Справа № 199/7970/18
(2/199/1062/19)
Іменем України
08.07.2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., секретаря Куземи О.Г., за участі представників сторін ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ,треті особи: відділ у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфініт Ленд», про скасування державної реєстрації земельної ділянки у державному земельному кадастрі,
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про скасування державної реєстрації земельної ділянки у державному земельному кадастрі, зазначивши, що позивач є власником 2/3 частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу 1/3 частки житлового будинку від 05 червня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4/205 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04 травня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4/167 на 1/3 частки житлового будинку. Маючи на меті здійснити встановлення меж своєї земельної ділянки та зареєструвати в державному земельному кадастрі для присвоєння кадастрового номеру, позивач звернулась до землевпорядної організації, з метою замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за результатами складання якої мав бути визначений кадастровий номер земельної ділянки. Однак в процесі підготовки до розроблення землевпорядної документації виявилось, що на значну частину земельної ділянки, призначеної для обслуговування житлового будинку позивача, накладається земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 . Після звернення до адвоката за правовою допомогою і отримання на адвокатський запит належним чином завірених копій технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 , стало відомо, що ця земельна ділянка знаходиться у АДРЕСА_1 та на ній розташоване домоволодіння, що належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 15 квітня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1419. Також, з отриманих копій документів вбачається явна підробка підпису позивача, а саме: в акті встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.03.2018 року міститься графа з адресою позивача та прізвищем ОСОБА_5 . Теж саме повторюється і в Акті приймання-передачі межових знаків на зберігання. Однак, зазначена особа не є співвласником житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , а тому не має права підпису від імені власника. Також зазначена особа в Акті засвідчує, що взагалі не ставила підписів у будь-якій технічній документації із землеустрою і з цього питання до неї ніхто не звертався.
Позивач зазначає, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розроблена третьою особою, на підставі якої встановлено межі земельної ділянки під домоволодінням АДРЕСА_1 і присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 , не містить у собі такі невід'ємні документи, як пояснювальну записку; довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); кадастровий план земельної ділянки. Позивач вважає, що за таких обставин, технічна документація із землеустрою є недійсною з огляду на недостовірність та неповному даних що у ній міститься, а усі правові наслідки, які виникли на її підставі, є нікчемними. Позивач просила суд скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 у державному земельному кадастрі та стягнути на свою користь з відповідача судові витрати по справі.
У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнавала, оскільки вважала, що позивачем не доведено порушення її прав саме відповідачем.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомляли належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомили, не скористались правом надання відгуку на позов.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши докази в їх сукупності, вважає, що заявлені вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за № 4-167 від 04.05.2018 року, свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.10.1986 року, зареєстрованого в реєстрі за №2-4071, та на підставі договору купівлі-продажу від 05 червня 2018 року.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 15 квітня 2008 року відповідачу по справі на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 . 06 березня 2018 року відповідач уклала з адвокатами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договір № 06/03-2018 про надання юридичних послуг, предметом якого згідно п.1.1 є здійснення представницьких повноважень із надання юридичних послуг щодо приватизації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Представниками відповідача було замовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , в натурі у землевпорядної організації - ТОВ «Інфініт Ленд», яку останнє розробило 16.04.2018 року.
14.05.2018 Відділом у Дніпровському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області була проведена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 , за місцем розташування: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га, що підтверджується Витягом з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1206126602018 від 14.05.2018.
У вказаному витязі зазначено, що відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 № 10514 не зареєстровані.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок. Кадастровий номер скасовується лише у разі касування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно. Таким чином, кадастровий номер є унікальним.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно вимог ч.2 ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Суд зауважує, що однією з умов для задоволення судом позову є встановлення факту порушення певного права позивача саме відповідачем.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI (в редакції на момент вчинення оскарженої реєстраційної дії, далі -Закон № 3613) державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
При цьому, за визначенням, наведеним у ч.1 ст.1 Закону № 3613, державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
В свою чергу, у відповідності до ч.ч.1, 3, 4 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування ділянок земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Також у ч.9 ст.24 Закону № 3613 передбачено, що при здійсненні державі реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.
Отже, дії з внесення до Державного земельного кадастру (ДЗК) передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера складають державну реєстрацію земельної ділянки.
При цьому у відповідності до ч.1 ст.26 Закону № 3613 при відкритті Поземельної книги відомості до неї вносяться на підставі документації, яка подана для державної реєстрації земельної ділянки (крім відомостей про власників та користувачів земельної ділянки).
Стаття 25 Закону України «Про землеустрій» встановлює види документації із землеустрою, серед яких: технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Тобто існують певні види документації із землеустрою, які визначаються в залежності від мети формування земельних ділянок.
При цьому згідно з ч.ч.2-6 ст.24 Закону № 3613 державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політиці сфері земельних відносин.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).
Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Також у п.107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 № Г051 (в редакції на момент вчинення оскарженої реєстраційної дії; далі - Порядок № 1051) встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
У відповідності до п.110 Порядку № 1051 для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації); електронний документ.
При цьому згідно з п.115 Порядку № 1051 державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки.
Отже, наведені правові норми, у контексті спірних правовідносин, свідчать, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється на підставі певного пакету документів, який, зокрема, включає технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
При цьому функції зі здійснення такої державної реєстрації, які, серед іншого, полягають у прийнятті рішення про здійснення такої реєстрації або про відмову у її здійсненні, законодавцем покладено на державного кадастрового реєстратора.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Як вже вище зазначено, позивачем заявлено позовні вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровий номером НОМЕР_1 у ДЗК , тобто фактично позовні вимоги ставляться до державного кадастрового реєстратора.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Між тим, позивач не довела суду належними, допустимими та достовірними доказами порушення її прав саме відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
За таких обставин вищенаведені доводи позивача не можуть слугувати підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 у ДЗК, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем віднести за її рахунок.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.16 ЦК України, ст. 152 ЗК України, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,-
У позовних вимогах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації земельної ділянки у державному земельному кадастрі,- відмовити.
Судові витрати, понесені позивачем, віднести за її рахунок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня виготовлення повного рішення апеляційної скарги.
Суддя