Справа № 162/517/19
Номер провадження 3/162/233/2019
01 серпня 2019 року смт. Любешів
Любешівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Гладіч Н.І.,
за участю секретаря Будько І.М.,
особи, яка притягується до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши справу, що надійшла з Луцького прикордонного загону ВПС "Дольськ", про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Ветли Любешівського району, Волинської області, жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, працюючої вихователем в „Дошкільному навчальному закладі (ясла - садок) №3" в м. Луцьк, до адміністративної відповідальності не притягувалася,
за ч.2 ст.204-1 КпАП України,-
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ПнРУ №600476 від 02 липня 2019 року вбачається, що 01 липня 2019 року о 15 год. 30 хв. на території Любешівської ОТГ на напрямку Малинівка (РБ)-Мукошин (Україна) в районі прикордонного знаку №0420, 10 метрів від лінії державного кордону на території Республіки Білорусь прикордонним нарядом прикордонний патруль прикордонної служби Республіки Білорусь виявлено та затримано ОСОБА_1 , яка спільно із громадянами України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перетнула державний кордон з території України на територію Республіки Білорусь поза встановленим пунктом пропуску через державний кордон. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення не визнала. Показала, що проживає в Луцькому районі, а в селі Ветли Любешівського району Волинської області проживають її батьки, до яких вона приїхала в гості. 01 липня 2019 року вранці разом з із шістьма жителями села Ветли Любешівського району поїхала в лісовий масив в район села Мукошин Любешівського району Волинської області з метою збору чорниць. Щоб не заблукати в лісі, оскільки не знала цієї місцевості, збирала чорниці, слідуючи за іншими збиральниками ягід. Запевнила, що наміру перетинати державний кордон України не мала, не знала, де проходить лінія державного кордону України, з іншими не обговорювала питання незаконного перетину державного кордону України та збору чорниць на території Республіки Білорусь.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.204-1 КУпАП надано такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ПнРУ №600476 від 02 липня 2019 року, письмове пояснення ОСОБА_1 , матеріали справи державного прикордоного комітету Республіки Білорусь.
В свою чергу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 в спростування своєї вини надала особисті пояснення, ксерокопію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 25 липня 2002 року Луцьким МВ УМВС України у Волинській області, характеристику за місцем проживання, видану Княгининівською сільською радою Луцького району, характеристику за місцем роботи, довідку виконавчого комітету Княгининівської сільської ради Луцького району про склад сім”ї та проживання №561 від 22.07.2019 року, витяг з протоколу №7 профспілки працівників освіти і науки від 25.07.2019 року.
Оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об"єктивному дослідженні всії обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд враховує наступне.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Так, в даній ситуації ОСОБА_1 повністю заперечила вчинення нею адміністративного правопорушення, а саме вказала, що не знала, де проходить лінія державного кордону України, наміру перетинати державний кордон України не мала.
З іншої сторони, надаючи оцінку протоколу про адміністративне правопорушення серії ПнРУ №600476 від 02 липня 2019 року та письмовому поясненню ОСОБА_1 , доданому до протоколу, суд звертає увагу на наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Разом з цим, відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що і було зроблено судом першої інстанції.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 204-1 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ствердили, що кожен з них окремо, збираючи ягоди, перетнув державний кордон України, між собою ОСОБА_1 та вони не змовлялись та не об”єднували зусилля для незаконного перетину кордону. Оскільки для ОСОБА_1 територія, де вони перебували, була невідома, так як вона є не місцевою, вона йшла збирати чорниці слідом за ними.
Крім цього, наявні в матеріалах справи письмові пояснення ОСОБА_1 містять неправдиві відомості, що не відповідають дійсності та не підтверджуються жодними доказами та невідомо якою посадовою особою відібрані, а відтак є неналежними доказами.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАп, оскільки за своєю правою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви в суду.
Разом з цим, відповідно до вимог ст. 35 КУпАП вчинення адміністративне правопорушення групою осіб є об”єднання зусиль для вчинення того самого адміністративного правопорушення. Самостійне вчинення однорідних правопорушень декількома особами не є вчинення їх групою осіб.
В матеріалах справи відсутні будь - які докази винуватості ОСОБА_1 та не здобуто таких доказів в суді, а саме, що ОСОБА_1 , перетинаючи державний кордон України під час збирання чорниць, діяла спільно, групою осіб, об"єднуючи зусилля для вчинення адміністративного правопорушення за ч.2 ст.204-1 КУпАП,
Крім того, суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП характеризується наявністю прямого умислу.
Відповідальність суб"єктів правопорушення за цією статтею у разі вчинення правопорушення групою осіб настає тоді, коли вони діють спільно, як співвиконавці, мають спільний умисел.
Однак, під час розгляду справи встановлено, що умислу на незаконне перетинання в ОСОБА_1 не було, так як остання, як установлено судом, була необізнана на вказаній місцевості, де саме проходила лінія Державного кордону України не знала, збираючи в лісовому масиві чорниці, не усвідомлювала протиправний характер своїх дій, а отже не мала умислу на вчинення правопорушення, перетинаючи державний кордон з території України на територію Республіки Білорусь поза встановленим пунктом пропуску через державний кордон разом з іншими збиральниками ягід. Крім того, відсутні докази того, що ОСОБА_1 та інші збиральники чорниць діяли спільно та мали спільний умисел.
Наведені вище факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останньої, як такі, що містять склад адмиіінстративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 251, п.3 ч.1 ст. 284, ст. 294 КУпАП, суд,-
Провадження в справі щодо ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.204-1 КпАП України, закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу цього адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подано апеляційну скаргу або внесено протест прокурора до Волинського апеляційного суду через Любешівський районний суд.
Головуючий: