСОБА_1 , розмір якої був визначений постановою Василівського районного суду по справі №2а-547/2011 від 07.02.2011 та постановою Василівського районного суду по справі №311/2519/14-а від 11.07.2014; розрахунок компенсації на недоплачену пенсію з 19.06.2011 по 31.12.2018.
05.03.2019 протокольною ухвалою суду відкладено підготовче судове засідання на 27.03.2019.
27.03.2019 протокольною ухвалою суду оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 08.04.2019.
Ухвалою суду від 27.03.2019 витребувано від СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 , вилучені за ухвалою слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 24.11.2017 по справі № 311/386/16-к та згідно опису від 04.12.2017 (старший слідчий СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області О.М. Кушнір).
Також, ухвалою суду від 27.03.2019 витребувано повторно від Василівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71600, Запорізька область, м. Василівка, провул. Шкільний, буд. 7) розрахунок недоплаченої пенсії ОСОБА_1 , розмір якої був визначений постановою Василівського районного суду по справі №2а-547/2011 від 07.02.2011 та постановою Василівського районного суду по справі №311/2519/14-а від 11.07.2014; розрахунок компенсації на недоплачену пенсію з 19.06.2011 по 31.12.2018, а також матеріали пенсійної справи ОСОБА_1
08.04.2019 Василівське об'єднане управління ПФУ в Запорізькій області надало до суду лист (вх.. №13889),відповідно до якого надає до справи розрахунок недоплаченої пенсії ОСОБА_1 за період з 19.06.2011 по 31.12.2018 та розрахунок компенсації за невиплачену суму, також зазначає, що не має можливості виконати ухвалу в частині надання пенсійної справи позивача, оскільки остання вилучена на підставі ухвали Василівського районного суду Запорізької області від 24.11.2017.
Ухвалою суду від 08.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі строком на 30 днів. Протокольною ухвалою суду від 08.04.2019 оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 26.04.2019.
Ухвалою суду від 08.04.2019 витребувано у Василівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розрахунок пенсії ОСОБА_1 , розмір якої визначено постановою Василівського районного суду по справі №2а-547/2011 від 07.02.2011 починаючи з дати, зазначеної у рішенні суду по 31.12.2018.
26.04.2019 протокольною ухвалою суду оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 08.05.2019.
Ухвалою суду від 26.04.2019 витребувано повторно від СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 , вилучені за ухвалою слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 24.11.2017 по справі № 311/386/16-к та згідно опису від 04.12.2017 (старший слідчий СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області О.М. Кушнір).
26.04.2019 відповідач надав до суду інформацію (вх.. №17246) на виконання ухвали від 08.04.2019.
Також, 26.04.2019 за вх. №17212 (після підготовчого судового засідання) від слідчого СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області на виконання ухвали від 27.03.2019 надано матеріали пенсійної справи ОСОБА_1
08.05.2019 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 29.05.2019.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали адміністративний позов, просять його задовольнити.
Представник відповідача проти позову запперечив з підстав, викладених у відзиві.
29.05.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Судом встановлено наступне.
29.10.2018 позивач звернувся до Василівського об'єднаного УПФУ в Запорізькій області із заявою про виплату компенсації за несвоєчасно нараховану та виплачену пенсію. В заяві просив нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів за невиплачену пенсію за рішенням Василівського районного суду по справі № 2а-547/11 від 07.02.2011 в період з 19.06.2011 по теперішній час; надати розрахунок невиплаченої пенсії за рішенням Василівського районного суду по справі № 2а-547/11 від 07.02.2011 з 19.06.2011; надати інформацію про нараховану та виплачену пенсію з 19.06.2011 по 01.11.2018.
Листами від 12.11.2018 за вих. № 75/Д-5 та № 76/Д-5 Василівське об'єднане УПФУ в Запорізькій області повідомило про те, що рішення Василівського районного суду по справі № 2а-547/11 від 07.02.2011 Управлінням виконано в повному обсязі. Василівське ОУПФУ в Запорізькій області не має законних підстав для виплати компенсації.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів та з вимогою вчинити певні дії ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом до суду.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок).
Згідно із ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Пункти 1, 2 Порядку відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У п. 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 55 Закону № 2262-XII, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Таким чином, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18 та від 10.04.2019 № 686/13725/17 тощо.
Водночас, первинною умовою нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати є наявність вини відповідача.
