Іменем України
30 липня 2019 року
Київ
справа №826/10695/15
адміністративне провадження №К/9901/9704/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Оберемка Романа Анатолійовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.02.2016 у складі судді Качура І.А. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 у складі колегії суддів: Костюка Л.О., Бужак Н.П., Твердохліб В.А. у справі №826/10695/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ" про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасовати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова С.І. (надалі по тексту - Уповноважена особа) про визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) №44961 від 04.07.2014, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ», оформлене наказом №6 від 18 листопада 2014 року (згідно переліку);
- зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року, визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи про визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) №44961 від 04.07.2014, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ», оформлене наказом №6 від 18 листопада 2014 року (згідно переліку).
Зобов'язано Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями Уповноважена особа подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що кошти на депозитний рахунок позивача надійшли внаслідок "розбивки" великого вкладу інших клієнтів з метою створення в майбутньому штучного зобов'язання Фонду на відшкодування грошових коштів. Вказані обставини підтверджені відповідною довідкою, а оформлення квитанцій по внесенню готівкових коштів незаконно здійснювалось працівникам банку у змові із вкладниками, в тому числі і позивачем. Долучена до матеріалів справи позивачем квитанція не містить зазначення часу виконання операції або штампу "вечірня" чи "післяопераційний час" всупереч вимогам Інструкції про ведення касових операцій банками України. З огляду на вказане вважають, що спірний правочин є нікчемним з підстав, визначених пунктом 2 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Інші учасники судового процесу правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У ході розгляду справи судами встановлено, що між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ» (далі - Банк) 04.07.2014 укладено Договір банківського вкладу (депозиту) №44912, яким визначені всі істотні умови, зокрема, права та обов'язки сторін та, зокрема, відповідно до п. 1.1 якого Банк приймає від Вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 190 000,00 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 04.10.2014 та зобов'язується сплачувати проценти за його користування.
На виконання умов Договору 10.07.2014 на депозитний рахунок позивача надійшли грошові кошти в сумі 190000,00 грн., що підтверджується квитанцією №TR. 59208.2042.373 від 10.07.2014 та не заперечується відповідачами. В якості платника та отримувача зазначена ОСОБА_1 .
На підставі постанови Правління Національного банку України від 11.08.2014 №491 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» (далі - ПАТ «КБ «УФС») до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.08.2014 №69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «УФС», згідно з яким з 15.08.2014 по 15.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.
В подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України від 10.11.2014 №717 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 13.11.2014 №119 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «УФС» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «УФС» та призначено Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС».
Також судами встановлено, що 18.11.2014 Уповноваженою особою видано наказ №6 «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів», відповідно до якого визнано нікчемними договори, зазначені в додатку. Згідно з наказом визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, що додаються, до якого включено і Договір вкладу, укладений між позивачем та Банком.
19.12.2014 Уповноваженою особою повідомленням №001/2909 проінформовано позивача, з посиланням на положення частини першої статті 215, частини першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України, що оскільки правочин був вчинений позивачем з метою штучного створення обов'язку Фонду, яке Фонд здійснюватиме за рахунок державних коштів, - такий правочин спрямований на заволодіння державними коштами, а відповідно, порушує публічний порядок. Враховуючи положення пункту 1 частини четвертої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочин, укладений між позивачем та Банком є нікчемним.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що доказів на підтвердження нікчемності спірного правочину Уповноваженою особою надано не було, при цьому умови договору банківського вкладу є типовими та з них не вбачається, які саме пільги або переваги отримав або міг отримати позивач. При цьому у повідомленні уповноваженою особою про визнання правочину нікчемними відсутні посилання на визначені Законом підстави, що свідчить про необґрунтованість останнього.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 14 серпня 2014 року № 491 "Про віднесення ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" до категорії неплатоспроможних" на депозитний рахунок ОСОБА_1 відповідно до договору банку вкладу (депозиту) "Вигідний Альянс" № 44912 від 04 липня 2014 року було зараховано суму 190000,00 гривень.
Кошти на депозитний рахунок позивача у сумі 190000,00 грн. були зараховані 10.07.2014, тобто до прийняття Національним банком України рішення №491 "Про віднесення ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" до категорії неплатоспроможних" та запровадження тимчасової адміністрації (до 14 серпня 2014 року). Ці кошти відповідно до квитанції від 10.07.2014 № ТR.59208.2042.373 на рахунок були залучені позивачем через касу банку.
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому колегія суддів зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.
У направленому на адресу позивача повідомленні "Про визнання правочинів нікчемними" зазначено, що договір банківського вкладу, укладений між ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" та позивачем є нікчемним відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 ЦК України .
Разом з тим, ні вищевказаний наказ, ні повідомлення про нікчемність правочинів всупереч приписам чинного законодавства не містить посилань на конкретні підстави, визначені статтею 38 Закону № 4452-VI, з якими уповноважена особа пов'язує нікчемність правочину (договору) банківського вкладу позивача.
Таким чином, з огляду на особливу правову природу діяльності Уповноваженої особи, обов'язковим є зазначення останнім конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, перелік яких є вичерпним. При цьому положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
Зокрема, частинами першою та другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Разом з тим, така підстава нікчемності правочину, як порушення публічного порядку, не визначена частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI, відтак, застосування статті 228 ЦК України до спірних правовідносин є необґрунтованим.
