Іменем України
22 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/639/19
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді : Кисельової Є.О.,
при секретарі судового засідання: Шопіній А.М.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: ОСОБА_2 ,
представника відповідача: Пугаченко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
В лютому 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держпраці у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд: визнати противоправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Луганській області №ЛГ675/35/АВ/П/ПТ1/ТД-ФС від 2 січня 2019 про накладення штрафу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.01.2019 відповідачем у відповідності до вимог статті 259 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», частиною третьою статті 34 Закону України «Про самоврядування в Україні», пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України прийнято постанову № ЛГ675/35/АВ/П/ПТ1/ТД-ФС про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 111690,00 грн.
Вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Із посиланням на вимоги Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» зазначає, що відповідач не мав законних підстав проводити перевірку ФОП ОСОБА_1 , оскільки позивач здійснює підприємницьку діяльність у зоні проведення антитерористичної операції та станом на час проведення перевірки діяв мораторій на проведення перевірок суб'єктів господарювання органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.
Крім того, зазначає, що наказом про призначення інспекційного відвідування та направлень на перевірку були відведені строки: з 06 грудня по 07 грудня 2018 року, а перевірку проведено 11 грудня 2018 року, у зв'язку з чим перевірку проведено відповідачем із порушенням термінів, відведених на проведення перевірки. Також зазначає, що 21.09.2018 позивач припинив підприємницьку діяльність, та на час проведення перевірки в грудні 2018 року ОСОБА_3 , який займав посаду бармена у закусочній «Мечта» відповідно до цивільно-правового договору, був звільнений, проте відповідачем всупереч даним обставинам проведено перевірку, за наслідками якої складено припис про усунення виявлених порушень від 11 грудня 2018 року № ЛГ675/35/АВ/П, протокол про адміністративне правопорушення від 11 грудня 2018 року № ЛГ675/35/АВ/П/ПТІ та вказану вище постанову від 02 січня 2019 року, що оскаржується позивачем.
Зокрема, стосовно змісту припису про усунення виявлених порушень від 11 грудня 2018 року № ЛГ675/35/АВ/П зазначає, що у графі «Строки усунення порушень» відповідачем зазначено про необхідність у подальшому постійно дотримуватись вимог чинного законодавства. Тобто, на думку позивача, відповідачем не заначено про виявлені порушення та вимог щодо усунення позивачем цих порушень протягом строку, встановленим даним приписом.
Також зазначає, що цивільно-правовий договір від 22 травня 2018 року, укладений між позивачем та ОСОБА_3 , не суперечить вимогам чинного законодавства та жодна із сторін претензії один до одного не має, вказана вище угода в судовому порядку не скасована та не визнана недійсною.
Позивачем та його представником у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали аналогічні пояснення, викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимог не визнав, просив у задоволенні позову відмови з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, що подано до відділу діловодства та обліку звернень громадян суду (канцелярію) 28 березня 2019 року за вх. № 16622/2019 (арк. спр. 39-42).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 26-27).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду після усунення недоліків та відкрито провадження у справі (арк. спр. 1-2).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів (арк. спр. 77).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30травня 209 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (арк. спр. 118).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі статтею 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до наступних нормативно-правових актів: Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 р. про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-1У (далі - Конвенція №81); Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон про основні засади); - ст.259 Кодексу законів про працю України; Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04. 2017 р. № 295 (далі - Порядок № 295); Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений Постановою КМУ № 509 від 17.07.2013 р. (далі - Порядок № 509).
Статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» встановлена норма - якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
У Конвенції № 81 одночасно використовується як термін «перевірка» - у пункті с) частини 1 статті 12 якої інспектори праці наділяються правом здійснювати перевірку, яку вони можуть вважати необхідною для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, причому, з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм, так і термін «інспекційне відвідування» - у частині 2 цієї самої статті.
Порядком № 295 визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.
Судом становлено, що ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , є фізичною особо-підприємцем, зареєстрований 16 серпня 1999 року Сєвєродонецькою міською радою під номером: 2 383 017 0000 002121 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22 липня 2019 року за № 1005571495 (арк. спр. 139-140).
Згідно інформації, наявної у даному витягу, вбачається, що основний вид діяльності ФОП ОСОБА_1 - КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (арк. спр. 139 звор. бік). Дані про перебування ФОП ОСОБА_1 в процесі припинення підприємницької діяльності, банкрутства - відсутні (арк. спр. 140).
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06 грудня 2018 року наказом Головного управління Держпраці у Луганській області № 581 про проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідно до підпунктів 3,5 пункту 5 та пункту 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, керуючись статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України № 1985-IV від 08 вересня 2004 року, на підставі повідомлення Головного управління ДФС у Луганській області від 31 жовтня 2018 року № 7605/9/12-32-13-03-01, призначено проведення інспекційного відвідування ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) головному державному інспектору відділу державного нагляду в сфері трудових відносин управління з питань праці Головного управління Держпраці у Луганській області Солдатовій Юлії Геннадіївні, головному державному інспектору відділу експертизи умов праці управління з питань праці Головного управління Держпраці у Луганській області Корінному Вадиму Валерійовичу.
Оглядом вказаного наказу встановлено, що інспекційне відвідування необхідно здійснити у строк з 06 грудня 2018 року по 07 грудня 2018 року, та під час проведення заходу перевірити додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника (ів) до роботи без оформлення трудового договору (арк. спр. 46).
07 грудня 2018 року о 14 годині 00 хвилин на підставі вказаного вище наказу від 06 грудня 2018 року № 581, направлення на проведення інспекційного відвідування від 06 грудня 2018 року № 01-17/712 інспекторами Головного управління Держпраці у Луганській області здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , проте позивачем на вимогу інспекторів документи до перевірки не надано, про що складено акт від 07 грудня 208 року № ЛГ675/35/НД про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування та припис від 07 грудня № ЛГ675/35/ПД про надання документів (арк. спр. 48-52).
11 грудня 2018 року відповідачем проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за наслідками якого складено акт про інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 № ЛГ675/35/АВ, та встановлено таке: ОСОБА_3 працював у ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_3, закусочна «ІНФОРМАЦІЯ_1» за цивільно-правовим договором від 09 вересня 2018 року № 3 та табелю робочого часу з травня 2018 року по серпень 2018 року. ОСОБА_3 встановлений графік із періодичністю: неділя через неділю. Відповідно до наказу від 09 вересня 2018 року ОСОБА_3 було звільнено 10 вересня 201 року за власним бажанням (арк. спр. 13-16).
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечувалося сторонами, що позивачем до перевірки надано такі документи: наказ про прийняття на роботу ОСОБА_3 від 22 травня 2018 року № 5; цивільно-правовий договір від 22 травня 2018 року № 3 на надання послуг (виконання роботи) між фізичною особою ОСОБА_3 з однієї сторони і фізичною особою-підприємцем закусочної «ІНФОРМАЦІЯ_1», в особі директора ОСОБА_1 , з іншої сторони; акт прийому наданих послуг до цивільно-правового-договору від 09 вересня 2018 року № 3 (арк. спр. 90, 91,93).
11 грудня 2018 року відповідачем за наслідками встановлених порушень під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 прийнято припис про усунення виявлених порушень № ЛГ675/35/АВ/П, в якому зазначено про необхідність постійного дотримання вимог чинного законодавства України (арк. спр. 17,18).
Також, 11 грудня 2018 року відповідачем складений протокол про адміністративне правопорушення № ЛГ675/35/АВ/П/ПТ1 (арк. спр. 19, 20).
Зі змісту вказаних вище документів вбачається, що позивач відмовився від надання пояснень та заперечень по суті виявлених порушень відповідачем під час інспекційного відвідування 11 грудня 2018 року.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 295 у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.
Таким чином, в ході розгляду справи встановлено, що 07 грудня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Луганській області інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 не проведено у зв'язку із ненаданням документів до перевірки, тому відповідачем згідно пункту 18 Порядку № 295 складено акт від 07 грудня 208 року № ЛГ675/35/НД про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування та припис від 07 грудня № ЛГ675/35/ПД про надання документів.
Отже, відповідачем виконано вимоги пункту 18 Порядку № 295, надано час позивачу для підготування документів, необхідних для проведення перевірки, у зв'язку з чим перевірку проведено саме 11 грудня 208 року.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З аналізу наведеного слідує, що між працівником і власником підприємства, установи, організації тощо, укладається письмова угода - трудовий договір, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно вимог статті 56 КЗпП України за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Статтею 57 КЗпП України визначено, що час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.
Таким чином, даною нормою визначено, що за угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень та оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.
Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
Приписами пункту 8 Порядку № 590 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність ознак трудових правовідносин між ФОП ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_3 .
Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Тобто, у разі укладення цивільно-правової угоди між працівником та роботодавцем розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду не приймається.
Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Як вже зазначалося судом раніше, позивачем до перевірки надано такі документи: наказ про прийняття на роботу ОСОБА_3 від 22 травня 2018 року № 5; цивільно-правовий договір від 22 травня 2018 року № 3 на надання послуг (виконання роботи) між фізичною особою ОСОБА_3 з однієї сторони і фізичною особою-підприємцем закусочної «ІНФОРМАЦІЯ_1», в особі директора ОСОБА_1 , з іншої сторони; акт прийому наданих послуг до цивільно-правового-договору від 09 вересня 2018 року № 3 (арк. спр. 90, 91,93).
В ході розгляду справи на виконання ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду після усунення її недоліків та відкриття провадження у справі позивачем та представником відповідача суду надано: наказ від 22 травня 2018 року № 5 про прийняття ОСОБА_3 на роботу в закусочну «ІНФОРМАЦІЯ_1» на посаду бармена з 22 травня 2018 року з посадовим окладом - 1000 грн згідно цивільно-правового договору на неповний робочий місяць згідно табелю обліку робочого часу; табель обліку робочого часу за травень - серпень 2018 року (арк. спр. 94-96); повідомлення, подане позивачем, до податкового органу про прийняття ОСОБА_3 на роботу (арк. спр. 109); заяву ОСОБА_3 про надання відпустки без збереження заробітної плати від 01 вересня 2018 року у період: з 01 вересня 2018 року по 10 вересня 2018 року (арк. спр. 55); наказ від 09 вересня 2018 року № 7 про звільнення ОСОБА_3 з посади бармена у закусочній «ІНФОРМАЦІЯ_1» з 10 серпня 2018 року за власним бажанням згідно заяви (арк. спр. 92).
Оглядом зазначених документів судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 на підставі заяви, поданої ОСОБА_3 , видано наказ від 22 травня 2018 року № 5 про прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду бармена до закусочної «ІНФОРМАЦІЯ_1» згідно табелю обліку робочого часу. Зі змісту табелю обліку робочого часу вбачається, що ОСОБА_3 у закусочній «ІНФОРМАЦІЯ_1» працював у період: з 22 травня 2018 по 28 травня 2018 року; з 03 червня по 06 червня 2018, та з 16 червня по 20 червня 2018 року (арк. спр. 44); з 16 липня по 31 липня 2018 року (арк. спр. 45); з 17 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року (арк. спр. 46). При цьому, зі змісту вказаних табелів обліку робочого часу також вбачається, що ФОП ОСОБА_1 обліковувася робочий час відповідно до вимог статей 56 та 57 Кодексу законів про працю України.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , який працював на посаді бармена у закусочній «ІНФОРМАЦІЯ_1», що належить ФОП ОСОБА_1 , 01 вересня 2018 року звернувся до позивача із заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати у період: з 01 вересня 2018 року по 10 вересня 2018 року (арк. спр. 55).
Згідно пояснень ОСОБА_3 , наданих позивачем до позовної заяви, вбачається, що останній не заперечує факту його роботи з 22 травня 2018 року у закусочній «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка належить ФОП ОСОБА_1 , на посаді бармена (арк. спр. 23).
Покажчик професійних назв робіт за кодами професій (Додаток А обов'язковий) Класифікатора професій ДК 003:2010 Національного класифікатору України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 327 від 28.07.2010 р. , за кодом 5123 містить назву роботи «Бармен».
Відповідно п.1.2. Класифікатор професій ДК 003:2010 він призначений для застосування всіма суб'єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників.
Тобто, вказані пояснення додатково підтверджують фактичну наявність трудових правовідносин між позивачем та ОСОБА_3 .