Так, постановою Василівського районного суду від 07.02.2011 по справі №2а-547/11 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок призначеної пенсії та стягнення моральної шкоди задоволено частково, визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 29.10.2009 пенсії, а також додаткової пенсії відповідно до ст..ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , починаючи з 29.10.2009 і в подальшому пенсію відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням раніше отриманих сум пенсії.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2011 по справі №2а-547/11 постанову Василівського районного суду Запорізької області від 07.02.2011 в частині зобов'язання зробити ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю за період з 29.10.2009 по 20.07.2010 залишено без розгляду, а в іншій частині постанову суду залишено без змін.
Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 11 липня 2014 року по справі №311/2519/14-а (провадження №2а/311/36/2014) заяву ОСОБА_1 задоволено частково, визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Василівському районі Запорізької області при виконанні постанови Василівського районного суду4 Запорізької області по справі №2а-547/11 від 07.02.2011 неправомірною, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Василівському районі Запорізької області виконати постанову Василівського районного суду Запорізької області за №2а-547/11 від 07.02.2011 в частині зобов'язання про проведенню перерахування пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ст..ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімальної пенсії за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частини 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язано сплатити заборгованість по недоплаченій пенсії з 19 червня 2011 року. Рішення набрало законної сили 21 липня 2014 року.
Як вбачається з постанови Василівського районного суду Запорізької області від 11 липня 2014 року по справі №311/2519/14-а (провадження №2а/311/36/2014), судом встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області частково виконало рішення суду, провело перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частини 3 статті 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з відрахуванням раніше отриманих сум пенсії та виплатили заборгованість по 18.06.2011 у сумі 51971,60 грн. З 19.06.2011 Управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області самостійно відмовилося виконувати рішення суду. Крім того, представником відповідача визнано, що Управлінням не виконано рішення суду в частині зобов'язання провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії та виплачувати її відповідно до постанови суду.
20.06.2013 Європейським судом з прав людини прийнято рішення, за яким ОСОБА_1 має право на примусове виконання рішення Василівського районного суду Запорізької області за №2а-547/2011 від 07.02.2011 в невиконаній частині.
Крім того, 19.01.2017 Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом винесено постанову у справі №311/1096/16-а (2-а/311/23/2016) за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, треті особи Управління Пенсійного фонду в Василівському районі Запорізької області, Управління державної казначейської служби у Василівському районі Запорізької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дій. Відповідно до мотивувальної частини постанови, судом встановлено, що у підтвердження повного виконання судового рішення у справі №2а-547\11 від 07.02.2011 Управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області надано довідку №500/04 (від 17.09.2015 вих. № 5552\04) , відповідно до якої зазначено, що у ОСОБА_1 заборгованість по рішенню Василівського районного суду Запорізької області №2а-547/11 від 07.02.2011 відсутня, при цьому жодних підтвердження сум, перерахованих на користь позивача, періоду їх виплати чи підстав неможливості перерахування таких сум з тих чи інших причин, вказана довідка не містить.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, факт неповного виконання постанови Василівського районного суду №2а-547/2011 від 07.02.2011 неодноразово встановлений судовими рішеннями, в тому числі рішенням Європейського суду з прав людини від 20.06.2013, що надані позивачем до матеріалів адміністративного позову та досліджені в судовому засіданні.
Посилання відповідача на те, що позивач заявою від 28.09.2011 самостійно відмовився від призначеної пенсії по інвалідності та просив призначити пенсію за віком, суд дослідивши до уваги не приймає, оскільки вказана заява подана не щодо призначення пенсії, а перерахунку пенсії за віком у зв'язку із трудовою діяльністю позивача (врахування страхового стажу та заробітної плати).
Також, судом досліджено пенсійну справу ОСОБА_1 в якій відсутні заяви позивача щодо зміни (переведення) чи призначення іншої пенсії, ніж пенсія по інвалідності.
Оскільки факт невиконання відповідачем постанови Василівського районного суду по справі №2а-547/2011 від 07.02.2011 та постанови Василівського районного суду по справі №311/2519/14-а від 11.07.2014 підтверджено судовими рішеннями та було встановлено і в ході розгляду справи, суд доходить висновку про наявну заборгованість за пенсійними виплатами, а відтак існує і база для нарахування компенсації.
