Справа № 199/4532/19
(1-кп/199/400/19)
іменем України
01.08.2019 року місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
перекладача - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019040630000525 у відношенні ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185, ч.ч.1,4 ст.358КК України,
Прокурором ОСОБА_3 заявлене клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою на 60 днів. Клопотання обґрунтовується тим, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, скоювати інші злочини.
Обвинувачений і його захисник не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Вирішуючи питання про доцільність зміни запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченому на будь-який інший, не пов'язаний з позбавленням волі, або його продовження, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватись суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Застосування тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості, який закріплений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
В кожному випадку, як підкреслює Європейський Суд з прав людини, суд за своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів.
Враховуючи обставини, які в сукупності необхідно оцінювати при продовженні запобіжного заходу, а саме: що за попереднім вироком суду ОСОБА_6 був звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку, вагомість доказів про вчинення обвинуваченим умисного злочину середньої тяжкості проти власності та інших злочинів, за вчинення якого, у разі доведеності вини, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років, відсутність постійного місця роботи, не маючого постійного місця проживання у місті Дніпрі, репутацію обвинуваченого, який у минулому двічі засуджувався за скоєння умисних злочинів середньої тяжкості, є достатні підстави вважати реальною наявність мети продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для запобігання ухилення обвинуваченим від суду, перешкоджання встановленню істини по даному провадженню, здійснення тиску на потерпілу та свідків, скоєння інших злочинів.
Суд також враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до приписів ст. 183 КПК України вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, і необхідним та достатнім для виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобігання встановленим судом ризикам, є лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При цьому, суд, перевіряючи підстави утримання обвинуваченого під вартою, не вбачає підстав для заміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, ґрунтуючись, окрім вищенаведених обставин, і на характері пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, яке становить підвищену суспільну небезпеку та виправдовує перевагу суспільного інтересу над принципом поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 110, 176-179, 182, 183, 193, 194, 331, 369, 371, 372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити дію раніше застосованого у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лисичине, Чхороцкуського району, Грузія, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпропетровська установа виконання покарань (№ 4)» на строк 60 днів до 29 вересня 2019 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення для виконання, потерпілій для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом 7 днів з дня проголошення ухвали, а особою, яка тримається під вартою, з моменту вручення копії ухвали.
Суддя: ОСОБА_1