01 серпня 2019 року Справа № 280/2622/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області до Комунального підприємства «Автогосподарство» Запорізької обласної ради про стягнення податкового боргу,
31 травня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - позивач) до Комунального підприємства «Автогосподарство» Запорізької обласної ради (далі - відповідач, КП «Автогосподарство»), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 110012,81 грн.
Ухвалою суду від 05.06.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху. У встановлений строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 24.06.2019 відкрито спрощене (письмове) провадження у справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що за КП «Автогосподарство» станом на момент звернення до суду з позовною заявою обліковується податковий борг в розмірі 110012,81 грн. Вказує, що відповідачу у встановленому порядку направлено вимогу про сплату боргу, проте, у добровільному порядку відповідачем податковий борг не погашено.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначив, що КП «Автогосподарство» не заперечує щодо наявності зазначеного податкового боргу. Разом з тим, відповідач просив суд врахувати, що таких податковий борг утворився у зв'язку із скрутним матеріальним становищем підприємства, у зв'язку з чим відповідач просив вирішити питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду.
З матеріалів справи встановлено, що податковий борг в розмірі 110012,81 грн., виник з таких підстав.
Судом встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства України відповідачем до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість, а саме 19.12.2018 подано податкову декларацію за листопад 2018 року, в якій самостійно визначено до сплати суму грошового зобов'язання на суму 64344,00 грн.
Крім того, відповідачем до контролюючого органу подано Розрахунку чистини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, в якому відповідачем самостійно визначено до сплати суму грошового зобов'язання в розмірі 61111,00 грн.
Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно п.49.1 ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 56.11 статті 56 ПК України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Крім того, судом встановлено, що контролюючим органом самостійно приймались рішення про визначення відповідачу суми податкового зобов'язання, а саме на підставі висновків акту перевірки №5203/08-01-50-01/33570414 від 19.11.2018, контролюючим органом 07.12.2018 прийнято:
податкове повідомлення - рішення №0168465006, яким до відповідача застосовано штрафні санкції за платежем податок на додану вартість у розмірі 11747,38 грн.;
податкове повідомлення - рішення №0168495006, яким до відповідача застосовано штрафні санкції за платежем податок на додану вартість в розмірі 9664,51 грн.
Судом встановлено, що вищевказані податкові повідомлення - рішення були вручені уповноваженій особі платника податків 07.12.2018.
У відповідності до п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Згідно з п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до п.58.2 ст.58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Доказів оскарження відповідачем податкових повідомлень - рішень, якими визначено грошове зобов'язання, матеріали адміністративної справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сума податкового зобов'язання визначена у податкових повідомленнях - рішеннях від 07.12.2018, є узгодженою та у встановлений законом строк не сплачена.
Разом з тим, з урахуванням часткової сплати заборгованості у добровільному порядку, частина несплаченого зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 51139,21 грн. та з частини чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань у сумі 58873,60 грн.
Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Пунктом 95.2 ст.95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що позивачу у встановленому порядку було засобами поштового зв'язку направлено податкову вимогу від 11.02.2019 №3535-50/829, яка неотримана відповідачем з незалежних від контролюючого органу підстав.
На момент розгляду справи в суді, розмір податкового боргу з податку на додану вартість складає 49764,17 грн. та зі сплати частини чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань у сумі 58873,60 грн., що підтверджується довідкою контролюючого органу (а.с.53).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність податкового боргу в розмірі 108637,77 грн., та наявність підстав для задоволення позовних вимог в зазначені частині.
Згідно зі статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до приписів п.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
За таких обставин сплачена позивачем сума судового збору з відповідача не стягується, оскільки позивачем виступає суб'єкт владних повноважень.
Щодо клопотання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно ч.3 ст.378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже, суд має право за заявою сторони прийняти рішення про відстрочення або розстрочення виконання рішення, у разі встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Проте, заява відповідача містить суперечливі відомості та не відповідає вимогам КАС України, що робить неможливим її розгляд та задоволення, оскільки по тексту заяви відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду на один рік, в прохальній частині відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду на один рік.
Разом з тим, як зазначено судом вище, суд може лише відстрочити або розстрочити виконання рішення суду, оскільки інститути відстрочення та розстрочення судового рішення є різними за змістом.
Так, у разі відстрочення виконання судового рішення, рішення виконується відповідачем лише по спливу строку такого відстрочення, а у разі розстрочення - рішення виконується одразу, проте певними частинами та протягом встановленого строку.
В даному випадку, оскільки саме відповідач звертався до суду з питання встановлення способу виконання судового рішення, то саме відповідач повинен був визначити один із можливих шляхів встановлення виконання рішення суду (відстрочення чи розстрочення), проте, заява не містить чітких вимог щодо способу виконання судового рішення.
Також, суд враховує і ту обставину, що відповідачем до суду не надано належних доказів обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, оскільки лише з одного фінансового звіту за І квартал 2019 року не можливо об'єктивно встановити майновий стан підприємства, розмір податкового навантаження на таке підприємство, рівень доходів та обов'язкових платежів та витрат, залишок коштів на рахунках у банках та касі підприємства, тощо.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про передчасність та необґрунтованість вимоги про встановлення способу виконання судового рішення шляхом його відстрочення/розстрочення.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) до Комунального підприємства «Автогосподарство» Запорізької обласної ради (69057, м.Запоріжжя, вул.Сєдова, буд.12-А, код ЄДРПОУ 33570414) про стягнення податкового боргу - задовольнити частково.
Стягнути з рахунків платника податків Комунального підприємства «Автогосподарство» Запорізької обласної ради, у всіх банках, обслуговуючих такого платника податків, а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, податковий борг в розмірі 108637,77 грн. (сто вісім тисяч шістсот тридцять сім гривень 77 копійок), а саме:
УК у м.Запоріжжі/Вознесенівс./14060100 (код одержувача 38025409 в УК у м.Запоріжжі/Вознесенівс., МФО 899998), код платежу 14060100 на р/р 31114029008007 податковий борг в сумі 49764,17 грн. (сорок дев'ять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 17 копійок);
УК у м.Запоріжжі/Вознесенівс./21010300 (код одержувача 38025409 в УК у м.Запоріжжі/Вознесенівс., МФО 899998), код платежу 21010300 на р/р 33212855008227 податковий борг в сумі 58873,60 грн. (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят три гривні 60 копійок).
В решті заявлених вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Новікова