22 липня 2019 року м. Житомир справа №240/6805/19
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Попової О. Г.,
секретар судового засідання Бойко Т.О.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Омельчука М.М.,
представника відповідача Панченко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості №UА1010000/2019/200077/2 від 18 лютого 2019 року;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийомі митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101020/2019/00062 від 18 лютого 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що не зважаючи на надання позивачем усіх необхідних підтверджуючих документів, митним органом при визначенні митної вартості товару було неправомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим ОСОБА_3 при митному оформленні транспортного засобу було доплачено 36 250 грн. Наголошує, що спірні рішення відповідача є протиправними та, на думку позивача, призвели до настання негативних фінансових наслідків.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.
29 травня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву вих. №1362/9/06-70-10 від 29 травня 2019 року, відповідно до змісту якого Житомирська митниця ДФС позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Вказує, що після реєстрації поданої електронної митної декларації в електронній базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС (ЄАІС) спрацювали ризики щодо митної вартості товару: 105-2 "контроль правильності митної вартості товарів" та 106-2 "витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів".
Зазначає, що подані разом з митною декларацією від 12 лютого 2019 року до митного оформлення документи були належним чином проаналізовані митним органом на предмет наявності у них розбіжностей, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Документи, які вимагалися органом доходів і зборів відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, декларантом не подано, тому з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведена консультація, в ході якої декларанту була надана інформація щодо вартості схожого товару. Вказує, що оскільки методи визначення митної вартості товару 2а і 2б не могли бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а методи 2в і 2г - у зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості, митним органом було правомірно визначено митну вартість транспортного засобу за резервним методом.
Враховуючи вищевикладене, наголошує, що Житомирська митниця ДФС при винесенні оскаржуваної картки відмови та рішення про коригування митної вартості товару діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (а.с. 74-78).
29 травня 2019 року представником відповідача до відділу документального забезпечення суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника Житомирської митниці ДФС у іншому судовому засіданні (а.с. 93).
В підготовчому засіданні, призначеному на 03 червня 2019 року о 10:00, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання представника Житомирської митниці ДФС та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 20 червня 2019 року о 11:30, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 03 червня 2019 року.
07 червня 2019 року на офіційну електронну поштову адресу суду у строк та в порядку, визначеному статтею 163 КАС України, надійшов відзив на позовну заяву від 06 червня 2019 року, відповідно до змісту якого позивач заперечує щодо доводів Житомирської митниці ДФС, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 99-101).
20 червня 2019 року представником позивача до відділу документального забезпечення суду подано клопотання про виклик та допит в якості свідка представника ТОВ "СЕМ КРАФТ" ОСОБА_4 (а.с. 111).
В підготовчому засіданні, призначеному на 20 червня 2019 року о 11:30, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит свідка. Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 08 липня 2019 року о 12:00, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 20 червня 2019 року.
В судовому засіданні, призначеному на 08 липня 2019 року о 12:00, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 22 липня 2019 року о 15:00 для повторного виклику свідка, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 08 липня 2019 року.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року клопотання представника ОСОБА_3 про виклик свідка задоволено. Викликано для допиту в якості свідка представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМ КРАФТ" ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) в наступне судове засідання, яке відбудеться 22 липня 2019 року о 15:00 у приміщенні Житомирського окружного адміністративного суду за адресою: м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, зал №3 (а.с. 116-117).
22 липня 2019 року на офіційну електронну поштову адресу суду надійшла заява свідка ОСОБА_4 про неможливість прибуття в судове засідання та розгляд справи без участі свідка. Також зазначено, що ОСОБА_4 позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 120).
В судове засідання, призначене на 22.07.2019 прибув представник позивача та представники відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представники відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Положеннями частини третьої статті 44 КАС України визначено, що учасники справи мають право, зокрема: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідач як у строк та в порядку, визначеному статтею 164 КАС України та встановлений ухвалою суду від 03 травня 2019 року, так і станом на 22 липня 2019 року правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався. Доказів наявності поважності причин для пропуску процесуального строку для подання відповідної заяви по суті справи відповідачем також надано не було.
У відповідності до положень частини третьої статті 243 КАС України та зважаючи на складність справи, складення рішення у повному обсязі може бути відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Так, згідно з договором-замовленням (зобов'язуючим замовленням) від 04 лютого 2019 року ОСОБА_3 замовлено у ОСОБА_6 , який здійснює свою підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , Німеччина автомобіль SKODA OCTAVIA кузов НОМЕР_1 , 2016 року випуску, пробіг 223000 км, за ціною 11 000,00 євро. У вищевказаному договорі містилося прохання перерахувати суму в розмірі 11000,00 євро до 06 лютого 2019 року на банківський рахунок ОСОБА_6 (а.с. 50-52).
Згідно перекладу заяви про реєстрацію підприємницької діяльності з німецької мови на українську, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 займається купівлею та продажем вживаних автомобілів (а.с. 46-47).
Вказаний автомобіль було придбано позивачем особисто у ОСОБА_8 07 лютого 2019 року та сплачено готівкою 11 000 євро, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 44-45), а також узгоджується зі змістом інвойсу від 04 лютого 2019 року №20190201 (а.с. 48-49).
