Справа № 640/1834/19 Суддя першої інстанції: Каракашьян С.К.
30 липня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Бужак Н.П. та Костюк Л.О.,
при секретарі - Кузик О.С.,
за участю:
представника позивача: - Закірової К.М.,
представника відповідача: - Гуць М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення № 0019121305, зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення № 0019121305, зобов'язання вчинити дії, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області від 06.11.2018 року № 0019121305, яким застосовано до ТОВ «Альфа-Метал-Компані» штрафні санкції в розмірі 54920,50 грн.;
- визнати протиправним та скасувати вимогу ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 року № Ю-0019111305 в сумі 549205,02 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
22 липня 2019 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 26781, на адресу суду надійшов відзив Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, відповідно до змісту якого, відповідачем наголошено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» ані під час перевірки, ані під час оскарження її результатів, ані під час судового розгляду в суді першої інстанції не було надано доказів наявності у позивача в користуванні автомобілів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що списання палива на підприємстві повинно, бути обов'язково врегульовано внутрішніми наказами на підприємстві та підтверджено відповідними розрахунками, для списання палива підприємство повинно розробити внутрішні документи, які встановлюватимуть норми його витрат з урахуванням усіх технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм та інших факторів, разом з тим, як в актах передачі транспортних засобів позивачу так і в договорах позички та оренди відсутнє визначення пробігу транспортного засобу на момент передачі, що унеможливлює, на думку суду, аналіз посилань позивача на здійснення витрат на експлуатацію транспортного засобу в межах господарської діяльності позивача, у зв'язку з неможливістю визначити початок такої експлуатації - пробіг до передачі, у зв'язку з чим спірне рішення ГУ ДФС у Київській області та вимога є такими, що винесені контролюючим органом на підставі та в межах норм чинного законодавства.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції, необґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на підставі направлень від 16.07.2018 року №3132, №3133, №3134, №3135, №3136, №3137, від 01.08.2018 року №3470 було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані».
За результатами перевірки було складено акт від 03.09.2018 року № 758/10-36-14-14/34202711 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АЛЬФА-МЕТАЛ-КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 34202711), податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року, валютного - за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року.» ( далі - Акт перевірки).
Актом перевірки було сформульовано висновок про порушення позивачем приписів ч.І п.1 ст.7, п.1 п.2 п.5 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято:
- вимогу про сплату боргу №Ю-0019111305 від 06.11.2018 року, якою позивачу висунуто вимоги про сплату 549205,02 грн. недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- рішення № 0019121305від 06.11.2018 року, яким до позивача було застосовано штраф в сумі 54920,50грн.
Прийняття зазначених рішень було мотивовано наступними обставинами, встановленими актом перевірки.
Так, акт перевірки містить посилання, що «ТОВ «АЛЬФА-МЕТАЛ-КОМПАНІ» закуповувало паливо, а саме бензин, дизельне пальне, газ та використовувало його на авто, які не належить ТОВ «АЛЬФА- МЕТАЛ-КОМПАНІ», для перевірки надано роздруківку по 203 рахунку. Крім цього, відсутнє документальне підтвердження понесених витрат, та куди саме витрачено бензин, дизельне пальне, газ. Згідно балансу підприємства відсутні власні чи орендовані авто, які могли би використовувати даний вид палива…».
Позивачем, в процесі оскарження вимоги про сплаті боргу та рішень було надано наступні документи на підтвердження правомірності дій щодо списання пального:
- копії договорів оренди від 31.08.2016 року №2111 та №2112, за умовами яких позивачем орендовано вантажні автомобілі;
- копії договорів позички №2 від 01.04.2015 p., №1 від 01.04.2017 p., №3 від 02.01.2017 p. , №4 від 03.04.2017 p., №5 від 03.09.2017 p., №6 від 01.12.2017 p., №7 від 01.12.2017 p., №8 від 01,12.2017 p., за умовами яких позивачем отримано у безоплатне користування транспортні засоби;
- копії свідоцтв про реєстрацію вищезазначених транспортних засобів;
- копії актів передачі транспортних засобів позивачу;
- копії актів про списання №75 від 31.10.2016 p., №12 від 31.03.2016 p., №98 від 31.12.2015 p., №59 від 31.03.3018 p., №60 від 31.03.3018 p., №84 від 30.12.2017 p., №19 від 30.04.2017 p., №89 від 30.09.2016 p., №88 від 30.06.2016 p., №87 від 31.03.2016 p., №8 від 29.02.2016 p., №85 від 30.10.2015 p., №75 від 30.09.2015 p., №64 від 03.08.2015 p., №103 від 31.12.2015 p., №58 від 31.03.2018 p., №82 від 31.12.2017 p., №81 від 31.08.2017 p., №83 від 30.04.2017 p., №5 від 31.01.2016 p., №103 від 31.12.2015 p., у відповідності до яких позивачем було списано бензин А-92, А-95, дизельне паливо та зріджений газ.
