вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" липня 2019 р. Справа№ 911/556/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Буравльова С.І.
Сітайло Л.Г.
За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2 ( ордер серія КВ №794085 від 27.07.2019);
від відповідача - Столярчук І.В. ( ордер серія КС №454175 від 01.04.2019);
Лисенко Ю.М. (ордер серія ЧК №106659 від 04.03.2019);
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів"
на рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2018
у справі № 911/556/18 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів"
про визнання недійсним та скасування рішення
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.07.2018р. у справі №911/556/18 позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" про визнання недійсним та скасування рішення Наглядової ради задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним та скасовано рішення Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", оформлене протоколом засідання Наглядової ради № 5 від 05.03.2018 року. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" на користь ОСОБА_1 1762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:
- спірне рішення Наглядової ради відповідача, оформлених протоколом засідання Наглядової ради № 5 від 05.03.2018 року, щодо вчинення правочинів із заінтересованістю, які стосуються майна, ринкова вартість якого перевищує 10 відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, мало виноситись і прийматись на загальних зборах акціонерів, в тому числі за участю позивача;
- вирішення Наглядовою радою відповідного питання, в якому позивач мав право участі на загальних зборах, є порушенням права позивача, як акціонера, на участь в управлінні справами товариства;
- за наслідками розгляду спору судом встановлено порушення ч.7 ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства" під час прийняття рішення Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" (надалі - ПАТ «МЗВКК»), оформленого протоколом засідання Наглядової ради № 5 від 05.03.2018 року, стосовно компетенції Наглядової ради у вирішенні відповідного питання, що також порушує право позивача на участь у вирішенні відповідного питання на загальних зборах.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Північний апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити у повному обсязі ОСОБА_1 в позові.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що:
- Наглядовою радою ПАТ «МЗВКК» було прийнято рішення про схвалення значного правочину: поруки, що узгоджується як із вимогами ч.1 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства», згідно якої рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою;
- дане рішення Наглядової ради узгоджується з вимогами пп.23 п.14.4 Статуту ПАТ «МЗВКК» відповідно до яких до виключної компетенції Наглядової ради належить прийняття рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства;
- відповідно до ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства» відсутні жодні обставини, докази та підстави стверджувати про наявність заінтересованості між сторонами в даному конкретному правочині. Так само, будь-яких доказів того, що договір поруки є правочином, щодо якого є заінтересованість матеріали справи не містять;
- висновки суду про доведеність позивачем факту порушення спірним рішенням його прав та охоронюваних законом інтересів зроблені при неповному з'ясуванні усіх обставин, які мають значення для справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 колегією суддів у складі головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді - Дідиченко М.А., Руденко М.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційної скаргою ПАТ «МЗВКК».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.
25.06.2018 на виконання Указу Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах», яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
03.10.2018 в газеті «Голос України» № 185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.
Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
На виконання п. 4 розділу ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації від 20.09.2018 № 475, актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 911/556/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2018 справа № 911/556/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий), судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 заяву головуючого судді Руденко М.А. про самовідвід у справі №911/556/18 задоволено, справу передано для визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 та 40 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням від 08.04.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/556/18 у зв'язку з задоволенням заяви судді Руденко М.А. про самовідвід.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2019 справа № 911/556/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Пашкіна С.А.. (головуючий), судді Власов Ю.Л., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Власова Ю.Л., Буравльова С.І. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ПАТ «МЗВКК» , справу призначено на 24.04.2019.
Розгляд справи неодноразово відкладався та зупинявся з у зв'язку з заявленими відводами.
Від позивача (05.03.2019) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначає про те, що:
- право позивача на участь в управлінні ПАТ «МЗВКК» було порушене, оскільки він був позбавлений можливості впливу на укладення оспорюваних договорів шляхом голосування особисто або через свого представника на загальних зборах ПАТ «МЗВКК», до порядку денного яких було б внесено питання щодо надання згоди на укладення правочинів та, відповідно висловити свою незгоду шляхом голосування проти прийняття такого рішення за відповідним питанням порядку денного.
Від відповідача (26.03.2019) надійшли пояснення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2018, в яких відповідач просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В поясненнях відповідач зазначає про те, що:
- права ОСОБА_1 , як акціонера ПАТ «МЗВКК», не порушуються, у зв'язку з прийняттям рішень Наглядової ради відповідача, оформлених протоколами №5 від 05.03.2018 та №8 від 02.04.2018, оскільки позивачем, який є акціонером не доведено, яким чином корпоративні права останнього щодо участі в управлінні товариством можуть бути порушені шляхом прийняття наглядовою радою рішення, до складу якої позивач не входить, так як і не доведено наявність негативних наслідків для позивача за фактом прийняття цього рішення.