У експортній декларації при вивезенні товару також вказано вартість автомобіля як 11 000 євро (а.с. 53-55).
10 лютого 2019 року позивачем переміщено через митний кордон України автомобіль SKODA OCTAVIA KOMBI DIESEL, кузов НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1968 см3, 2016 року випуску, сірого кольору, про що заповнено митну декларацію форми МД-2. Митну вартість транспортного засобу позивачем визначено за основним методом - за ціною договору в сумі 11 000 євро (а.с. 23 та зворот).
В подальшому митне оформлення транспортного засобу здійснювалось митним брокером брокерської контори Задля належного оформлення усіх документів я звернулася до брокерської контори ТОВ "СЕМ КРАФТ".
Працівником Волинської митниці ДФС було проведено огляд автомобіля та встановлено наступні його показники: двигун н/в, об'єм 1968 см3, кіловат 135, тип двигуна - дизельний, тип кузова - універсал, показник спідометра - 225 017 км, кількість дверей -5 , кількість місць для сидіння - 5 (а.с. 25-26).
Згідно зі змістом електронної митної декларації форми МД-2 №UA101020/2019/002534 від 12 лютого 2019 року (а.с. 80), поданої представником ТОВ "СЕМ КРАФТ", до вказаної митної декларації було додано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 04 лютого 2019 року (а.с. 48); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA1010200/2019/114192 від 10 лютого 2019 року (а.с. 25-26); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 01 лютого 2016 року; документ, що підтверджує вартість перевезення від 12 лютого 2019 року; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання.
Крім того, відповідно до графи 43 електронної митної декларації форми МД-2 №UA101020/2019/002534 від 12 лютого 2019 року, митним брокером самостійно визначено метод визначення митної вартості товарів - "6" (резервний).
Після реєстрації поданої електронної митної декларації в електронній базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС (ЄАІС) спрацювали ризики щодо митної вартості товару: 105-2 "контроль правильності митної вартості товарів" та 106-2 "витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів".
Після спрацювання ризиків АСАУР посадовою особою митного посту "Житомир-центральний" було направлено запит до Управління адміністрування митних платежів Житомирської митниці ДФС з метою визначення митної вартості.
Подані разом з митною декларацією №UA101020/2019/002534 від 12 лютого 2019 року до митного оформлення документи були проаналізовані митним органом на предмет наявності у них розбіжностей, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Відповідно до пояснень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, в ході аналізу встановлено, що до митного оформлення не подано документ, якій свідчить про те, що оцінюваний товар належить особі, що склала рахунок-фактуру №20190201 від 04 лютого 2019 року, що викликало сумніви у достовірності правочину, у т.ч. у праві власності ОСОБА_9 на оцінюваний товар та праві ОСОБА_9 розпоряджатися оцінюваним товаром, визначати ціну його продажу. Крім того, за твердженнями митного органу, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу власником зазначено особу, відмінну від тієї, що склала рахунок-фактуру (інвойс) фактуру № 20190201 від 04 лютого 2019 року.
У відповідності до вимог частини третьої статті 53 Митного кодексу України, декларанту надіслано повідомлення про надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару; 2) рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
На вимогу органу доходів і зборів декларантом надано такі додаткові документи:
- витяг із програмного продукту Schwacke.net від 12 лютого 2019 року, який за доводами відповідача, не міг бути використаний як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки зазначений номер кузову (VIN-код) автомобіля не співпадав із VIN-кодом оцінюваного транспортного засобу; зазначені у витязі із програмного продукту Schwacke цінові відомості не підтверджували числові значення заявленої митної вартості; потужність двигуна автомобіля у витязі з програмного продукту Schwacke менша, ніж зазначена у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу;
- сервісна книжка, що, за твердженнями митного органу, не могла бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки не містила інформації про ціну продажу транспортного засобу;
- квитанція про оплату від 07 лютого 2019 року, яка за твердженнями відповідача, не могла бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки свідчила про оплату за товар особі, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не є його власником.
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведена консультація, в ході якої декларанту надана інформація щодо вартості схожого товару. Так, відповідно до матеріалів консультації, методи 2а і 26 не могли бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною третьою статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях за митними деклараціями від 03 січня 2019 року №UА700140/2019/000008 (а.с. 81) та від 04 січня 2019 року №UA209130/2019/000076 (а.с. 82) з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року на рівні - 14 600,00 €/шт.
При цьому, відповідно до наявних у справі матеріалів проведеної консультації, декларантом не надано додаткових документів щодо цінової інформації на транспортний засіб. (а.с. 86-91).
Житомирською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості №UА1010000/2019/200077/2 від 18 лютого 2019 року (а.с. 83-84), а також картку відмови у прийомі митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101020/2019/00062 від 18 лютого 2019 року (а.с. 14).
09 квітня 2019 року позивач звернулася до Житомирської митниці ДФС у порядку частини восьмої статті 55 Митного кодексу України із заявою про скасування рішення про коригування митної вартості (а.с. 15) та надала додаткові документи: квитанцію про оплату від 07 лютого 2019 року; висновок №2/8 експертного товарознавчого дослідження від 26 лютого 2019 року (а.с. 34-37).
