Ухвала
31 липня 2019 року
м. Київ
справа № 236/887/18
провадження № 51-3764 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4
на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 19 вересня
2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 07 травня 2019 року,
встановив:
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу подано без додержання пунктів 4, 5 ч. 2 та ч. 3 цієї статті.
Згідно зі ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. Також, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає це в касаційній скарзі.
Проте наведених положень процесуального закону засудженим не дотримано.
Зокрема, у поданій касаційній скарзі не зазначено у чому полягає незаконність судових рішень та відсутнє обґрунтування необхідності їх зміни чи скасування на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК, з огляду на положення статей 412 - 414 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Отже, посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені ст. 438 КПК, що є підставою для їх зміни чи скасування та належним чином обґрунтувати свої доводи.
При цьому, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. В силу ст. 433 КПК касаційний суд не перевіряє правильності установлених фактичних обставин кримінального провадження, а при вирішенні справи виходить з обставин, установлених у вироку.
Усупереч законодавчим приписам у поданій скарзі не викладено обґрунтування незаконності судових рішень,необхідності їх скасування чи зміни на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК, з огляду на положення статей 370, 374, 412-414, 419 цього Кодексу в їх взаємозв'язку.
У поданій засудженим касаційній скарзі відсутня вимога до суду касаційної інстанції, яка повинна узгоджуватись з положеннями ст. 436 КПК, а саме: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 427 КПК якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає це в касаційній скарзі. Однак подана касаційна скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.
Таким чином, недодержання засудженим вимог, передбачених ст. 427 КПК, є підставою для залишення його касаційної скарги без руху.
Враховуючи наведене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4
на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 19 вересня
2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 07 травня 2019 року, залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3