Справа № 357/5120/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кошель Л.М.
30 липня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Лічевецького І.О., Ісаєнко Ю.А.
за участю секретаря Такаджі Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби
на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2019 року
у справі №357/5120/19/ (розглянутої у порядку загального позовного провадження)
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Волинської митниці Державної фіскальної служби
третя особа: Білоцерківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області
про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Волинської митниці Державної фіскальної служби, третя особа: Білоцерківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 24.10.2018 № 5727/20500/18та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Волинської митниці ДФС №5727/20500/18 від 24.10.2018 року його визнано винним у порушенні митних правил за ст.470 МК України і накладено штрафу 8 500,00 грн.. Зазначає, що він сплатив добровільний внесок у розмірі 8500,00 грн. відповідно до п.93 Розділу ХХІ Прикінцевих та перехідних положень МК України і повинен бути звільнений від сплати штрафу. Оскільки відповідач не звільнив його від сплати, позивач просив суд визнати протиправною постанову №5727/20500/18 від 24.10.2018 року та скасувати її.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2019 року позов задоволено. Скасовано постанову Волинської митниці ДФС у справі про порушення митних правил №5727/20500/18 від 24 жовтня 2019 року за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу 8 500,00 грн. і закрито справу про адміністративне правопорушення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Волинською митницею Державної фіскальної служби подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Позивачем відзив (заперечення) на апеляційну скаргу подано не було.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.06.2018 року через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС, громадянином України ОСОБА_1 , було ввезено автомобіль марки Daewoo Lacetti, номер кузова НОМЕР_1 . Транспортний засіб слідував з метою транзиту на митну територію України, відповідно до ч.1 ст.381 МК України. Оскільки, в порушення вимог ст.95 МК України, автомобіль не вивезено та в інший митний режим не заявлено, ОСОБА_1 викликано на митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС для дачі пояснень.
ОСОБА_1 на митний пост не прибув, однак встановлено, що він перевищив встановлений ст.95 МК України строк транзитного перевезення автомобіля марки Daewoo Lacetti, номер кузова НОМЕР_1 , про що складено протокол про порушення митних правил №5727/20500/18 за ч.3 ст.470 МК України. Розгляд справи призначено на 24.10.2018 року за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Римачі, Волинська митниця ДФС. ОСОБА_1 на розгляд справи не з'явився, заяв чи клопотань не надсилав.
24.10.2018 року за результатами розгляду справи, винесено постанову №5727/20500/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України. Постанову передано для примусового виконання до ДВС.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи про порушення митних правил №5727/20500/18 від 27.09.2018 року, копію якої надано представником відповідача разом із відзивом на позовну заяву.
Мотивом ОСОБА_1 для звернення до суду за захистом своїх прав стало те, що 11.02.2019 року він здійснив митне оформлення транспортного засобу Daewoo Lacetti, номер кузова НОМЕР_1 за правилами визначеними у п.93 Розділу ХХІ Прикінцевих та перехідних положень МК України і розраховував на звільнення від сплати штрафу.
На думку представника відповідача, сплата добровільного внеску під час здійснення митного оформлення транспортного засобу у вільний обіг не звільняє від обов'язку сплати штрафу у справі про порушення митних правил № 5727/20500/18.
Позивач, вважаючи постанову такою, що прийнята з порушенням норм законодавства звернувся до суду з вказаним позовом.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення, про задоволення позовних вимог виходив з того, що позивачем виконано всі умови передбачені у абзаці першому п.93 розділу XXI Прикінцеві та перехідні положення МК України, тому він правомірно розраховував на звільнення від сплати штрафу за ст.470 МК України, як це передбачено у абзаці другому п.93 розділу XXI Прикінцеві та перехідні положення МК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.95 МК України, встановлюються строки транзитних перевезень автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Відповідно до ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії (ч.5 ст.255 МК України).
08.11.2018 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 2612-VIII «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України».
Відповідно до п.13 Розділу І цього закону, у розділі XXI "Прикінцеві та перехідні положення" у п.93 установлено, що протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України" митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту".
Відповідно до п.1 розділу ІІ Закону № 2612-VIII, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 7 і 8 розділу І та підпункту 1 пункту 2 розділу II цього Закону, які набирають чинності через 180 днів з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
Закон України № 2612-VIII від 08.11.2018 року опубліковано в газеті Голос України 24.11.2018 року, відтак він набрав чинності 25.11.2018 року.
Статтею 494 Митного кодексу України передбачено, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У протоколі про порушення митних правил зазначається дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол; необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено; місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил; посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення; прізвища та адреси свідків, якщо вони є; відомості щодо товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно із статтею 511 цього Кодексу; інші необхідні для вирішення справи відомості.
Протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками.
Якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в органах доходів і зборів адресою (місце проживання або фактичного перебування).
Відповідно до ч.1 ст. 495 Митного кодексу України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Відповідно до ч.2 ст. 495 Митного кодексу України, посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність (ст.458 Митного кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 459 Митного кодексу України суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.
Відповідно до ст. 460 Митного кодексу України, вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.470 МК України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 КУпАП - питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.
Ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ст.8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 здійснював митне оформлення транспортного засобу 11.02.2019 року, сплатив добровільний внесок у період чинності п.93 розділу XXI Прикінцеві та перехідні положення МК України, який звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту.
Таким чином, позивачем виконано всі умови передбачені у абзаці першому п.93 розділу XXI Прикінцеві та перехідні положення МК України, тому він правомірно розраховував на звільнення від сплати штрафу за ст.470 МК України, як це передбачено у абзаці другому п.93 розділу XXI Прикінцеві та перехідні положення МК України.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України визначено: за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.
З огляду на наведені вимоги закону, постанова Волинської митниці ДФС № 5727/20500/18 від 24.10.2018 року про визнання винним ОСОБА_1 у чиненні правопорушення передбаченого ст.470 МК України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 8 500,00 грн., винесена неправомірно, так як ОСОБА_1 звільнений від адміністративної відповідальності за ст.470 МК України на підставі абзацу другого п.93 розділу XXI Прикінцеві та перехідні положення МК України та приписів ст.8 КУпАП.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, у зв'язку з чим, постанова у справі про порушення митних правил № 5727/20500/18 від 24.10.2018 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та притягнення його адміністративної відповідальності шляхом накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню.
При цьому доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Разом з тим, апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 195, 242, 243, 246, 272, 286, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: Ю.А. Ісаєнко
І.О. Лічевецький