За результатом адміністративного оскарження рішень контролюючого органу, відповідно до рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарг, від 22.12.2018 року № 41500/6/99-9-11-05-02-25, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 року за № Ю-0019111305 та рішення про застосування штрафних санкцій від 06.11.2018 року № 00191121305 залишені без змін, а скарги ТОВ «Альфа-Метал-Компані» від 23.11.2018 року № 82, 86 - без задоволення.
Не погоджуючись із рішенням и контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 10 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ), та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно частини 11статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.
Отже, базою нарахування єдиного внеску для позивача є заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, здійснені особам, що працюють у нього за трудовим договором, а також сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
З приводу того, чи є у даному випадку вартість пального, використаного працівниками позивача, додатковим благом, що включається до загального місячного оподатковуваного доходу працівників, варто зазначити наступне.
Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Базою оподаткування, відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України, є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Під загальним оподатковуваним доходом згідно цього ж пункту розуміється будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Згідно з визначенням, наведеним у підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до абзаців «а» та «б» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді:
- вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (абзац «а»);
- вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств (абзац «б»).
Додатково до винятків, передбачених підпунктом «а» цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.
Також не вважається додатковим благом платника податку сплачена суб'єктом кінематографії вартість товарів та послуг, а саме проїзду, проживання, харчування, охорони, страхування, медичного обслуговування, тренування, навчання, що пов'язані з участю такого платника податку у виробництві аудіовізуальних творів, що виробляються (створюються) суб'єктами кінематографії України, якщо це передбачено умовами договору з такими платниками податку та/або режисерським сценарієм аудіовізуального твору.
Аналіз наведених положень чинного податкового законодавства, як вірно зазначено судом першої інстанції, свідчить, що списання платником податків пального для заправки транспортних засобів, що орендовані у працівників такого платника податків, не буде вважатись додатковим благом працівників, за умови, що вказані транспортні засоби і пальне були використані для цілей, що прямо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частиною 1 статті 9 вказаного закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З огляду на викладене, на переконання суду, в межах даних правовідносин повинні були бути досліджені первинні документи (в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), які у своїй сукупності можуть свідчити та підтверджувати використання позивачем транспортних засобів та придбаного пального для цілей, що прямо пов'язані з господарською діяльністю платника податку, а саме:
- копії договорів оренди від 31.08.2016 року №2111 та №2112, за умовами яких позивачем орендовано вантажні автомобілі;
- копії договорів позички №2 від 01.04.2015 p., №1 від 01.04.2017 p., №3 від 02.01.2017 p. , №4 від 03.04.2017 p., №5 від 03.09.2017 p., №6 від 01.12.2017 p., №7 від 01.12.2017 p., №8 від 01,12.2017 p., за умовами яких позивачем отримано у безоплатне користування транспортні засоби;
- копії свідоцтв про реєстрацію вищезазначених транспортних засобів;
- копії актів передачі транспортних засобів позивачу;
- копії актів про списання №75 від 31.10.2016 p., №12 від 31.03.2016 p., №98 від 31.12.2015 p., №59 від 31.03.3018 p., №60 від 31.03.3018 p., №84 від 30.12.2017 p., №19 від 30.04.2017 p., №89 від 30.09.2016 p., №88 від 30.06.2016 p., №87 від 31.03.2016 p., №8 від 29.02.2016 p., №85 від 30.10.2015 p., №75 від 30.09.2015 p., №64 від 03.08.2015 p., №103 від 31.12.2015 p., №58 від 31.03.2018 p., №82 від 31.12.2017 p., №81 від 31.08.2017 p., №83 від 30.04.2017 p., №5 від 31.01.2016 p., №103 від 31.12.2015 p., у відповідності до яких позивачем було списано бензин А-92, А-95, дизельне паливо та зріджений газ;
- товарно - транспорті накладні № Р4611 від 02.11.2017 року, № Р56411 від 24.11.2017 року, № Р64 від 12.03.2018 року, № АВ04220317-0020 від 22.03.2017 року, № Р15505 від 16.05.2016 року, № Р58207 від 27.07.2017 року, № Р54309 від 27.09.2016 року, № Р36708 від 18.08.2016 року, № Р30206/1 від 29.06.2016 року, № 374 від 11.10.2017 року тощо, що складені відповідно до Додатку 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України за формою № 1-ТН.
Крім того, для встановлення зв'язку між витратами, понесеними товариством та господарською діяльністю позивача, обов'язковому дослідженню підлягають видаткові накладні на придбання палива, в тому числі надані позивачем № 0026/1000354 від 31.08.2015 року, № 0026/1000452 від 31.10.2015 року, № 0121/0000040 від 30.11.2015 року, № 0121/0000054 від 01.12.2015 року, № 0121/0000147 від 25.12.2015 року, № 0121/0000068 від 10.10.2016 року, № 0121/0000118 від 20.10.2016 року тощо, накладні на відпуск товарів № 24ОБКПК-2739-9062370780 за період з 01.09.2017 року по 30.09.2017 року, № 24ОБКПК-0366-9063480108 за період з 01.10.2017 року по 31.10.2017 року, № 24ОБКПК-2739-9061461242 за період з 01.08.2017 року по 31.08.2017 року тощо.