Від відповідача (11.06.2019) надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зазначає про те, що:
- суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, неправильно застосував приписи частин 1,2,3,8 ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства», помилково відхилив посилання апелянта на повноваження, визначені в п.14.4 Статуту ПАТ «МЗВКК», в результаті чого дійшов неправильного та передчасного висновку про те, що вирішення питання щодо надання згоди на укладення договору поруки (пункти 1.1.,1.2, 1.3 рішення Наглядової ради, оформленого протоколом засідання №5 від 05 березня 2018 року у редакції, що діяла після прийняття рішення Наглядової ради відповідача, оформленого протоколом засідання №8 від 02.04.2018) належало до виключної компетенції Загальних зборів.
Від відповідача (20.08.2019) надійшли додаткові заперечення, в яких відповідачем наведено висновки Верховного суду для врахування їх при прийнятті рішення.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судовою колегією встановлено.
Позивач, ОСОБА_1 , є власником 9 600 000 простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" (надалі - відповідач, товариство, ПАТ "МЗВКК") що складає 6% від статутного капіталу товариства.
Наглядовою радою ПАТ "МЗВКК" було прийнято рішення, оформлене протоколом засідання Наглядової ради № 5 від 05.03.2018 року, яким було прийнято рішення:
1.1. Про надання згоди на вчинення ПАТ "МЗВКК" значних правочинів щодо (і) надання ПАТ "МЗВКК" поруки з метою забезпечення виконання будь-яких та всіх зобов'язань, в тому числі зі сплати будь-яких сум, що підлягають або можуть підлягати сплаті, (а) ЕМ-ЕЙЧ-ПІ Люкс С.А. (МНР LUX S.А.), компанією створеною за законодавством Великого Герцогства Люксембург (надалі - "Емітент"), та (б) іншими крім ПАТ "МЗВКК") Гарантами (Guarantors), як цей термін буде вказано в Договорі поруки (як визначено нижче), за облігаціями які випускаються та розміщуються Емітентом на міжнародних ринках капіталу на сукупну основну суму не більше ніж 750 000 000 (сімсот п'ятдесят мільйонів) доларів США, з процентною ставкою, що не перевищує 10% (десяти відсотків) річних та строком погашення не більше 10 рокі (надалі - "Облігації"), та за всіма іншими правочинами (в тому числі, договорами, повідомленнями, листами та іншими документами), що вчиняються (укладаються, надаються, вручаються, оформлюються, підписуються) Емітентом та/або Гарантами (Guarantors) відповідно до умов випуску і розміщення та/або у зв'язку з випуском Облігацій, та відповідно, про укладення Товариством в якості поручителя договору поруки (Individual Suretyship Agreement) з довірчим управителем (Trustee) (надалі - "Договір поруки"), з урахуванням того, що ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є предметом Договору поруки, не може становити більше 25 відсотків вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, та (іі) отримання Товариством позики від Емітента у зв'язку з Облігаціями та, відповідно, про укладення Товариством в якості позичальника угоди про позику (надалі - "Договір позики"), з урахуванням того, що ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є предметом Договору позики, не може становити більше 25 відсотків вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, а також про укладення будь-яких змін та доповнень (додатків, додаткових договорів, договорів про внесення змін, тощо) до Договору поруки та/або Договору позики, як це може бути необхідно відповідно до умов випуску і розміщення Облігацій та/або у зв'язку з Облігаціями.
1.2. Про надання згоди на вчинення Товариством інших значних правочинів (окрім Договору поруки та Договору позики), що мають бути вчинені відповідно до умов випуску і розміщення Облігацій та/або у зв'язку із випуском Облігацій щодо взяття Товариством будь-яких зобов'язань про відшкодування будь-яких і всіх збитків, витрат та інших сум будь-якого характеру та виду, що можуть бути понесені відповідно до умов випуску і розміщення Облігацій та/або у зв'язку із випуском Облігацій, які можуть вчинятися Товариством шляхом укладення договорів (або іншим чином, як це може бути передбачено правом, яке буде застосовуватися) про взяття Товариством на себе таких зобов'язань у зв'язку з Облігаціями, в тому числі, але не виключно, договорів про запевнення, гарантії та відшкодування (Representation, Warranty and Indemnity Agreements) (надалі разом - "Транзакційні документи"), а також будь-яких змін та доповнень (додатків, додаткових договорів, договорів про внесення змін) до будь-яких Транзакційних документів, як це може бути необхідно відповідно до умов випуску і розміщення Облігацій та/або у зв'язку із випуском Облігацій, з урахуванням того, що ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є предметом Транзакційних документів, не може становити більше 25 відсотків вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.