Як наслідок, варто зауважити, що положення статті 228 ЦК України щодо нікчемності правочину не можуть бути застосовані Фондом чи уповноваженою особою при здійсненні власних функцій щодо виявлення та віднесення правочину до нікчемних у порядку статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
З приводу посилань відповідачів на надходження коштів на рахунок позивача внаслідок так званого "дроблення" (розподілу) депозитних рахунків інших клієнтів, на яких була розміщена значна сума коштів, що свідчить про нікчемність вчиненого позивачем та банком правочину, з огляду на те, що укладення договору банківського вкладу відбувалось одночасно із операціями зняття готівки з рахунків інших клієнтів, колегія суддів зазначає, що спеціальна підстава для визнання нікчемними договорів, які відповідають, умовній категорії "договори дроблення", з'явилася 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16 липня 2015 року № 629-VIII.
Фактично під "дробленням" розуміється переказ депозитних коштів із одного рахунку, сума на якому перевищує гарантовану для відшкодування, на інші депозитні рахунки, як правило, новоутворені, в частинах, які підпадають під виплату Фондом гарантування вкладів.
Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що спірні правовідносини виникли до внесення пункту 9 до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. З огляду на що, застосування відповідачами посилань на наявність факту "дроблення вкладу" з боку позивача є безпідставним.
Більш того, спірний правочин було укладено між позивачем та банком навіть ще до віднесення ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" до категорії проблемних відповідно до Постанови Правління НБУ від 15 липня 2014 року №410/БТ.
Слід зазначити, що відповідно до наданої квитанції від 10.07.2014 №ТR.59208.2042.373 зарахування коштів на вкладний депозитний рахунок позивача відбулось шляхом внесення готівки через касу банку і це відповідає приписам пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, та пункту 2.3.1 договору банківського вкладу від 27.06.2014 року №43339. Доказів іншого відповідачами не надано.
Щодо посилань заявника касаційної скарги на відсутність на наданій позивачем копії квитанції часу здійснення операції, як на підставу неприйнятності останньої, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими та такими, що суперечать приписами пункту 1.3 розділу ІV Інструкції про проведення касових операцій в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція № 174), яким передбачено, що касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію. До обов'язкових реквізитів касових документів, які оформляються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки (крім зазначених вище), також належать номер рахунку отримувача та найменування і код банку отримувача.
Щодо відсутності на вказаній квитанції штампу "вечірня" або "післяопераційний час" в порушення пунктів 1.13 та 2.9 Інструкції про проведення касових операцій в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01 червня 2011 року № 174, на що посилається Уповноважена особа, суд касаційної інстанції зазначає, що останнє не свідчить про відсутність факту вчинення спірної операції, при цьому відповідні обставини вказують на наявність підстав до притягнення до відповідальності саме посадової особи банку, яка видала позивачу таку квитанцію. Разом з тим, будь-які докази притягнення відповідальних осіб з 10 липня 2014 року по дату закінчення дії тимчасової адміністрації у банку Уповноваженої особи надано не було.
Посилання відповідачів на довідку, яка ніби-то підтверджує, що протягом операційного дня власники грошового вкладу із значною сумою подрібнювали (розбивали) свій вклад на суми до 200000 грн. та відповідні подрібнені частки були внесені на рахунки інших фізичних осіб, в тому числі і позивача, суд касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки вказана довідка про рух коштів не є первинним банківським документом, який би підтверджував вказані обставини, отже ці твердження фактично носять характер припущень з боку Уповноваженої особи стосовно того, що саме кошти власника великого рахунку були залучені на депозит позивачем з метою збільшення відшкодування витрат з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Жодних доказів того, що при укладенні типового договору банківського вкладу позивач отримав певні переваги порівняно з іншими клієнтами банку відповідачами надано не було.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому уповноваженою особою не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "КБ "Український фінансовий світ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.
Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду.
Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорюванні дій працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону 4452-VI.
Такі неправомірні або оспорюванні дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов'язковими для адміністративних судів.
Разом з тим, жодних вироків, якими б було встановлено наявність протиправних дій з боку позивача чи працівників банку під час укладення договору банківського вкладу ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідачами надано не було.
Разом з тим, щодо висновків судів попередніх інстанцій про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи про визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) №44961 від 04.07.2014, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ», оформлене наказом №6 від 18 листопада 2014 року (згідно переліку), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частин 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними на підставі закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "Український фінансовий світ" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, №910/24198/16 від 16 травня 2018 року та №819/353/16 від 04 липня 2018 року.
Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, воно не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.
Отже, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Встановлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи про визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) №44961 від 04.07.2014, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ», оформлене наказом №6 від 18 листопада 2014 року (згідно переліку), відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.
Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 343, 350, 354, 356 КАС України, суд,
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Оберемка Романа Анатолійовича задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі № 826/10695/15 скасувати в частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" про визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) №44961 від 04.07.2014, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ», оформлене наказом №6 від 18 листопада 2014 року (згідно переліку), а провадження у справі в цій частині закрити.
В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі № 826/10695/15 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді: А.І. Рибачук
Л.В. Тацій