Таким чином, судом достовірно встановлено та підтверджено належними, допустимими доказами, що документи, надані позивачем в ході проведення інспекційного відвідування відповідачем 11 грудня 2018 року та в ході розгляду справи, свідчать про наявність саме трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки позивачем у відповідності до вимог КЗпП України видавалися накази: від 22 травня 2018 року № 5 про прийняття на роботу ОСОБА_3 в закусочну «ІНФОРМАЦІЯ_1» на посаду бармена з 22 травня 2018 року з посадовим окладом - 1000 грн на неповний робочий місяць згідно табелю обліку робочого часу, від 09 вересня 2018 року № 7 про звільнення ОСОБА_3 з посади бармена у закусочній «ІНФОРМАЦІЯ_1» з 10 серпня 2018 року за власним бажанням згідно заяви, та ОСОБА_3 , дотримуючись правил трудової дисципліни, визначених КЗпП України, виконував свої обов'язки на посаді бармена в закусочній «ІНФОРМАЦІЯ_1» згідно табелю обліку робочого часу (травень-серпень 2018 року), звертався до ФОП ОСОБА_1 із відповідними заявами про прийняття на роботу, звільнення з посади, про надання відпустки без збереження заробітної плати, проте між роботодавцем та робітником всупереч вимогам статті 24 КЗпП України трудовій договір у відповідності до статті 21 цього Кодексу не укладався, за що встановлена відповідальність згідно з пунктом 2 частини другої статті 265 КЗпП України.
Отже, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 від 02 січня 2019 року № ЛГ675/35/АВ/П/ПТ1/ТД-ФС у розмірі 111690, 00 грн, відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Посилання позивача на відсутність у відповідача законних підстав проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 , оскільки позивач здійснює підприємницьку діяльність у зоні проведення антитерористичної операції та станом на час проведення перевірки діяв мораторій на проведення перевірок суб'єктів господарювання органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, судом визнаються незмістовними з огляду на таке.
Вказане також узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним судом у постановах від 04 липня 2017 року у справі № 820/1432/17 та від 26 вересня 2018 року у справі № 822/723/17.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 7.12.2017 № 2246-VIII мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності продовжено до 31 грудня 2018 року.
Згідно з оновленою ст. 6 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 03.11.2016 № 1728-VIII Кабінету Міністрів України надано повноваження встановлювати перелік органів державного нагляду (контролю), на які не буде поширюватися дія цього Закону.
На Урядовому порталі оприлюднено постанову КМУ від 18.12.2017 № 1104, якою затверджено перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону № 1728-VIII.
Так, до переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія мораторію на перевірки у 2018 році, зокрема, віднесено: Держпраця та її територіальні органи.
З урахуванням наведеного, відповідач у відповідності до постанови КМУ від 18.12.2017 № 1104, якою затверджено перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону № 1728-VIII, протягом 2018 року мав законні підстави проводити відповідні перевірки.
Посилання позивача на те, що відповідачем протиправно проведено перевірку з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог КЗпП України, оскільки на час такої перевірки позивачем припинено підприємницьку діяльність, судом також визнаються незмістовними, з огляду на наступне.
Як вже зазначалося судом раніше, ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , є фізичною особо-підприємцем, зареєстрований 16 серпня 1999 року Сєвєродонецькою міською радою під номером: 2 383 017 0000 002121 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22 липня 2019 року за № 1005571495 (арк. спр. 139-140).
Згідно інформації, наявної у даному витягу, вбачається, що основний вид діяльності ФОП ОСОБА_1 - КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (арк. спр. 139 звор. бік).
При цьому, дані про перебування ФОП ОСОБА_1 в процесі припинення підприємницької діяльності, банкрутства - відсутні (арк. спр. 140).
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідачем здійснювалася перевірка дотримання позивачем вимог трудового законодавства в частині укладення трудового договору, зокрема, з ОСОБА_3 , який працював у закусочній «ІНФОРМАЦІЯ_1», що належить ФОП ОСОБА_1 , на підставі наказу від 22 травня 2018 року № 5 про прийнятті на роботу на посаду бармена з 22 травня 2018 року з посадовим окладом - 1000 грн на неповний робочий місяць згідно табелю обліку робочого часу, та станом на час проведення інспекційного відвідування 11 грудня 2018 року ФОП ОСОБА_1 був фізичною особою-підприємцем та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи дані про перебування ФОП ОСОБА_1 в процесі припинення підприємницької діяльності, банкрутства - відсутні. У зв'язку з чим відповідач діяв у спосіб та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України та правомірно провів перевірку.
Питання щодо розподілу судового збору не вирішується, оскільки рішення прийнято не на користь позивача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текс рішення складений 31 липня 2019 року.
Суддя Є.О. Кисельова