29 липня 2019 року
Київ
справа №465/300/17
адміністративне провадження №К/9901/20442/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Желєзного І.В., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Франківського районного суду м. Львова від 18.02.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 у справі №465/300/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України у Львівській області в особі Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій щодо зупинення виплати пенсії та зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію,
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного Управління пенсійного фонду України у Львівській області в особі Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі по тексту - відповідач), в якому просить: визнати протиправними дії щодо зупинення виплати пенсії за період з 01 квітня 2015 року по 14 грудня 2015 року та зобов'язати нарахувати та виплатити пенсію за вислугою років за вказаний період.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18.02.2019, з урахуванням ухвали суду від 18.02.2019 про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України у Львівській області в особі Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо невиплати пенсії з 01 червня 2015 року по 14 грудня 2015 року ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне Управління пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплатити раніше призначену та призупинену пенсію за вислугу років ОСОБА_1 за період з 01 червня 2015 року по 14 грудня 2015 року, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року.В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи вказаний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача щодо одержання пенсії в період з 01.06.2015 по 14.12.2015 було порушено, так як позивач не був позбавлений права на її одержання у вказаний період відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року.
Зазначене рішення суду першої інстанції відповідач оскаржив в апеляційному порядку.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Франківського районного суду міста Львова від 18 лютого 2019 року в справі № 465/300/17 без змін.
Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 18.02.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 у справі №857/3799/19, та прийняте нове, яким у задоволенні позову відмовити.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з такого.
Згідно з матеріалами касаційної скарги предмет спору в даній справі стосується дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень стосовно одержання пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року.
Тобто, у даному випадку, спір у справі виник щодо оскарження фізичною особою дій суб'єкта владних повноважень щодо одержання пенсії.
Разом з тим за змістом пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Отже, дана справа в силу приписів пункту 3 статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності.
В свою чергу пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.
Аналіз наведених положень законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, у разі незгоди з ухваленими судовими рішеннями після перегляду таких в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх касаційного оскарження, однак, лише у визначених законом випадках.
Такий підхід правового регулювання, передбачений вказаними вище приписами національного законодавства, повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23.10.1996 та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19.12.1997, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Також, частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Так, згідно з приписами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, судові рішення, ухвалені у справах незначної складності, підлягають касаційному оскарженню виключно у випадках, вичерпний і остаточний перелік яких передбачений підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Будь - які обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні та наявність таких не вбачається з поданих матеріалів касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі належить відмовити.
Суд враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09.10.2018 (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Керуючись статтями 328, 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Франківського районного суду м. Львова від 18.02.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 у справі №857/3799/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України у Львівській області в особі Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій щодо зупинення виплати пенсії та зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами
направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
І.В. Желєзний
Л.В. Тацій ,
Судді Верховного Суду