Справа № 620/1133/19 Суддя першої інстанції: Бородавкіна С.В.
31 липня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Епель О.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняту у порядку письмового провадження ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач, ГУ ПФ в Чернігівській області) про:
- визнання протиправними дії ГУ ПФ в Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 05.03.2019 року пенсії з урахуванням 75% суми підвищення до пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року;
- зобов'язання ГУ ПФ в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії, виходячи з 80% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення до пенсії, станом на 01.03.2018 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року позов задоволено повністю.
Крім того, у червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою про винесення додаткового рішення шляхом встановлення строку, з якого ГУ ПФ в Чернігівській області зобов'язано провести йому перерахунок та виплату пенсії, виходячи з 80% грошового забезпечення, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 року у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення відмовлено з підстав, що за наслідками розгляду справи були вирішені всі позовні вимоги, а у своїй заяві Позивач фактично просить внести зміни у рішення суду, що суперечить приписам ст. 252 КАС України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю додаткову ухвалу суду від 05.06.2019 року у справі №620/1133/19 та ухвалити нове рішення, яким рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року у справі №620/1133/19 після слів «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, виходячи з 80% грошового забезпечення, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018» доповнити словами: «починаючи з 05.03.2019 року».
Свої доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції хоча і задовольнив всі вимоги, однак не зазначив, з якого часу Відповідачу належить провести перерахунок пенсії, чим фактично позбавив Позивача права на ефективний захист. Крім того, підкреслив, що суд вправі виходити за межі позовних вимог.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФ в Чернігівській області просить відмовити в її задоволенні у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовував тим, що суд першої інстанції вірно підкреслив, що всі вимоги, заявлені Позивачем, задоволені, а встановлення строку, з якого належить виконати рішення, буде суперечити приписам ст. 252 КАС України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, додаткове рішення може бути ухвалено судом виключно у передбачених ч. 1 ст. 252 КАС України випадках - невирішення однієї з позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази чи клопотань, невизначення способу виконання судового рішення при вирішення питання про прав, невирішення питання про розподіл судових витрат. Незрозумілість окремих положень резолютивної частини судового рішення може бути підставою для його роз'яснення у порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, у межах даної справи судом першої інстанції було вирішено всі позовні вимоги ОСОБА_1 шляхом їх задоволення та вказано на спосіб виконання судового рішення - проведення перерахунку та виплати пенсії. Водночас, оскільки вимоги щодо дати, з якої необхідно провести Позивачу перерахунок пенсії, останнім у позовних вимогах не заявлялися, а інститут ухвалення додаткового рішення внесення до нього змін не передбачає, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність відмови у задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 252, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді О.В. Епель
О.І. Шурко
Повний текст постанови складено « 31» липня 2019 року.