Враховуючи те, що призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу, суд вважає належним обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Василівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, визначеної постановами Василівського районного суду по справі №2а- 547/2011 від 07.02.2011, та по справі №311/2519/14-а від 11.07.2014 за період з 19.06.2011 по 31.12.2018 та зобов'язання Василівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у відповідності до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2010 № 159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії визначеної постановами Василівського районного суду по справі №2а-547/2011 від 07.02.2011, та по справі №311/2519/14-а від 11.07.2014 року за період з 19.06.2011 по 31.12.2018, суд визнає законними та обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Судом встановлено, що 29.10.2018 між ОСОБА_1 (клієнт) та ОСОБА_2 (правозахисник) укладено договір № 1009 про надання правничої допомоги, відповідно до п. 1.2 якого угода укладена на виконання наступних обов'язків: надання правничої (правової) допомоги в порядку кримінального, цивільного, господарського чи адміністративного судочинства консультація, підготовка документів, заяв, скарг, позовів, представлення інтересів у суді за вимогою до Василівського об'єднаного УПФУ про сплату компенсації.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що винагорода (гонорар) сплачується правозахиснику на умовах домовленості сторін, які зобов'язуються її виконувати.
Також, 29.10.2018 між сторонами укладено додаткову угоду до п. 3.1 угоди про надання правничої допомоги № 1009. Пунктом 3.1.1 додаткової угоди визначено, що винагорода (гонорар) сплачується правозахиснику у розмірі 1000 грн., але у сумі не менше ніж 30% прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб за годину витраченого часу. Згідно з п. 3.1.3 додаткової угоди оплата здійснюється під час розгляду справи до набрання рішення суду чинності, при цьому гранична сума гонорару за розрахунком в залежності від витраченого часу обмежується 10% від задоволеної суми. Додатками до даної угоди є акти виконаних робіт та квитанція про оплату. Які складаються по мірі виконання завдань за п. 1.2 угоди (п. 3.1.4 додаткової угоди).
Згідно акту виконаних робіт від 31.01.2019 правозахисником виконано наступні роботи: консультація по спірним питанням про право на компенсацію за порушення строків виплати пенсії - 2 години - 1152,60 грн.; підготовка заяв до ПФУ про нарахування пенсії та виплати компенсації - 2 години - 1152,60 грн.; виконання розрахунку заборгованості по пенсії - 4 години - 2305,20 грн.; виконання розрахунку компенсації - 8 годин - 4610,40 грн.; підготовка позовної заяви - 12 годин - 6915,60 грн.; підготовка аналіз документів - 4 години- 2305,20 грн. Всього було витрачено часу при наданні правових послуг 32 години. При цьому 1 година витраченого правозахисником часу обрахована у розмірі 30% з прожиткового мінімуму на працездатних осіб 1921,00 грн. та становить 576,30 грн. Відтак, сторони погодились, що за умовами додаткової угоди підлягає оплаті сума у розмірі 18 441,60 грн.
Квитанцією № 1009 від 31.01.2019 підтверджується оплата ОСОБА_1 18 000,00 грн. ОСОБА_2 на підставі угоди № 1009, акту виконаних робіт від 31.01.2019.
Суд, ретельно дослідивши перелік наданих правових послуг за угодою № 1009 згідно акту виконаних робіт від 31.01.2019 зазначає, що виконання розрахунку заборгованості по пенсії та розрахунку компенсації, на які було затрачено 12 годин (6915,60 грн.) не пов'язане із змістом заявлених позовних вимог, було недоцільним та таким, що не входить до компетенції ані позивача, ані його правозахисника.
Так, в межах справи позивачем заявлені вимоги про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплатити суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії. При цьому мови про конкретну суму в адміністративному позові не йшлося, вона також не була потрібна для обрахунку судового збору тощо.
Крім того, правозахисником зазначені окремо такі види послуг як підготовка позовної заяви та підготовка аналіз документів (2305,20 грн), що на думку суду є по суті одним і тим самим. Більш того, в переліку виду робіт правозахисником не конкретизовано, яких документів здійснювалась підготовка та аналіз.
Відтак, на думку суду, витрати в сумі 9220,80грн не можуть бути покладені на відповідача з точки зору розумності та справедливості.
З огляду на викладене, стягненню на користь позивача підлягає сума витрат на правничу допомогу у розмірі 9220,80 грн. (18441,60грн. - 9220,80 грн.).
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративий позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Василівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71600, Запорізька область, м. Василівка, провул. Шкільний, буд. 7), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 168) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Василівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, визначеної постановами Василівського районного суду по справі №2а-547/2011 від 07.02.2011, та по справі №311/2519/14-а від 11.07.2014 за період з 19.06.2011 по 31.12.2018.
Зобов'язати Василівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії визначеної постановами Василівського районного суду по справі №2а-547/2011 від 07.02.2011, та по справі №311/2519/14-а від 11.07.2014 за період з 19.06.2011 по 31.12.2018.
Стягнути на користь ОСОБА_1 суму витрат на правничу допомогу у розмірі 9 220,80 грн. (дев'ять тисяч двісті двадцять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Василівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 16.07.2019,
Суддя Л.Я. Максименко