Варто наголосити, що відповідно до Акту перевірки, контролюючим органом не встановлено дефектів форм чи змісту наданої позивачем первинної/бухгалтерської документації.
У зв'язку із вищезазначеним, вірним є висновок суду першої інстанції щодо неможливості застосування в межах спірних правовідносин положень Наказу Міністерства транспорту України №43 від 10.02.1998 року, яким затверджено Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, які призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива, з огляду на те, що даний наказ не має імперативного характеру для підприємства з організаційно-правовим статусом як у даній справі, у зв'язку з чим не може бути обов'язковим для визначення бази при обчисленні об'єкта оподаткування.
Крім того, посилання суду першої інстанції на Наказ Державного комітету статистики України від 17.02.1998 р. №74, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 березня 1998 р. за № 149/2589, яким було затверджено типову форму №3 «Подорожній лист службового легкового автомобіля» та Інструкцію про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, є необґрунтованим, так як 16.04.2013 року наказ Державного комітету статистики України від 17.02.1998 р. №74 втратив чинність, а отже не може бути застосований в межах даним правовідносин.
Висновок суду першої інстанції, що списання палива на підприємстві повинно бути обов'язково врегульовано внутрішніми наказами на підприємстві та підтверджено відповідними розрахунками, що для списання палива підприємство повинно розробити внутрішні документи, які встановлюватимуть норми його витрат з урахуванням усіх технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм та інших факторів, на переконання колегії суддів є хибним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, адже на час виникнення спірних відносин на законодавчому рівні не було вимоги щодо необхідності розроблення внутрішніх документів, які встановлюватимуть норми його витрат з урахуванням усіх технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм та інших факторів.
Варто звернути увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 814/1877/16, відповідно до якої, в межах спірних правовідносин повинні бути досліджені копії товарно-транспортних накладних, видаткових накладних постачальників паливно-мастильних матеріалів, актів списання пального, в яких вказані його обсяги та вартість, докази оплати вартості палива, за встановлення обставин використання отриманих паливно-мастильних матеріалів для безпосереднього здійснення основного виду господарської діяльності (вантажні перевезення), що в своїй сукупності доводять зв'язок витрат позивача на оплату паливно-мастильних матеріалів із його господарською діяльністю, що, відповідно спростовує висновок контролюючого органу про заниження оподатковуваного доходу.
На переконання суду, товарно-транспортні накладні, надані позивача, є доказом витрат на дизельне пальне, через те що містять точки завантаження та розвантаження (тобто можна визначити відстань, яку подолав транспортний засіб), відомості про вантаж, який було перевезено конкретним автомобілем, що підтверджує його цільове використання, а також відмітку вантажоотримувача, що підтверджує фактичне здійснення транспортування.
Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до Акту перевірки, ТОВ «Альфа-Метал-Компані» за період, що перевірявся придбало паливно - мастильні матеріали (бензин, дизельне паливо, газ) га загальну суму 2496386,49 грн., в тому числі за 2015 рік у сумі 473 612,01 грн., за 2016 рік у сумі 525 190,63 грн., за 20147 - І квартал 2018 року у сумі 1 497 583,85 грн. Придбання паливно - мастильних матеріалів відображено на субрахунку 203 «Паливо» та віднесено до складу адміністративних витрат та використовувалось для автотранспортних засобів, які, не належать ТОВ «Альфа-Метал-Груп». Товариством до перевірки не надано документального підтвердження понесених витрат на паливно-мастильні матеріали, а саме для яких автотранспортних засобі використовувалось пальне, оскільки на балансі підприємства відсутні власні чи орендовані автотранспортні засоби, які могли б використовувати даний вид палива.
Проте, такі твердження контролюючого органу не відповідають дійсності й були спростовані надані позивачем наданими первинними документами, у зв'язку з чим, вимога Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 року № Ю-0019111305 та рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 06.11.2018 року № 0019121305 є, на переконання колегії судді протиправними та підлягають скасуванню.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» - задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2019 року - скасувати та прийнято нову постанову про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 238, 241, 242, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2019 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 06.11.2018 року № 0019121305, яким застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» штрафні санкції в розмірі 54920,50 грн.
Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 року № Ю-0019111305 в сумі 549205,02 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» (08132, Київська обл.., м. Вишневе, вул.. Київська 8Д, код ЄДРПОУ: 34202711) суму судового збору у розмірі 22 654 гривень 70 коп. (двадцять дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні сімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03680, м. Київ, вул.. Народного Ополчення 5а, код ЄДРПОУ 39393260) .
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Н.П.Бужак
Л.О.Костюк
Повний текст виготовлено 30 липня 2019 року.