Ухвала
25 липня 2019 року
м. Київ
справа № 159/3805/18
провадження № 61-13147ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Волинського апеляційного суду від 20 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський, про визнання недійсним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський, про визнання недійсним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що у період із 02 липня 2002 року по 11 вересня 2016 року він проходив військову службу на офіцерських посадах у військовій частині НОМЕР_1 у м. Ковель, де згідно зі списком житлової комісії перебував на квартирному обліку із 19 червня 2004 року по 27 жовтня 2017 року із складом сім'ї 4 особи. На підставі рішення Виконавчого комітету Ковельської міської ради від 23 березня 2006 року він із сім'єю отримав у користування службове житлове приміщення, а саме однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . За цією адресою він із сім'єю постійно зареєстрований та проживає із вказаного часу.
13 жовтня 2016 року він переведений до нового місця служби у військову частину НОМЕР_2 у м. Володимир-Волинський, де він проходив службу на офіцерських посадах до дня звільнення.
27 лютого 2018 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 м. Володимир-Волинський його виключено зі списків особового складу вказаної військової частини та всіх видів забезпечення у зв'язку із звільненням із військової служби в запас за станом здоров'я відповідно до пункту «б» частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та направлено для зарахування на військовий облік до Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату Волинської області. У березні 2018 року йому стало відомо про те, що 27 жовтня 2017 року житлова комісія військової частити НОМЕР_1 прийняла рішення, оформлене протоколом № 51, про виключення його разом зі складом сім'ї 4 особи зі списків черги при військовій частині НОМЕР_1 на отримання житла у зв'язку із переведенням військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт. 26 березня 2018 року він звернувся із заявою до житлової комісії військової частини НОМЕР_1 про скасування попереднього рішення від 27 жовтня 2017 року та поновлення його і членів його сім'ї на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 , проте протягом тривалого часу будь-якої відповіді з військової частини не було. Після неодноразових звернень із письмовими заявами до житлової комісії військової частини та військового прокурора Луцького гарнізону 11 липня 2018 року на його адресу надійшов лист, в якому знаходилася копія витягу із протоколу № 56 засідання житлової військової частини НОМЕР_1 від 30 березня 2018 року, згідно з яким йому відмовлено в поновленні у списках черги при військовій частині НОМЕР_1 на отримання житла разом зі складом сім'ї 4 особи.
Позивач зазначав, що вказані рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 є неправомірними, оскільки після переведення в іншу військову частину в м. Володимир-Волинський він разом із сім'єю продовжував постійно проживати та був зареєстрований в АДРЕСА_2 . Діти ходили та продовжують ходити до школи у м. Ковелі, дружина працює у м. Ковелі і він щодня їздив до нового місця служби, оскільки від м. Ковеля до м. Володимир-Волинського невелика відстань. Про прийняття у жовтні 2017 року житловою комісією військової частини НОМЕР_1 рішення про зняття його з черги при вказаній військовій частині його ніхто не повідомляв, на засіданні комісії він не був присутній і про таке рішення взагалі не знав до весни 2018 року, коли і звернувся із заявою про поновлення його на черзі. Вказує також, що на житлову чергу за новим місцем служби при військовій частині НОМЕР_2 він не ставав.
Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд скасувати оспорювані рішення відповідача та зобов'язати останнього поновити позивача разом з членами його сім'ї в списках осіб, які мають право на отримання житла.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 27 жовтня 2017 року № 51 (оформлене протоколом) про виключення зі списків черги при військовій частині НОМЕР_1 на отримання житла капітана ОСОБА_1 разом зі складом сім'ї 4 особи. Визнано протиправним та скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 30 березня 2018 року № 56 (оформлене протоколом) про відмову у включенні в списки черги при військовій частині НОМЕР_1 на отримання житла капітана ОСОБА_1 . Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 в особі її житлової комісії поновити у списках черги при військовій частині НОМЕР_1 на отримання житла капітана ОСОБА_1 разом зі складом сім'ї 4 особи з 27 жовтня 2017 року. У задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою Волинського апеляційного суду від 20 травня 2019 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
27 червня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 20 травня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховний Суд вважає, що ця справа є малозначною в силу своїх властивостей, при цьому суд врахував предмет позову та характер правовідносин, у яких виник спір.
Крім того, при визначенні справи малознаною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Волинського апеляційного суду від 20 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський, про визнання недійсним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак