24 липня 2019 року місто Київ.
Справа 2-581/09
Апеляційне провадження № 22-ц/824/11407/2019
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Желепи О.В., вирішуючи клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року (у складі судді Кривовяза А.П., інформація про дату складення повного тексту рішення відсутня)
в справі за позовом прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів до Київської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення,-
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року визнано незаконним та скасовано п.п. 4,6,7 рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 5753403 «Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ».
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 02 грудня 2009 року апеляційну скаргу представника Київської міської ради відхилено, рішення Святошинського районного суду м.Києва від 12 жовтня 2009 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2012 року відхилено касаційну скаргу Київської міської ради, рішення Святошинського районного суду м.Києва від 12 жовтня 2019 року та ухвалу апеляційного суду м.Києва від 02 грудня 2009 року залишено без змін.
26 жовтня 2018 року, не погоджуючись з рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 12 жовтня 2009 року, ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2009 року у справі за позовом прокуратури міста Києва в інтересах Держави в особі Державного комітету України з земельних ресурсів до Київської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення на підставі п.1,2 ч. 2 ст.358 ЦПК України.
Постановою Верховного Суду від 12 червня 2019 року ухвалу Київського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду питання щодо відкриття апеляційного провадження.
Крім того в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В клопотанні ОСОБА_2 посилався на те, що процесуальний строк пропущений з поважних причин, оскільки про розгляд справи він повідомлявся за адресою ( АДРЕСА_2 ), за якою ніколи не проживав. За адресою дійсного проживання особи судові повістки були вручені невідомим особам, які начебто були уповноважені ОСОБА_2 . Таким чином ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про результати розгляду справи.
Про наявність оскаржуваного судового рішення ОСОБА_2 стало відомо під час ознайомлення його представника з матеріалами справи 09.10.2018 року.
Апеляційна скарга подана 26.10.2018 року.
Відповідно до вимог ст.294 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Частиною третьою статті 74 ЦПК України 2004 року передбачено, що судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки- повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.
Згідно із частиною четвертою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
Відповідно до частини п'ятої статті 74 ЦПК України 2004 року судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
У позовній заяві зазначена адреса ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 .
Судові повідомлення, надіслані за указаною адресою останнім не отримувалися та поверталися до районного суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
При цьому, у протоколі допиту ОСОБА_2 як свідка у кримінальній справ чим, зокрема, обґрунтовано позов у даній справі, адресою проживемя останнього з його слів указано - АДРЕСА_3 .
Районним судом надсилались ОСОБА_2 повідомлення про розгляд справи на указану адресу.
Такі повідомлення повертались до районного суду із відміткою про ії отримання не ОСОБА_2 , а іншими особами, які не були учасниками даної справи та/або їх представниками.
Таким чином, в матеріалах справи, відсутні докази того, що ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.
Як вбачається з матеріалів справи справа розглядалась за відсутності ОСОБА_2 (а.с. 57-59 том 1). Докази направлення оскаржуваного судового рішення матеріали справи не містять.
09 жовтня 2018 року заявнику стало відомо про існування оскаржуваного рішення під час ознайомлення з матеріалами справи його представником - ОСОБА_3 (а.с. 186 том 1). Апеляційна скарга подана 26.10.2018 року (а.с. 193 том 1).
Відповідно до ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому, ЦПК України не містить вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку; вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.
Так, реалізація права на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Дослідивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, та перевіривши матеріали справи, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, а тому його слід поновити.
Керуючись ст.ст. 127, 354 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Желепи О.В., -
Клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення задовольнити.
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Желепа