Справа № 362/329/19 Головуючий у І інстанції Ковбель М.М.
Провадження № 33/824/2994/2019 Доповідач у 2 інстанції Ященко І.Ю.
« 26 » липня 2019 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Ященко І.Ю., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП щодо ОСОБА_1 ,
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2019 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 172-6 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На дану постанову 12.07.2019 року до суду надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 . - адвоката Тищенка А.П., в якій ставиться питання про її скасування та закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення, а також порушується питання про поновлення строку на оскарження постанови від 30.01.2019 року.
Перевіривши доводи захисника Тищенка А.П про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, вивчивши матеріали провадження, вважаю, що у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді захиснику слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП постанова судді про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертаються апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Із матеріалів справи вбачається, що постанова суддею Васильківського міськрайонного суду Київської області щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-6 КУпАП винесена 30.01.2019 року, а апеляційна скарга подана захисником 12.07.2019 року, тобто з значним порушенням строку на оскарження, передбаченого ст.294 КУпАП.
Посилання апелянта на тривалу хворобу ОСОБА_1 , як причину для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови є необґрунтованим, оскільки надані апелянтом копії лікарняних листів непрацездатності долучені до клопотання, датовані ще за період 2018 року, а оскаржувана постанова винесена у 2019 році. Крім того, наданий апелянтом лікарняний лист за період з 21.01.2019р. по 30.01.2019р. - стосується періоду до ухвалення оскаржуваної постанови, а тому не може бути визнаний поважною підставою пропуску строку на оскарження, а копія лікарняного листа за період з 7.06.2019 року по 5.07.2019 року не підтверджує неможливість апелянта подати апеляційну скаргу у визначений законом строк.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не було відомо про результати прийнятого рішення не знайшли свого підтвердження, так як з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була присутня в судовому засіданні при розгляді даної справи та надавала відповідні пояснення.
Вказана обставина свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про розгляд справи.
Крім того, постановою Київського апеляційного суду від 14.06.2019р. ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30.01.2019 року та апеляційну скаргу з додатками повернуто ОСОБА_1 , в зв'язку з чим захисником Яненко А.В. було повторно подано апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на оскарження постанови від 30.01.2019р.
Проте жодних нових доводів на підтвердження поважності причин пропуску строку на оскарження постанови від 30.01.2019р. ОСОБА_1 та її захисником не наведено.
Крім того, постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30.01.2019 року на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень була оприлюднена 4.02.2019 року, що не позбавляло ОСОБА_1 можливості ознайомитися з оскаржуваною постановою.
З аналізу рішень Європейського суду він у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у ст.17 Конвенції.
В рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» від 3.04.2008р. зазначено, « що від судів вимагається вказувати підстави для поновлення права на оскарження судового рішення, однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі, проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки вказується на те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».
Будь-яких даних про вжиті ОСОБА_1 заходи, спрямовані на те, щоб дізнатися про стан розгляду провадження - нею не надано, а також не зазначено інших обставин, які позбавили апелянта можливості подати апеляційну скаргу у визначені строки.
Враховуючи тривалість строку між постановленням рішення у справі і зверненням до суду з апеляційною скаргою (понад 5 місяців), відсутність поважних причин пропуску строку на оскарження постанови, вважаю, що в поновленні строку на оскарження зазначеної постанови адвокату Тищенку А.П. слід відмовити, а апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. 294 КУпАП повернути апелянту.
На підставі наведеного і керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-
В поновленні строку захиснику Тищенку А.П. на апеляційне оскарження постанови судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційну скаргу повернути захиснику Тищенку А.П.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя __________________