Іменем України
30 липня 2019 року
м. Харків
справа № 638/13860/16-ц
провадження № 22-ц/818/3338/19
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря - Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 березня 2019 року, постановлене під головуванням судді Омельченко К.О., в залі суду в місті Харкові (повний текст судового рішення складено 05 квітня 2019 року),-
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини в загальному розмірі 19 760 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 березня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 9 880 грн. та по 988 грн. щомісячно, починаючи з 01.09.2016 року по 30.06.2019 року включно за навчання доньки у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн. В частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 пені у зв'язку з невиплатою аліментів в розмірі 18 854,92 грн. - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині рішення суду просить залишити без змін.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що відсутні підстави для стягнення з неї додаткових витрат на утримання доньки, оскільки позивачем не доведено наявність особливих обставин, з якими закон пов'язує обов'язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину. ОСОБА_2 вважає, що навчання дитини у вищому навчальному закладі не можна вважати особливими обставинами, розвитком здібностей, оскільки дитина здобуває відповідний ступень освіти. Зазначає, що рішенням суду з неї були стягнуті аліменти на утримання доньки, а також аліменти у зв'язку з продовженням навчання доньки. Вказані рішення суду вона виконує добровільно, заборгованості не має. Крім того, з жовтня 2018 року донька проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. З 02 липня 2018 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнята на основне місце роботи до відділу з обслуговування роздрібної торгівлі ТОВ «Філіп Морріс сейлз енд дистибюшн», отримує дохід.
Позивач ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 березня 2019 року - залишити без змін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
При цьому рішення суду в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 пені у зв'язку з невиплатою аліментів, - сторонами не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається у відповідності до вимог ст. 367 ЦПК України.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявні додаткові витрати на дитину, викликані особливими обставинами, зокрема, здійснення оплати за навчання дитини в університеті. Факт наявності таких витрат, позивачем доведено доказами, що містяться у матеріалах справи та такі кошти є додатковими, на відміну від коштів, які присуджені позивачу на утримання дитини у формі аліментів. Підстави для стягнення пені відсутні.
Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 29 липня 1995 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2015 року.
Від шлюбу сторони мають доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 15.05.2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15.05.2015 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1/4 частки із усіх видів заробітку відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття починаючи з 07.04.2015 року.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 25.04.2017 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти у зв'язку з продовженням навчання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 800 грн. щомісячно, починаючи з 28 жовтня 2016 року до закінчення терміну навчання, але не більш ніж до досягнення нею 23 років.
ОСОБА_3 є студенткою 4 курсу Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна факультету МЕВ та ТБ за контрактом, отримує освітні послуги, за які необхідно здійснювати оплату, з розрахунку 19760 грн. за навчальний рік, за 2018-2019 роки - 11 856 грн., тобто по 1976 грн. на місяць (а.с.188).
Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що після розірвання шлюбу з відповідачкою їх донька проживає разом з ним. Перебуваючи на його утриманні, донька навчається у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна на контрактній формі навчання. Вартість навчання становить 1976 грн. на місяць, а всього за рік 19 760 грн. Вважає, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 на його користь додаткових витрат на утримання дитини в розмірі 19760 грн., та по 1976 грн. щомісячно з 01.09.2016 року по 30.06.2019 року та пені у зв'язку з невиплатою аліментів на утримання доньки в розмірі 18 854,92 грн.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов'язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
Згідно з вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Наявність таких особливих обставини підлягає доведенню особою, яка пред'явила відповідний позов.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.6 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що додаткові витрати на доньку зумовлені її навчанням у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна на контрактній формі навчання (а.с.12-14).
Натомість навчання у вищих навчальних закладах для здобуття професійної освіти не відносить до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі №569/6838/15-ц.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки додаткових витрат на дитину.
Витрати на навчання у вищому навчальному закладі не можна вважати витратами на дитину, що викликані особливими обставинами. Тому вказані витрати не відносяться до додаткових витрат на дитину у відповідності до вимог ст. 185 СК України.
Крім того суд першої інстанції, стягуючи додаткові витрати на дитину за період після 26.09.2016 року, не звернув уваги, що на цей час дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повноліття. При цьому стягнення додаткових витрат на повнолітню дитину діючим законодавством взагалі не передбачено.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Посилання відповідачки на те, що донька наразі проживає разом з нею, працює та її дохід значно перевищує дохід матері, - не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки позивачем не доведено особливих обставин, які зумовили додаткові витрати на доньку, з урахуванням того, що витрати на навчання не є додатковими витратами на утримання дитини в розумінні ст. 185 СК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 березня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини та стягнення судових витрат підлягає скасуванню та у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Рішення суду в частині вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 пені у зв'язку з невиплатою аліментів в розмірі 18 854,92 грн. сторонами не оскаржувалось і судом апеляційної інстанції не переглядалось.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням того, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, наявні підстави для стягнення з позивача на користь відповідачки судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги, у розмірі 826,80 грн. (а.с.202).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 березня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини та стягнення судових витрат - скасувати та у задоволенні позову в цій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги, у розмірі 826,80 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук
Повне судове рішення виготовлено 31.07.2019 року.