П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
31 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/781/19
Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 травня 2019р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У березні 2019р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до в/ч НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дій щодо невиплати індексації грошового забезпечення в період з 1.01.2016р. по 24.11.2016р.;
- здійснити нарахування та виплату невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 24.11.2016р., враховуючи базовий місяць 1.01.2014р.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він до листопада 2016р. проходив службу у Збройних Силах України.
У листопаді 2016р. командувачем Повітряних Сил Збройних Сил України прийнято наказ за №142-РС, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби у запас, у відповідності до п. «б» ч.6 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я).
Позивач зазначає, що при його звільненні з військової служби йому не було нараховано індексацію грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 24.11.2016р., що підтверджується листом військової частини за №264 від 21.02.2019р. та підтверджено довідкою-розрахунком індексації грошового забезпечення.
Позивач звертає увагу на те, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" та п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою КМУ за №1078 від 17.07.2003р. у період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р., підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті. Проте, в порушення вимог Закону йому не здійснено індексацію грошового забезпечення та не виплачено належних йому сум.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 травня 2019р. позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 , що полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 24.11.2016р.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 24.11.2016р., відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003р. № 1078, з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 384,20 грн.
В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Також апелянт просить залучити в межах своїх повноважень в якості третіх осіб Міністерство оборони України та Департамент фінансів Міністерство оборони України.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що не нарахування та не виплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у 2016р. є порушенням вимог чинного законодавства України та його прав.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено, що наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) за №142-РС від 24.11.2016р. ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас, відповідно до ч.6 ст.26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу", на підставі п."б" (за станом здоров'я).
Наказом командира (по стройовій частині) в/ч НОМЕР_2 (підпорядковується та знаходиться на повному фінансовому забезпеченні в/ч НОМЕР_1 ) від 24.11.2016 № 236, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та зараховано до оперативного резерву першої черги.
У лютому 2019р. ОСОБА_1 звернувся із запитом до в/ч НОМЕР_1 про надання довідки про нараховану та виплачену суму індексації грошового забезпечення за час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 .
Проте, листом ВЧ НОМЕР_1 за №264 від 21.02.2019р. ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати у 2015-2016рр. індексації грошового забезпечення, оскільки такі виплати не передбачалися відповідними асигнуваннями. Також заявника повідомлено, що з 1.01.2016р. відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок збільшення щомісячної премії. У зв'язку з цим, Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових формувань роз'яснення за №248/3/9/1/2 від 4.01.2016р., у відповідності до яких індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз'яснення.
Перевіряючи правомірність та законність дій рішень військової частини щодо не нарахування та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у 2016р., з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх протиправність та незаконність, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" за №1282-ХІІ від 3.07.1991р. (надалі - Закон №1282).
Положеннями ст.2 Закону №1282-ХІІ встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст.4, 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103%.
Згідно ст.5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ за №1078 від 17.07.2003р. (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Порядок №1078).
Згідно з п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Аналізуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наявні усі законні підстави для зобов'язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 24.11.2018р..
Що стосується посилань апелянта на відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та незакладення до бюджету коштів для виплати індексації, судова колегія зазначає, що індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Що стосується клопотання в/ч НОМЕР_1 про залучення в якості третіх осіб Міністерство оборони України та Департамент фінансів Міністерство оборони України до розгляду даної справи, то судова колегія вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Заявником, в порушення ч.4 ст.49 КАС України не зазначено, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Крім того, апеляційний суд вважає, що судове рішення у даній справі жодним чином не вплине на права, інтереси або обов'язки Міністерства оборони України та Департамент фінансів Міністерство оборони України.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 246, 315, 316 КАС України, колегія суддів,-
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залучення до участі в справі в якості третіх осіб Міністерство оборони України та Департамент фінансів Міністерство оборони України - відмовити.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 травня 2019р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий: Ю.М.Градовський
Судді: А.В.Крусян
О.В.Яковлєв