вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" липня 2019 р. Справа№ 910/2046/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Хрипуна О.О.
Агрикової О.В.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін:
від позивача Красильникова К.О., адвокат, згідно ордеру серії МК №112182
від відповідача: Каракоця О.Р., адвокат, довіреність № 4543-К.О. від 23.10.18
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бутар Трейд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30 травня 2019 року (повний текст складено 06.06.2019 р.)
у справі № 910/2046/19 (суддя Привалов А.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бутар Трейд",
до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк",
про визнання договору фінансового лізингу недійсним, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1 короткий зміст позовних вимог:
1.1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бутар Трейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання договору фінансового лізингу недійсним (а.с.6-11).
1.1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що строк дії договору фінансового лізингу становить більше ніж 3 роки, однак, договір, всупереч вимогам 2 ст.793 ЦК України, укладено у письмовій формі без нотаріального посвідчення, отже, в силу приписів ст. 220 ЦК України, договір є нікчемним та на підставі ч. 4 ст. 203, ст. 215 ЦК України підлягає визнанню судом недійсним.
1.2 короткий зміст рішення суду першої інстанції:
1.2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30 травня 2019 року у справі №910/2046/19 у задоволенні позову відмовлено (а.с.89-95).
1.3 короткий зміст вимог апеляційної скарги:
1.3.1. ТОВ "Бутар Трейд" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30 травня 2019 року у справі № 910/2046/19, у якій викладено прохання: "Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 року у справі № 910/2046/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ТОВ "Бутар Трейд" задовольнити".
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання:
2.1.1. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 липня 2019 року, апеляційна скарга ТОВ "Бутар Трейд" у судовій справі №910/2046/19 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.
2.1.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12 липня 2019 року у справі № 910/2046/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бутар Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 30 травня 2019 року у справі № 910/2046/19. Справу призначено до розгляду на 30 липня 2019 року.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:
2.2.1 Позивач зазначає, що договір укладено у письмовій формі без нотаріально посвідчення, як того вимагали положення ч. 2 ст. 793 ЦК України.
2.2.2 Позивач на те, що до спірних правовідносин не підлягали до застосування викладені у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі №915/865/17 висновки та вказує на відсутність у Законі України "Про фінансовий лізинг" обмежень щодо застосування положень ЦК України про найм (оренду), а саме параграфу 4 глави 58 ЦК України.
2.3 узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:
2.3.1 Відповідач правом подання відзиву не скористався.
2.4 інші процесуальні дії у справі:
2.4.1. У судовому засіданні 30 липня 2019 року ТОВ "Бутар Трейд" підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
2.4.2. Представник Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" у судовому засіданні 30 липня 2019 року надав пояснення, у яких проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Мотивувальна частина.
3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини;
3.1.1. 01.07.2016р. між ПАТ КБ "Приватбанк" (банк) та ТОВ "Бутар" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 4Б16053ЛИ, за умови п. 1.1 якого, банк є власником нерухомого майна яке зазначено у додатку № 1 до договору, а саме: за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Портова, 40-а , загальною площею 228,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 940604051103, вартість майна - 375 205 771,00 грн.; за адресою: Одеська обл., Фрунзівський р., смт. Затишшя, вул. Зелена, 5 , загальною площею 939,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 941672951252, вартість майна - 163359661,00 грн. (а.с. 32-37).
3.1.2. Банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.
3.1.3. Згідно п. 1.2 договору, на дату укладання цього договору вартість майна становить 538 565 432,00 грн.
3.1.4. Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості дні користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений у додатку 2 (п. 2.3.2 договору).
3.1.5. У випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 24 % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно додатку 2 (п. 2.3.3 договору).
3.1.6. Передача банком та прийом лізингоодержувачем майна у лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна - зазначеним у додатку № 3, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1 договору).
3.1.7. Протягом усього терміну дії цього договору майно є власністю банка (п. 4.1 договору).
3.1.8. Згідно п. 6.2.4 договору, лізингоодержувач зобов'язаний повернути майно банку у випадку розірвання договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодування заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.
3.1.9. Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати банку винагороду за відкриття рахунку "фінансовий лізинг (оренда)", лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна), відсоткову винагороду за користування майном, винагороду за користування майном отриманим у лізинг, інші витрати банку, безпосередньо пов'язані з цим договором (п. 6.2.11 договору).
3.1.10. У випадку розірвання цього договору, майно повинне бути повернуте лізингоодержувачем у термін розірвання, по акту прийому-передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу (п. 8.3 договору).
3.1.11. Пунктом 9.1 договору передбачено, що строк дії договору з дати підписання по 25.06.2036р. У частині невиконаних сторонами зобов'язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадку дострокового виконання зобов'язань лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору.
3.1.12. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору обумовлений строком лізингу. Цей договір втрачає свою силу після виконання сторонами усіх зобов'язань по ньому (п. 9.2 договору).
3.1.13. Всі зміни та доповнення до цього договору оформляються договором про внесення змін, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 10.6 договору).