1.3. Надати Голові Правління Товариства та особі, яка буде тимчасово виконувати обов'язки Голови Правління Товариства, згоду та повноваження на ведення переговорів, остаточне погодження умов, прийняття рішення про укладення та підписання (надання, вручення, оформлення) від імені Товариства Договору поруки, Договору позики та Транзакційних документів, а також будь-яких змін та доповнень (додатків, додаткових договорів, договорів про внесення змін) до Договору поруки, Договору позики та/або будь-яких Транзакційних документів, а також вчинення будь-яких інших дій, укладення інших правочинів та документів, як це може бути необхідно відповідно до умов випуску і розміщення Облігацій та/або у зв'язку із випуском Облігацій, а також право делегувати всі вищевказані повноваження будь-якій іншій особі за власним розсудом в порядку, що передбачений чинним законодавством України (в тому числі, на підставі належним чином виданої довіреності) та статутом Товариства.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається що рішенням Наглядової ради ПАТ «МЗВКК» №8 від 02.04.2018 були скасовані:
- рішення Наглядової ради №5 від 05.03.2018, визначеного в п.1.1. резолютивної частини рішення, в частині надання згоди Товариству на «отримання Товариством позики від Емітента у зв'язку з Облігаціями та, відповідно, про укладення Товариством в якості позичальника угоди про позику (надалі - «Договір позики»), з урахуванням того, що ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є предметом Договору позики, не може становити більше 25 відсотків вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, а також про укладення будь-яких змін та доповнень (додатків, додаткових договорів, договорів про внесення змін, тощо) до Договору позики, як це може бути необхідно відповідно до умов випуску і розміщення Облігацій та/або у зв'язку з Облігаціями.»
- рішення Наглядової ради №5 від 05.03.2018, визначеного в п.1.3. резолютивної частини рішення, в частині надання Голові Правління Товариства та особі, яка буде тимчасово виконувати обов'язки Голови Правління Товариства, «згоди та повноважень на ведення переговорів, остаточне погодження умов, прийняття рішення про укладення та підписання (надання, вручення, оформлення) від імені Товариства Договору позики, а також будь-яких змін та доповнень (додатків, додаткових договорів, договорів про внесення змін) до Договору позики, а також права делегувати всі вищевказані повноваження будь-якій іншій особі за власним розсудом в порядку, що передбачений чинним законодавством України (в тому числі, на підставі належним чином виданої довіреності) та статутом Товариства.»
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд зазначив про те, що:
- спірне рішення Наглядової ради відповідача, оформлене протоколом засідання Наглядової ради № 5 від 05.03.2018 року, щодо вчинення правочинів із заінтересованістю, які стосуються майна, ринкова вартість якого перевищує 10 відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, мало виноситись і прийматись на загальних зборах акціонерів, в тому числі за участю позивача;
- вирішення Наглядовою радою відповідного питання, в якому позивач мав право участі на загальних зборах, є порушенням права позивача, як акціонера, на участь в управління справами товариства;
- за наслідками розгляду спору судом встановлено порушення ч.7 ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства" під час прийняття рішення Наглядовою радою Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" (надалі - ПАТ «МЗВКК»), оформленого протоколом засідання Наглядової ради № 5 від 05.03.2018 року, стосовно компетенції Наглядової ради у вирішенні відповідного питання, що також порушує право позивача на участь у вирішенні відповідного питання на загальних зборах.
З такими висновками місцевого господарського суду судова колегія не погоджується з огляду на наступне.
Як зазначалось раніше, ОСОБА_1 , є власником 9600000 простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" (надалі - відповідач, товариство, ПАТ "МЗВКК") що складає 6% від статутного капіталу товариства.
Відповідно до п.8 частини 1 статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства», корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Згідно зі ст. 8 Статуту ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", затвердженого Загальними зборами акціонерів товариства 26.04.2017 року (протокол №1), акціонерами Товариства є юридичні та фізичні особи, які є власниками акцій Товариства. Кожна проста акція товариства надає акціонеру - її власнику однакову сукупність прав.
