П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 липня 2019 р. Категорія 111030500м.ОдесаСправа № 540/270/19
Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.
час і місце ухвалення: 10:39, м. Херсон
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Семенюка Г.В.
суддів: Потапчука В.О. , Шляхтицького О.І.
при секретаріВишневській А.В.
за участю сторін:
ГУ ДФСЯцемирський С.С. (довіреність)
ТОВ «Садар-М»Батранюк О.В. (довіреність)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Садар-М" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонської області про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість, стягнення пені, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонської області про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість, стягнення пені, мотивуючи його тим, що відповідачі порушуючи норми ПК України щодо узгодженості бюджетного відшкодування ухиляються від вчинення дій по відшкодуванню з державного бюджету ПДВ та не виконують рішення судів, що призвело до затримки виплат задекларованої суми та є підставою для нарахування та стягнення пені.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Садар-М" заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за травень 2017 р. в сумі 18 230 214 грн. та пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість в сумі 2 709 059,75 грн.
Не погодившись з Рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Рішення суду від 23 квітня 2019 року.
Не погодившись з Рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Рішення суду від 23 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційних скарг апелянти посилаються на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що законом не передбачено стягнення сум невідшкодованих ПДВ напряму з Державного бюджету України, оскільки Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування працює та кошти відшкодовуються платникам податку на додану вартість.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що 20.06.2017 року ТОВ "Садар-М" до ГУ ДФС м. Києва подано декларацію з ПДВ за травень 2017 р. відповідно до якої відображено від'ємне значення за травень 2017 року з придбання товарів на суму 18 230 214 грн.
ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку в результаті якої був складений Акт від 18.08.2017р. та прийняте податкове повідомлення рішення від 29.08.2017 року яким ТОВ «Садар-М» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2017 року у сумі 18 230 214 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення № 0043271404 від 22.08.2017 року було оскаржено до суду. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018 року по справі № 821/1375/17 задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Садар-М", скасовано рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та ухвалено нову постанову, якою позов ТОВ "Садар-М" задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0043271404 від 22.08.2017 року.
Ухвалою від 17.10.2018 року Верховний Суд відмовив ГУ ДФС у м. Києві у відкритті касаційного провадження по справі № 821/1375/17.
02.07.2018 року ТОВ «Садар-М» звернулось до ГУ ДФС у м. Києві із заявою стосовно виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018 року по справі № 821/1375/17 та внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування за травень 2017 року на суму 18 230 214 грн.
26.07.2018 року ГУ ДФС у м. Києві відмовило у внесенні даних до Реєстру посилаючись на касаційне оскарження вищезазначеної постанови суду.
У адміністративній справі № 821/1375/17 встановлені обставини, які стосуються предмету цього судового спору і вони не потребують доказування у цій справі, згідно вимог ч. 4 ст. 78 КАС України.
22.06.2018 року анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Садар-М».
15.03.2019 року Херсонським окружним адміністративним судом відкрито провадження по справі за позовом ТОВ «Садар-М» до ГУ ДФС у Херсонській області про скасування рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ (справа № 540/490/19)
18.12.2018 року ГУ ДФС у Херсонській області Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Садар-М» з питань не подання платником податків в установлений законом строк податкової декларації з ПДВ за червень 2018 року та не нарахування податкових зобов'язань з ПДВ в останньому звітному (податковому) періоді про що складено акт №244/21-22-14-04/40883621, прийнято податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 18.01.2019 № 0000081422, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 18 229 806,88 грн., штрафні санкції 4557451,72 грн., податковим повідомленням-рішенням (форма «ПС») від 18.01.2019 року №0000091422 застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за не подання податкової звітності з ПДВ за червень 2018 року в сумі 170 грн.
10.04.2019 року ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду відкрито провадження по справі за позовом ТОВ «Садар-М» до ГУ ДФС у Херсонській області Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування вищезазначеного ППР від 18.01.2019 № 0000091422 та № 0000081422 (справа № 540/709/19).
ТОВ "Садар-М" звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві та через Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонської області заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за травень 2017 року в розмірі 18 230 214 грн. та пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2709059,75 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Колегія суддів погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правовідносини позивача з відповідачами необхідно розділити на два періоди.
Перший - це декларування бюджетного відшкодування ПДВ яке у цій справі просить стягнути позивач за травень 2017 р в сумі 18 230 214 грн., які є узгодженими судовими рішеннями і це не спростовується відповідачами.
Другий період - червень 2017 року, який був предметом документальної позапланової перевірки відповідно до вищезазначеного акту за результатами якого ГУ ДФС у Херсонській області Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято ППР збільшено суму грошового зобов'язання позивачу з ПДВ на 22 787 258,60 грн.
