Справа № 580/987/19 Суддя першої інстанції: П.Г. Паламар
30 липня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Бужак Н.П. та Костюк Л.О.,
при секретарі - Кузик О.С.,
за участю:
представника відповідача: - Андрєєва Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити дії,
У березні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити дії, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України (пункт 17 протоколу № 6 від 25.01.2019 року) про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року та здійснити її виплату.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
26 липня 2019 року та 29 липня 2019 року, відповідно до штампів вхідної кореспонденції суду Вх.№ 27545 та 27767, 27837 відповідно, Міністерством оборони України та Черкаським обласним військовим комісаріатом було подано відзиви на апеляційну скаргу, відповідно до змісту яких відповідачі наголошують, що на час первинного встановлення інвалідності, яка встановлена в 1993 році, не існувало правової норми щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, крім того, позивач брав участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, тобто після звільнення із строкової служби як військовозобов'язаний, призваний на збори, а не як військовослужбовець., крім того, зміна групи інвалідності у позивача відбулась у понад дворічний термін, а у відповідності до ст.. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у зв'язка із змінами, що відбулись, не здійснюється.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 був призваний на спеціальні збори як військовозобов'язаний та брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, а інвалідність позивачу встановлена понад трьохмісячний строк після закінчення таких зборів, тому він не набув права на отримання зазначеної допомоги відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) та відповідне посвідчення серії НОМЕР_1 від 29.12.1994 року з вкладкою № НОМЕР_2 .
Відповідно до даних зазначених у військовому квитку, серії НОМЕР_3 виданого 01.11.1972 р., позивач з 13.10.1987 р. по 30.10.1987 р. приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, а зі строкової служби звільнений 09.11.1974 року.
Згідно архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 18.08.2017 року № 179/1/8755, ОСОБА_2 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС з 13.10.1987 р. по 30.10.1987 р. у складі в/ч 83279.
Висновком обласної спец ВКК № 34 від 21.09.1992 року встановлено, що захворювання ОСОБА_1 , пов'язане з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до витягу із акту огляду МСЕК №111024*, 29.03.1993 року при первинному огляді позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності пов'язану з виконанням обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а згідно акту огляду МСЕК серії 5ЧК №083072* від 30.01.2006 р., при повторному огляді продовжено групу інвалідності.
Відповідно до витягу із акту огляду Черкаської обласної МСЕК № 1 серії 12ААА №876226, 12.12.2017 р. позивачу встановлено ІІ групу інвалідності пов'язану з виконанням обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
29.10.2018 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 видано посвідчення серії НОМЕР_4 , відповідно до якого, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів військової служби.
За результатами розгляду поданої позивачем заяви та документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене п. 17 протоколу № 6 від 25.01.2019 р. про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_2 визнано інвалідом ІІІ, а потім ІІ групи безтерміново, внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, після його звільнення з військової служби як військовозобов'язаного, призваного на збори, а не як військовослужбовця. Згідно п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається військовозобов'язаним призваним на збори у разі встановлення інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), військовозобов'язаному при виконанні обов'язків військової служби або не пізніше ніж через три місяці закінчення зборів, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів. ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-місячний термін. Крім того, група інвалідності позивачу змінена понад двохрічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перебування особи на військовій службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, а тому необхідно керуватися, в тому числі, і положеннями частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, яка визначає право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, в даному випадку стягнення грошового забезпечення військовослужбовця.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
20 грудня 1991 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Визначення соціального захисту військовослужбовців міститься у статті 1 Закону № 2011-ХІІ, та означає діяльність (функція) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
У відповідності до статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Статтею 16 вказаного Закону № 2011-XII у редакції чинній на момент виникнення правовідносин передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- Порядок №975).
При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);
допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
-у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до правової позиції, викладений у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 711/6129/17, передбачено, що в межах даних правовідносин, предметом розгляду є саме призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням особі саме ІІ групи інвалідності.
Відповідно до матеріалів справи, а саме - витягу із акту огляду Черкаської обласної МСЕК № 1 серії 12ААА №876226, 12.12.2017 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності пов'язану з виконанням обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тобто в межах спірних правовідносин застосуванню підлягає законодавство, що діяло на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, тобто 2017 рік.
Згідно п.4, 5 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Як зазначено Верховним Судом, з аналізу наведених норм даного Закону вбачається, застосування статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-446а14 та від 21 квітня 2015 року у справі № 21-135а15.
Також, аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 372/1258/16-а, № провадження К/9901/6800/18.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для встановлення позивачу ІІ групи інвалідності слугувало захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що, насамперед, підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 12 грудня 2017 року.
Отже, виплата особі одноразової грошової допомоги пов'язана не з моментом звільнення особи зі служби, а з моментом встановлення такій особі інвалідності, яка настала внаслідок захворювань пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби, а тому доводи відповідача щодо відсутності у Позивача права на отримання одноразової грошової допомоги суд вважає необґрунтованими.
Варто також наголосити, що зміна групи інвалідності понад дворічний термін не може бути підставою для відмови у виплаті одноразової допомоги, так як норма п. 12 Порядку передбачає відсутність прав на доплату одноразової грошової допомоги, в той час як в межах даних правовідносин мова йде про призначення такої допомоги вперше.
Вищевикладеним, на переконання суду, спростовуються доводи відповідача по справі та висновок суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України (пункт 17 протоколу № 6 від 25.01.2019 року) про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року та здійснити її виплату.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Н.П.Бужак
Л.О.Костюк
Повний текст виготовлено 30 липня 2019 року.