Справа № 580/1924/19 Суддя першої інстанції: С.О. Кульчицький
31 липня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Епель О.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), -
У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Відповідач, ГУ ДФС у Черкаській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-134126-50 від 11.05.2019 року про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску за податковий (звітний) період 2017 рік в сумі 7 744,00 грн.
Крім того, разом з позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив:
- заборонити ГУ ДФС у Черкаській області передавати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-134126-50 до виконавчого органу до набрання чинності рішенням суду за результатами розгляду адміністративного позову;
- зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-134126-50 до узгодження її з ГУ ДФС у Черкаської області у судовому порядку.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не вказують на обставини, які б свідчили про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної вимоги або можливості завдання шкоди правам та інтересам ОСОБА_1 до прийняття рішення у справі чи неможливості внаслідок невжиття заходів забезпечення позову захисту прав та інтересів Позивача у випадку прийняття рішення на його користь. Крім того, суд підкреслив, що жодних належних і допустимих доказів вчинення ГУ ДФС у Черкаській області дій, спрямованих на стягнення коштів за оскаржуваною вимогою, матеріали справи не містять.
Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій останній просить прийняти постанову, якою:
- скасувати ухвалу від 19.06.2019 року повністю;
- заборонити ГУ ДФС у Черкаській області передавати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-134126-50 до виконавчих органів до набрання чинності рішенням суду за результатами розгляду даної справи;
- зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-134126-50 неправомірно донарахованого єдиного соціального внеску до узгодження її з ГУ ДФС у Черкаській області у судовому порядку.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на ознаки протиправності оскаржуваної вимоги, а саме прийняття її поза межами встановленого законодавством п'ятнадцятиденного строку з моменту виникнення недоїмки, що в силу практики Верховного Суду є безумовною підставою для її скасування.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31.07.2019 року.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Від ОСОБА_1 26.07.2019 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та призначення її до розгляду поза межами строку лікування.
Розглянувши заявлене клопотання, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
Разом з тим, викладені у клопотанні про відкладення розгляду справи причини неможливості явки Позивача у судове засідання судова колегія не може визнати поважними з огляду на те, що інтереси ОСОБА_1 в суді може представляти не лише він самостійно, а й будь-яка інша уповноважена належним чином на це особа, по-друге, обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи не визнавалася.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За таких обставин, зважаючи на відсутність підстав для визнання поважними викладених у заяві причин для відкладення розгляду справи, а також з огляду на визначені ст. 309 КАС України строки її розгляду, судовою колегією відмовлено у задоволенні поданого клопотання.
Відтак, учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, Апелянт вказує на те, що оскаржувана вимога є очевидно протиправною з огляду на прийняття її поза межами встановлених чинним законодавством строків.
Водночас, на переконання судової колегії, відповідні доводи ОСОБА_1 є за своєю суттю підставами позову, надання оцінки яким повинен здійснювати суд під час розгляду справи по суті.
Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, доказів, що ГУ ДФС у Черкаській області було вчинено дії, спрямовані на ініціювання примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-134126-50, ні у заяві про забезпечення позову, ні в апеляційній скарзі не зазначено.
При цьому судом апеляційної інстанції враховується, що відповідно до абз. 10 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Відтак, на переконання судової колегії, помилковим є посилання Апелянта на ч. 4 ст. 150 КАС України, якими передбачено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Адже, як було зазначено вище, орган доходів і зборів надсилає у порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки виключно у випадку несплати узгодженої суми недоїмки за відсутності її судового оскарження.
Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заборона ГУ ДФС у Черкаській області вчиняти дії, пов'язані з реалізацією спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки), за відсутності об'єктивних та достатніх підстав вважати, що такі дії обов'язково будуть здійснені протягом розгляду даної справи, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб'єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо необґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову у повному обсязі, оскільки, як було встановлено вище, викладеними у ній доводами не підтверджується існування підстав та обставин для вжиття відповідних заходів. У зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 150-151, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді О.В. Епель
О.І. Шурко
Повний текст постанови складено «31» липня 2019 року.