Акціонери - власники простих акцій Товариства поряд з правами, які обумовлені в інших статтях цього Статуту та нормах чинного законодавства, мають право: брати участь в управлінні Товариством у порядку, передбаченому цим Статутом. Одна проста акція Товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на Загальних зборах, окрім випадків проведення кумулятивного голосування; брати участь у розподілі прибутку Товариства та одержувати його частку (дивіденди) у разі їх оголошення і виплати в порядку і способами, передбаченими законодавством України і цим Статутом; отримувати інформацію про господарську діяльність Товариства, в обсязі і в порядку, визначених законодавством України і цим Статутом, вносити пропозиції на розгляд Загальних зборів та інших органів Товариства, у разі емісії Товариством додаткових акцій шляхом приватного розміщення користуватися переважним правом на придбання додатково розміщуваних акцій Товариства в кількості, пропорційній частці належних акціонеру простих акцій у загальній кількості простих акцій, у разі ліквідації Товариства отримувати частину майна Товариства або його вартості пропорційно до вартості належних їм акцій Товариства в черговості і порядку передбаченому законодавством України і цим Статутом, продавати чи іншим чином відчужувати належні йому акції в будь-який час без жодного погодження з іншими акціонерами чи органами Товариства, вимагати викупу Товариством всіх чи частини належних акціонеру акцій у випадках і в порядку, передбачених законодавством України і цим Статутом, продати акції Товариству в разі, якщо Товариством прийнято рішення про придбання таких акцій, у випадках, передбачених законодавством України захищати в судовому порядку свої порушені цивільні права, в тому числі вимагати від Товариства відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 10 Статуту органами управління товариства є: Загальні збори товариства, Наглядова рада, виконавчий орган - Правління товариства, Ревізійна комісія.
Відповідно до п. 14.3. Статуту Наглядова рада Товариства вирішує будь-які питання, які віднесені до її виключної компетенції цим Статутом, Положенням про Наглядову раду Товариства та Законом України "Про акціонерні товариства".
Відповідно до ч.1 ст.51 Закону України "Про акціонерні товариства" наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.
До компетенції Наглядової ради, відповідно до ч.1 ст.52 вказаного Закону належить вирішення питань, передбачених цим Законом, статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами.
За приписами ч.1 ст. 53 Закону України "Про акціонерні товариства" члени наглядової ради публічного акціонерного товариства обираються акціонерами під час проведення загальних зборів товариства на строк до наступних річних зборів товариства.
Як визначено ч.ч. 11, 12 ст. 53 цього Закону (в редакції станом на момент проведення оскаржуваного засідання) кількісний склад наглядової ради встановлюється статутом акціонерного товариства. Мінімальна кількість членів наглядової ради публічного акціонерного товариства не може бути меншою ніж 5 осіб.
Пунктом 14.4 Статуту ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" визначено компетенцію наглядової ради відповідача до якої, зокрема, віднесено повноваження щодо прийняття рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про акціонерні товариства" засідання наглядової ради скликаються за ініціативою голови наглядової ради або на вимогу члена наглядової ради.
Засідання наглядової ради також скликаються на вимогу ревізійної комісії, виконавчого органу чи його члена, інших осіб, визначених статутом акціонерного товариства, які беруть участь у засіданні наглядової ради.
Статут акціонерного товариства може передбачати порядок прийняття наглядовою радою рішення шляхом проведення заочного голосування (опитування).
Згідно з частиною другою цієї ж статті засідання наглядової ради є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини її складу.
У разі дострокового припинення повноважень одного чи кількох членів наглядової ради і до обрання всього складу наглядової ради засідання наглядової ради є правомочними для вирішення питань відповідно до її компетенції за умови, що кількість членів наглядової ради, повноваження яких є чинними, становить більше половини її складу.
Відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України "Про акціонерні товариства" на вимогу наглядової ради в її засіданні беруть участь члени виконавчого органу. Рішення наглядової ради приймається простою більшістю голосів членів наглядової ради, які беруть участь у засіданні та мають право голосу, якщо для прийняття рішення статутом акціонерного товариства не встановлюється більша кількість голосів.
Згідно з ч.5 ст.55 вказаного Закону на засіданні наглядової ради кожний член наглядової ради має один голос.
Статутом товариства може передбачатися право вирішального голосу голови наглядової ради у разі рівного розподілу голосів членів наглядової ради під час прийняття рішень.
