Справа № 202/5151/19
Провадження № 1-кс/202/8230/2019
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
31 липня 2019 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши в клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про направлення до медичного закладу для проведення стаціонарної психіатричної експертизи
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч.2 ст. 115 КК України, -
Слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернувся в рамках кримінального провадження №12019040630001191 від 11 липня 2019 року з вищевказаним клопотанням, в якому зазначає, що 12 липня 2019 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч.2 ст. 115 КК України.
Під час досудового розслідування встановлені обставини, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 під час вчинення кримінального правопорушення перебував у неосудному, обмежено осудному стані чи у стані афекту.
За цих підстав слідчий просить направити ОСОБА_5 до Комунального закладу "Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня" Дніпропетровської обласної ради", розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Бєхтєрева, 1, для проведення стаціонарної психіатричної експертизи, на вирішення якої поставити питання:
1) Чи страждав підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь яким психічним захворюванням, якщо так, то яким саме?
2) Чи позбавляло це психічне захворювання ОСОБА_5 здатності віддавати звіт у своїх діях або керувати ними в момент вчинення злочину, а саме 01 липня 2019 року?
3) Чи являється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , душевно хворим в теперішній час? Якщо так, то яким саме захворюванням він страждає та чи може він давати звіт своїм діям, керувати своїми діями?
4) Чи потребує підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в теперішній час в застосуванні до нього примусових заходів медичного характеру? Якщо так, то яких саме?
5) Чи можливо за участю підозрюваного ОСОБА_5 проводити слідчі (розшукові) дії?
Слідчий суддя, вивчивши клопотання слідчого та матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12019040630001191 від 11 липня 2019 року, в якому 12 липня 2019 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч.2 ст. 115 КК України.
Згідно зі статтею 21 Закону України "Про психіатричну експертизу" судово-психіатрична експертиза по кримінальних справах призначається та проводиться на підставах та у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статті 509 КПК України слідчий, прокурор зобов'язані звернутися з клопотанням до слідчого судді щодо залучення експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. Такими обставинами, зокрема, є:
1) наявність згідно з медичним документом у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання;
2) поведінка особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього була або є неадекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті тощо).
У разі необхідності здійснення тривалого спостереження та дослідження особи може бути проведена стаціонарна психіатрична експертиза, для чого така особа направляється до відповідного медичного закладу на строк не більше двох місяців.
Отже, норми чинного законодавства передбачають проведення як амбулаторної, так і стаціонарної експертизи стосовно підозрюваних з метою визначення їх психічного стану в конкретні проміжки часу і відносно певних обставин.
Клопотання слідчого не містить даних щодо необхідності проведення тривалого спостереження та дослідження стану ОСОБА_5 в умовах стаціонару.
Відповідний висновок компетентної особи, а саме експерта, попередженого про кримінальну відповідальність, про неможливість визначення психічного стану ОСОБА_5 шляхом проведення амбулаторної психіатричної експертизи та необхідність його направлення до психіатричного закладу в умовах стаціонару, у матеріалах клопотання відсутній.
Отже, оскільки амбулаторна психіатрична експертиза для виявлення у підозрюваного розладу психічної діяльності або психічного захворювання у кримінальному провадженні не проводилася, клопотання слідчого про призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизи є передчасним.
При цьому слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, вирішуючи питання про направлення особи до медичного закладу для проведення стаціонарної психіатричної експертизи, слідчий суддя має керуватися висновком амбулаторної експертизи про необхідність здійснення тривалого спостереження та дослідження особи. На користь цієї позиції свідчить також те, що вирішення зазначеного питання потребує спеціальних знань у галузі психіатрії.
Суд бере до уваги правові позиції ЄСПЛ, відповідно до яких тримання особи у психіатричному закладі без достатніх на те підстав є позбавленням свободи у значенні пп.«е» п.1 ст.5 конвенції (п.67 рішення від 5.06.2014 р. у справі «Акопян проти України», п.105 рішення від 17.04.2014 р. по справі «Руденко проти України»). Зокрема, поняття позбавлення свободи поєднує у собі як об'єктивний елемент, а саме тримання особи в обмеженому просторі протягом значного періоду часу, так і суб'єктивний елемент, тобто відсутність достовірної згоди особи на таке тримання (пп.71 і 74 рішення від 16.06.2005 р. у справі «Шторк проти Німеччини»).
Як констатовано в пунктах 96, 97 рішення ЄСПЛ від 26.02.2015 р. у справі «Заїченко проти України №2» тримання під вартою особи, яка вважається психічно хворою, має відповідати цілям п.1 ст.5 Конвенції, що полягає у запобіганні позбавленню осіб свободи у свавільний спосіб, а також відповідати цілям обмеження, зазначеного в підпункті «е». У зв'язку з останнім ЄСПЛ наголосив, що відповідно до його усталеної практики особа не може вважатися «психічно хворою» та бути позбавленою свободи, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов: по-перше, об'єктивна медична експертиза повинна достовірно встановити, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості захворювання (п.39 рішення від 24.10.79 у справі «Вінтерверп проти Нідерландів»). При цьому жодне позбавлення свободи особи, яка вважається психічно хворою, не може розглядатися як таке, що відповідає пп. «е» п.1 ст.5 Конвенції, якщо воно було призначене без висновку медичного експерта. Це правило застосовується навіть якщо метою тримання заявника є отримання медичного висновку (пп. 47, 48 рішення від 5.10.2000 року у справі «Вербанов проти Болгарії»).
Відповідно до статті 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Таким чином, оскільки амбулаторна судово-психіатрична експертиза відносно підозрюваного ОСОБА_5 не проводилася, необхідність направлення останнього до психіатричного закладу для проведення стаціонарної психіатричної експертизи слідчим не обґрунтована, відповідний висновок компетентної особи про неможливість визначення психічного стану підозрюваного шляхом проведення амбулаторної психіатричної експертизи та необхідність його направлення до психіатричного закладу в умовах стаціонару із зазначенням конкретного строку, необхідного для проведення такої експертизи, у матеріалах клопотання відсутній, законних підстав для направлення ОСОБА_5 до Комунального закладу "Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня" Дніпропетровської обласної ради" для проведення стаціонарної психіатричної експертизи немає, оскільки це не відповідає принципу верховенства права, прямо суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
З урахуванням вищевикладеного, в задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 509, 369-372 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про направлення до медичного закладу для проведення стаціонарної психіатричної експертизи ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч.2 ст. 115 КК України, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_6