31 липня 2019 року
м. Київ
справа № 640/2200/19
адміністративне провадження № К/9901/17930/19
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі № 640/2200/19 за позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Яготинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа головне управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,
26 червня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року скаржнику відмовлено у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору, касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України в частині необхідності надання документу про сплату судового збору.
У встановлений строк скаржником недоліки, які були підставою для залишення касаційної скарги без руху, не усунуто. Зокрема, на усунення недоліків касаційної скарги в частині необхідності надання документу про сплату судового збору, скаржником, з посиланням на скрутне матеріальне становище, заявлено клопотання про звільнення від його сплати.
Проте, розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
В обґрунтуванні доводів щодо звільнення від сплати судового збору на касаційне оскарження скаржник касаційної скарги стверджує, що докази надані з його електронного кабінету, які знаходяться в матеріалах касаційної скарги, а саме, копія податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, є належними та доступними доказами його скрутного матеріального становища, та доказами того, що він не здійснює іншого виду господарської діяльності, не входить до складу засновників, учасників юридичних осіб, не утримує цінні папери, не має в своєму володінні, користування чи розпорядженні такі об'єкти матеріального світу (матеріальні або нематеріальні активи, в тому числі, що надають прибуток). Також, зазначає, що довідку про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідку податкового органу про перелік розрахункових рахунків надати не може.
За приписами частини першої статті 133 КАС України Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому відповідно до частини першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справ. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З указаного вбачається, що заявник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.
Слід відзначити, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні статей 73, 74 КАС України, доказами.
Тож, для застосування судом положень частини 1 статті 133 КАС України та Закону України «Про судовий збір» повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає скаргу.
За таких обставин, Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, належних доказів, які б підтверджували звільнення скаржника від сплати судового збору не надано.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі № 640/2200/19 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Яковенко