Частиною 6 ст. 55 Закону визначено, що протокол засідання наглядової ради оформлюється протягом п'яти днів після проведення засідання.
Відповідно до п. 14.38 Статуту товариства засідання наглядової ради скликаються за ініціативою Голови Наглядової ради, на вимогу члена Наглядової ради, на вимогу Ревізійної комісії, Правління чи його члена, аудитора, керівника структурного підрозділу, що здійснює функції внутрішнього контролю, а також на вимогу акціонерів, які в сукупності володіють не менш як 5 відсотків голосуючих акцій Товариства.
Згідно з п. 14.44 Статуту відповідача засідання Наглядової ради є правомочним, якщо в ньому бере участь не менше ніж дві третини від кількості обраних членів Наглядової ради.
Відповідно до п. 14.47. Статуту товариства рішення Наглядової ради приймається простою більшістю голосів членів Наглядової ради, які беруть участь у засіданні та мають право голосу або які беруть участь у заочному голосуванні (методом опитування).
У випадку рівного розподілу голосів членів Наглядової ради під час прийняття рішень голос Голови Наглядової ради є вирішальним.
Відповідно до п.14.50. Статуту ПАТ «МЗВКК» рішення Наглядової ради може бути прийняте заочним голосуванням (методом опитування) в порядку, передбаченому Положенням про Наглядову раду. Така форма проведення засідання допускається, якщо жоден з членів Наглядової ради не заперечує проти неї.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що право позивача на участь в управлінні ПАТ «МЗВКК» було порушене, оскільки він був позбавлений можливості впливу на прийняття рішення про надання згоди на укладення договорів шляхом голосування особисто або через свого представника на загальних зборах ПАТ «МЗВКК», до порядку денного яких було б внесено питання щодо надання згоди на укладення правочинів та, відповідно висловити свою незгоду шляхом голосування проти прийняття такого рішення за відповідним питанням порядку денного.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
За змістом частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. (Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 3-670гс15).
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про визнання недійсним та скасування рішення Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", оформленого протоколом засідання Наглядової ради №5 від 05.03.2018.
Згідно зі статтею 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
За змістом статті 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 160 Цивільного кодексу України в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.
Випадки обов'язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом.
Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.
Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами його виконавчого органу.
Наглядова рада акціонерного товариства визначає форми контролю за діяльністю його виконавчого органу.
За змістом частини 5 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) член наглядової ради не може бути одночасно членом виконавчого органу та/або членом ревізійної комісії (ревізором) цього товариства.
Рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства.
Господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач - ОСОБА_1 є власником 9 600 000 простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" що складає 6% від статутного капіталу товариства, проте позивачем не доведено у чому полягає порушення його корпоративних прав на участь у товаристві внаслідок прийняття спірного рішення Наглядової ради ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів".(Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі №3-207гс14).
У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційними поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що законодавство України (статті 110, 112, 113 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 28 Господарського процесуального кодексу України та інші) не виключає й можливості звернення акціонера до суду за захистом охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, учасником якого він є, але за належно оформленим уповноваженням цього товариства або якщо таке право надається йому статутом останнього.
Конституційний Суд України у вказаному рішенні також зазначив, що у більшості випадків легітимні інтереси акціонерного товариства (стаття 41 Закону України "Про господарські товариства") формулюються його вищими органами і захищаються в суді не окремим акціонером, індивідуальні інтереси якого можуть суперечити як інтересам інших акціонерів, так і законним інтересам усього товариства, а правлінням чи іншими спеціально уповноваженими на це виконавчими органами останнього.
Отже, представництво акціонером (учасником) інтересів товариства можливе лише на засадах уповноваження акціонера (учасника) цим товариством на вчинення такого представництва.
Тобто, законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. (Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі №3-728гс16).
З огляду на встановлені судовою колегією обставини щодо недоведеності позивачем порушення його корпоративних прав на участь у товаристві внаслідок прийняття спірного рішення Наглядовою радою відповідача; наявності негативних наслідків для позивача за фактом прийняття цього рішення та причинно-наслідкового зв'язку, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення Наглядової ради, оформленого протоколом засідання Наглядової ради №5 від 05 березня 2018 року.
Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2018 підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 255, 261-271, 280-285, 287 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2018 у справі №911/556/18 скасувати.
3. В позові відмовити.
4. Матеріали справи №911/556/18 повернути до Господарського суду Київської області.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 01.08.2019
Головуючий суддя С.А. Пашкіна
Судді С.І. Буравльов
Л.Г. Сітайло