3.1.14. 01.07.2016 р. на виконання умов договору сторонами складено акт № 1 прийому-передачі майна, згідно якого банк передав, а лізингоодержувач прийняв в платне володіння та користування майно-предмет: за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Портова, 40-а , загальною площею 228,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 940604051103, вартість майна - 375 205 771,00 грн.; за адресою: Одеська обл., Фрунзівський р., смт. Затишшя, вул. Зелена, 5 , загальною площею 939,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 941672951252, вартість майна - 163 359 661,00 грн. (а.с. 44).
3.1.15. У додатковій угоді до договору фінансового лізингу № 4Б16053ЛИ від 01.07.2016р. (підписана електронним цифровим підписом 04.08.2016р.) сторонами внесені зміни у п.9.1. договору та у додаток №2 до договору, а також внесено зміни до п. 9.1. Договору, яким визначено, що строк дії цього договору з дати підписання цього договору по 25.06.2026 р. (а.с. 48-50).
3.2 обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначених відповідно до них правовідносин;
3.2.1. Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини фінансового лізингу.
3.3. доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;
3.3.1. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
3.3.2. Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений сторонами договір фінансового лізингу № 4Б16053ЛИ від 01.07.2016 р. нотаріально не посвідчено.
3.3.3. Разом з тим, ані договір фінансового лізингу, ані інші наявні у матеріалах справи докази не свідчать про наявність між сторонами будь-яких домовленостей щодо нотаріального посвідчення оспорюваного правочину.
3.3.4. При цьому, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, яким, у даному випадку, є Закон України "Про фінансовий лізинг" і який не містить положень щодо обов'язковості нотаріального посвідчення такого правочину, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії з нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу для сторін такого договору не є обов'язковими.
3.3.5. У зв'язку з викладеним колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, укладений сторонами договір не потребує нотаріального посвідчення, у зв'язку із чим відсутні підстави вважати такий договір недійсним, а заявлена вимога про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 4Б16053ЛИ від 01.07.2016р. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
3.4. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду:
3.4.1. Позивачем за допомогою належних, допустимих та достатніх у розмінні ГПК України доказів не доведено порушення прав та законних інтересів позивача внаслідок укладення оспорюваного правочину.
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
4.1.1. Оскільки позивачем за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів не обґрунтовано заявлені ним позовні вимоги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для їх задоволення.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:
4.2.1. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
4.2.2. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень
4.2.3. Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
4.2.4. Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України. Одним із способів, захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
4.2.5. Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
4.2.6. У відповідності до частини 1 статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
4.2.7. За змістом ч. 1, ч. 2 статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
4.2.8. Згідно частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
4.2.9. Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
4.2.10. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
4.2.11. У відповідності до статті 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
4.2.12. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг (далі лізинг) це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
4.2.13. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
4.2.14. Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (ч. 1 ст. 209 ЦК України).
4.2.15. Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.
4.2.16. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ЦК України).
4.2.17. Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
4.2.18. Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
4.2.19. Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно із якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
4.2.20. Стаття 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
4.2.21. З аналізу вище наведених норм законодавства, за загальним правилом нотаріальне посвідчення укладеного сторонами договору не вимагається. Нотаріальне посвідчення договору є необхідним лише у випадках прямо передбачених законом та за домовленістю сторін.
4.2.22. У відповідності до ч. 2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
4.2.23. Частиною першою статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
4.2.24. Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 2, частиною 1 статті ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" до договору фінансового лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), викладені в параграфі 1 глави 58 ЦК України.
4.2.25. Разом з тим, вимоги до форми та змісту договору фінансового лізингу, закріплені у ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", якою встановлено, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Аналіз зазначеної норми у контексті параграфу 1 глави 58 ЦК свідчить, що у частині 2 статті 806 ЦК закріплена норма, яка відсилає до загальних положень про договір найму (параграф 1 глави 58 ЦК), тому до договору лізингу можуть субсидіарно застосовуватися норми параграфу 1 Глави 58 ЦК, а не інші параграфи цієї глави. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.06.2018р. у справі №915/865/17.
Враховуючи викладене, наведені вище положення законодавства не поширюється на правовідносини, що виникли на підставі оспорюваного договору фінансового лізингу.
При цьому, Закон України "Про фінансовий лізинг" не містить вимоги щодо нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу
5.1.1. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше актом. Аналогічна правова позиція міститься у постановах великої палати Верховного Суду від 06.11.2018 р. у справі №812/292/18 (Пз/9901/22/18), провадження № 11-532заі18 та від 16.05.2018 р. у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18).
5.1.2. Відповідно до п. 1 ч. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
5.1.3. Отже, спеціальним, у даному випадку, є Закон України "Про фінансовий лізинг", який необхідності нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу не встановлює, що в свою чергу спростовує твердження скаржника про необхідність застосування до договору фінансового лізингу положень ч. 2 ст. 793 ЦК України.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
6.1.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
6.1.2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30 травня 2019 року у справі №910/2046/19 підлягає залишенню без змін.
6.1.3. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Бутар Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 30 травня 2019 року у справі №910/2046/19 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
7.1.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бутар Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 30 травня 2019 року у справі №910/2046/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30 травня 2019 року у справі №910/2046/19 залишити без змін.
3. Судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Бутар Трейд".
4. Справу № 910/2046/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено - 31.07.2019 р.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді О.О. Хрипун
О.В. Агрикова