30 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/5484/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Макарика В.Я., Гудима Л.Я.,
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у справі №803/1499/16 (головуючий суддя Димарчук Т.М., час ухвалення 14:50 год., м. Луцьк, повний текст рішення складений 22 квітня 2019 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
07 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі -Луцька ОДПІ) від 29.06.2016 за №131736-13.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі №803/1499/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, позовні вимоги задоволені повністю.
11 грудня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову, якою постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року скасував, а справу №803/1499/16 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому Верховний Суд зазначив, що межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Таким чином, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація, а така інформація в матеріалах справи відсутня. За таких обставин, впевнитись у наявності підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення неможливо.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідач не виконав обов'язку щодо надання належних доказів на підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік, а суди, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребували ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
В силу приписів ч.5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
За наслідками нового розгляду Волинський окружний адміністративний суд 16 квітня 2019 року ухвалив рішення, яким позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 19.03.2018 № 887491.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Луцька ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його безпідставним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції всупереч нормам Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66, взяв до уваги лише інформацію, яку надав позивач. При цьому, надані Луцькою ОДПІ докази проігнорував та не оцінив як безперечний доказ у справі.
Мінекономрозвитку дав досить неконкретну інформацію щодо вартості автомобіля, який є предметом спору. Суд не звернув уваги, що марка даного автомобіля була включена Мінекономрозвитку до переліку автомобілів, які підпадають оподаткуванню в 2016 році.
Відтак, підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є виключно отримана від Мінекономрозвитку інформація.
З огляду на викладене, відповідач вважає правомірним оскаржене податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що в силу приписів ч.2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що фізичній особі ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль Nissan Murano, держ. номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, об'єм двигуна 3498 куб.см, тип палива бензин, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 02.10.2014 НОМЕР_2 (а.с.13).
Згідно наявної в матеріалах справи сервісної книжки, пробіг вказаного транспортного засобу становить 56545 км (а.с.14).
02.02.2016 Луцька міська рада прийняла рішення №3/10 ,,Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку", яким затвердила Положення про транспортний податок у м. Луцьку та визнала таким, що з 01.01.2016 втрачає чинність рішення Луцької міської ради від 28.01.2015 №69/5.
Згідно із пунктом 2.1 зазначеного Положення об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
29.06.2016 Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області сформувала та надіслала позивачу податкове повідомлення-рішення за №131736-13, яким визначила суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000 грн. (а.с.5).
За результатом адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, рішенням Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 06.09.2016 №14392/П/03-18-13-03 скарга позивача залишена без задоволення, а рішенням ГУ ДФС у Волинській області від 20.09.2016 №1167/ФОП/03-20-10-03-06 скарга залишена без розгляду та повернута платнику податків (а.с.9, 11).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що належний позивачу транспортний засіб не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, а відтак, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.
Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування (підпункт 267.1.1 пункту 267.1).
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (підпункт 267.2.1 пункту 267.2).
Відповідно до статті 8 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2016 рік" у 2016 році мінімальна заробітна плата станом на 1 січня складала 1378,00 грн., а тому оподаткуванню транспортним податком в 2016 році підлягали легкові автомобілі, вартість яких перевищувала 1033500,00 грн. (1378,00х750).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що власники транспортних засобів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн., були платниками транспортного податку у 2016 році.
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403.
Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).
Згідно пункту 5 Методики ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального. У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті (п. 13 Методики).
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна та тип пального (п. 14 Методики).
Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.
Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля позивача, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.
Між тим, таку інформацію матеріали справи не містять.
Таким чином, податковий орган, на який в силу приписів ч.2 ст. 77 КАС України покладений тягар доказування правомірності своїх рішень, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту відповідності належного позивачу автомобіля вимогам підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України як об'єкту оподаткування транспортним податком.
На виконання вимог ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 Мінекономрозвитку листом від 26.03.2019 № 3805-05/12855-05 надало інформацію, відповідно до якої розрахована згідно з Методикою середньоринкова вартість транспортного засобу марки Nissan Murano, об'єм двигуна 3,5 літра, бензин, 2013 року випуску та пробігом 56545 км у 2016 році становила 708551,55 грн. (а.с. 169-170).
До інформації Мінекономрозвитку надало додаток № 1, з якого апеляційний суд вбачає, що згідно Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 році, що розміщений на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, оподаткуванню підлягає автомобіль марки Nissan Murano, об'єм двигуна 3,5 літра, тип пального - бензин, строк експлуатації до 1 року ( а.с. 174).
Вказана обставина також свідчить про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки об'єктом оподаткування у 2016 році міг бути автомобіль марки Nissan Murano, строк експлуатації якого становив не більше 1 року, тобто після 2014 року випуску. Належний позивачу автомобіль 2013 року випуску, а тому не підпадав оподаткуванню транспортним податком у 2016 році.
Наведенні обставини спростовують доводи апеляційної скарги позивача про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у справі №803/1499/16 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді В. Я. Макарик
Л. Я. Гудим
Повне судове рішення складено 31.07.2019.