За результатами розгляду заяви позивача, листом Житомирської митниці ДФС вих. №614/Ш/06-70-19 від 11 квітня 2019 року позивачу надіслана відповідь про відмову у скасуванні рішення про коригуванні митної вартості. Підставами для відмови зазначено, що надана квитанція про оплату від 07 лютого 2019 року вже була подана в якості додаткового документа під час митного оформлення, а її зміст аналізувався під час прийняття рішення про коригування митної вартості. Крім того, висновок №2/8 експертного автотоварознавчого дослідження від 26 лютого 2019 року не може бути використаний як документ, що підтверджує митну вартість товару (а.с. 16-19).
Не погоджуючись із рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернулась із вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржувані рішення Житомирської митниці ДФС на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 1 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рівень, далі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно з частиною першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
У відповідності до частини першої статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною першою статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною п'ятою статті 52 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 54 МК України закріплено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, які повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Позиція суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладеній в постанові від 20 лютого 2018 року в справі №809/1884/16, які відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, а також у постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року в справі №21-127а15 та від 02 червня 2015 року в справі №21-498а15.
Згідно з частиною першою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини другої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Положеннями частини четвертої статті 57 МК України закріплено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частиною 5 статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до частини шостої МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України затверджено наказом ДФС України від 11 вересня 2015 року №689 (далі - Методичні рекомендації).
У відповідності до пунктів 114 розділу 2 Методичних рекомендацій робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється посадовою особою органу доходів і зборів, що провадить контроль за правильністю визначення митної вартості товарів (далі - посадова особа).
Виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірки включення / невключення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в органу доходів і зборів інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо). порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів. порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій; перевірки рівня заявленої митної вартості товарів при наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів та їх обґрунтування і документальне підтвердження; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів. перевірки наявності прийнятих іншими митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або докуме нту.
За результатами роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадова особа здійснює заходи, передбачені статтею 54 Кодексу.
Положеннями пункту 6 розділу 2 Методичних рекомендацій закріплено, що при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх витрат (складових митної вартості), зазначених у частині десятій статті 58 Кодексу; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ); наявність арифметичних помилок у митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
Згідно з пунктом 8 розділу 2 Методичних рекомендацій у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.
Положеннями розділу 5 Методичних рекомендацій передбачено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що митний орган протиправно застосував резервний метод визначення митної вартості товару за можливості встановлення митної вартості товару за ціною договору (контракту).
Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву та наданих у судовому засіданні представником відповідача пояснень, митним органом було застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, так як методи 2а і 26 не могли бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.
Суд не погоджується із доводами відповідача та наголошує, що Житомирською митницею ДФС в порушення пункту 4 частини п'ятої статті 44, частини другою статті 77, частини третьої статті 79, пункту 1 частини четвертої статті 162 КАС України не надано сукупності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження виявлених порушень в частині не надання декларантом документу, якій свідчить про те, що оцінюваний товар належить особі, що склала рахунок-фактуру №20190201 від 04 лютого 2019 року, а також на підтвердження висновків про неможливість застосування методів 1 , 2а, 2б, 2в і 2г для визначення митної вартості товару, які викладені у матеріалах митної консультації та у рішенні Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості №UА1010000/2019/200077/2 від 18 лютого 2019 року.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що декларантом при митному оформленні транспортного засобу було подано усі необхідні документи для визначення митної вартості товару за основним методом, а тому у митного органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних рішень.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості №UА1010000/2019/200077/2 від 18 лютого 2019 року та картки відмови у прийомі митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101020/2019/00062 від 18 лютого 2019 року, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору, підлягають відшкодуванню відповідачем за рахунок бюджетних асигнувань у загальному розмірі 1 536,80 грн (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI, відповідно до статті 1 якого адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.
Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Поняття "витрати на правову допомогу" у даному контексті - це витрати, пов'язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судових засіданнях та інші витрати, пов'язані з розглядом справи в суді.
Враховуючи вищевикладене, компенсація судових витрат здійснюється саме за участь особи, яка надавала правову допомогу, та є фахівцем у галузі права, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій, поза судовим засіданням, та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
В свою чергу, документами, які підтверджують витрати, можуть бути: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов'язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Довіреність (ордер). Документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер). Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої.
Суд звертає увагу, що заявлені позивачем витрати щодо стягнення банківської комісії та вартості послуг із перекладу документів не є судовими витратами в розумінні статті 132 КАС України.
Водночас, в матеріалах справи наявні належні, достатні, допустимі та достовірні докази щодо понесення позивачем судових витрат на а професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (а.с. 63-68).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність про стягнення з Житомирської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 3000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 . РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Житомирської митниці ДФС (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 39421140) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості №UА1010000/2019/200077/2 від 18 лютого 2019 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці ДФС у прийомі митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101020/2019/00062 від 18 лютого 2019 року.
Стягнути з Житомирської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 1 536,80 грн (одну тисячу п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) судових витрат по сплаті судового збору та 3 000,00 грн (три тисячі гривень) судових витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 01 серпня 2019 року.
Головуючий суддя О.Г. Попова