Справа № 2340/4962/18 Суддя першої інстанції: Л.В. Трофімова
30 липня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Бужак Н.П. та Костюк Л.О.,
при секретарі - Кузик О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Черкаській області, викладену у листі № 29/К-252 від 23.11.2018 року та у висновку від 23.11.2018 року щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності;
- скасувати висновок Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 23.11.2018 року про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням II групи інвалідності відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» та наказу МВС України № 4 від 11.01.2016 року про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області до суду апеляційної інстанції подано не було.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при звірці кадровим підрозділом даних особової справи ОСОБА_1 з наданими матеріалами, встановлена невідповідність причини звільнення, за якою призначається одноразова грошова допомога відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», крім того, ІІ група інвалідності встановлена позивачу понад шестимісячний строк після звільнення останнього зі служби в поліції.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу у поліції на посаді старшого лейтенанта поліції, інспектора відділу забезпечення безпеки дорожнього руху управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Черкаській області та за наказом від 13.11.2017 року №301 о/с був звільнений зі служби в поліції за пунктом 4 (через скорочення штатів) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.68).
Відповідно до постанови від 07.08.2018 року М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області» захворювання у колишнього поліцейського ОСОБА_1 у визначенні причини зазначено: «так, пов'язане з проходженням служби в поліції» (а.с.22).
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №303494 від 08.10.2018 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків (а.с.23).
07.11.2018 року позивач звернувся із заявою до начальника ГУПН у Черкаській області про виплату одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності (а.с.69).
23.11.2018 року відповідачем відмовлено у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (а.с.70, 71-72). Вважаючи протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Черкаській області, викладену у листі від 23.11.2018 року № 29/К-252 (а.с.26, а.с.72, а.с.80), та у висновку від 23.11.2018 року (а.с.70) щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 2 статті 97 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського визначений Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, які затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 р. №4.
Відповідно до п.п. 4 п.5 розділу І Порядку №4 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у випадку пов'язаному з проходженням служби в органах внутрішніх справ-обставина, що виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.
Пунктом 1 розділу II Порядку №4 встановлено, що днем виникнення права на отримання ОГД є, зокрема, у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до п. 1 розділу III Порядку №4 формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у поліції здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції, фінансовими підрозділами головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) цих органів та фахівцями військово-лікарської комісії (далі - ВЖ).
Пунктом 2 розділу III Порядку №4 передбачено, що посадові особи поліції у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.
Згідно з п. З розділу III Порядку №4 заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського. У разі коли такий орган ліквідовано, заява подається до органу за місцем зберігання особової справи.
Пунктом 5 розділу III Порядку №4 встановлено, що для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 2) постанови відповідної ВЖ щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 3) акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 4) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 5) документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).
Згідно з п. 7 розділу III Порядку №4 при прийманні матеріалів особа, що приймає документи зобов'язана перевірити оформлення заяви та поданих до неї документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та іншим документам, що засвідчують особу.
Підрозділи, служби, інші фахівці, зазначені у пункті 1 розділу III, що беруть участь у формуванні пакета документів для призначення та виплати ОГД, у разі необхідності, для перевірки даних або достовірності інформації, наданих особою, мають право, в установленому порядку звертатися за місцем отримання відповідних документів.
Згідно п. 1 розділу IV Порядку №4 фінансові підрозділи в місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 6 розділу III, готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).
Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський. Висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє: 2) у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України і керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
Згідно з п. 3 розділу IV Порядку №4 рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 97 Закону України «Про національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Судом першої інстанції вірно було зазначено, що наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 13.11.2017 року № 301 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 (через скорочення штатів) Закону України «Про Національну поліцію», а тому відмова Головного управління Національної поліції в Черкаській області, викладену у листі № 29/К-252 від 23.11.2018 року та у висновку від 23.11.2018 року щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності є правомірною, адже прийнята суб'єктом владних повноважень на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22.01.2019 року у справі № 2340/2663/18, відповідно до якого, встановивши, що у позивача відсутні дві з обов'язкових умов на призначення одноразової грошової допомоги для колишніх поліцейських, а саме, причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути хвороба, що зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, а також те, що інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції, суди правомірно дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Посилання апелянта на той факт, що норми Закону України «Про Національну поліцію» є дискримінаційними є необґрунтованими, адже ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» на час звернення позивача до суду із даним позовом та на час судового розгляду в суді апеляційної інстанції неконституційним не визнавався та є чинним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року - без змін
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Н.П.Бужак
Л.О.Костюк
Повний текст рішення виготовлено 30 липня 2019 року.