Саме виходячи з порушень виявлених у акті перевірки від 18.12.2018 р., наявності донарахованих сум, відсутності в інтегрованій картці з податку на додану вартість у ТОВ «Садар-М» сум які не відшкодовані з державного бюджету, анулювання свідоцтва платника ПДВ 22.07.2018 року є обґрунтуванням ГУ ДФС у Херсонській області Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та ГУ ДФС у м. Києві відмови у задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, доводи апелянтів не приймаються, оскільки після узгодження сум бюджетного відшкодування ПДВ позивачу за травень 2017 року, податковий орган зобов'язаний був вчинити дії щодо його відшкодування з державного бюджету. При цьому, наявність у позивача порушень податкового законодавства та винесення ППР за інший податковий період не є підставою для "анулювання" у такий спосіб узгодженого бюджетного відшкодування за попередній період та не є підставою для внесення змін в інтегровану картку з податку на додану вартість до моменту узгодження останніх грошових зобов'язань визначених актом від 18.12.2018 року.
У відповідності до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до абзацу другого пункту 200.15 статті 200 ПК України після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
Згідно з підпунктом "ґ" п. 200.12 статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зокрема, з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Отже, зазначені приписи закону, дають підстави зазначити про відсутність у податкового органу законних підстав для внесення змін в інтегровану картку платника податків, щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ПДВ шляхом її зняття враховуючи неузгоджені суми (податкові зобов'язання) донараховані за інший звітний період.
З вищенаведених підстав, суд відхиляє посилання апелянта на п. 184.6 ст. 184, п. 49.2 ст. 49 ПКУ, оскільки приписи наведених норм, щодо обов'язку погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку можуть застосовуватись лише по узгодженим сумам.
Щодо механізму відшкодування ПДВ слід зазначити, що Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 року № 26 визначено, що Міністерство фінансів України адмініструє реєстр та здійснює автоматичну обробку інформації ДФС та Казначейства щодо даних Реєстру заяв, як окремий інформаційний ресурс та забезпечує захист інформації відповідно до законодавства у сфері захисту державних інформаційних ресурсів. Формування Реєстру заяв здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства.
Згідно пункту 5 Порядку № 26 Заяви автоматично вносяться до Реєстру протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру заяв.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що органи ДФС не виконали приписи як ПК України так і зазначеного Порядку № 26.
Питання відшкодування позивачу ПДВ з державного бюджету вже було предметом судового розгляду. Так, Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018 року визнано протиправним та скасовано ППР ГУ ДФС у м. Києві від 22.08.2017 р. про відмову у бюджетному відшкодуванні ПДВ ТОВ "Садар-М" в сумі 18 230 214 грн.
Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно п. 200.13 п. 200 ПК України, на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів.
Згідно пункту 200.17 ст.200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.
На суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення (п. 200.23 ст. 200 ПКУ). Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 року у справі № 21-131а14.
Позивачем виконані приписи згаданих норми ПК України, а саме: підприємство виявило бажання отримати бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про що повідомило податковий орган та суми бюджетного відшкодування у встановленому порядку позивачу не були відшкодовані.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин Податковим кодексом України був закріплений обов'язок контролюючого органу вчинити відповідні дії, направлені на відшкодування платнику податків суми узгодженого податку на додану вартість.
Суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2017 року залишаються невідшкодованими ТОВ «Садар-М» у визначені ПК України строки, що дає право на подальше нарахування пені в порядку, визначеному п. 200.23 ст. 200 ПК України.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, що розрахунок Позивача щодо нарахування пені за вказані періоди є помилковим. Так, першою датою прострочення вважається не 01.06.2018р., як визначив Позивач, а 15.06.2018р., тому відповідно загальна сума пені складає не 2709059,75 грн., а 2566414,56 грн.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення бюджетного відшкодування ПДВ з Державного бюджету України солідарно через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві та через Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонської області. Суд першої інстанції правомірно зазначив, що такий спосіб захисту порушеного права не є належним, оскільки він не тільки ускладнить виконання судового рішення, але і зробить його неможливим, тому що діючим законодавством не передбачено стягнення заборгованості солідарно через два органи які уповноважені на перерахування таких коштів.
Отже, оскільки ТОВ «Садар-М» зареєстровано як платник податків у м. Херсоні, то відповідно стягнення ПДВ та пені необхідно здійснювати через Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонської області, тобто за місцем реєстрації платника податків.
Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по їх суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
За деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.
Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ефективний спосіб захист, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через органи казначейської служби на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодуванням ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.
Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду своїй Постанові від 12.02.2019 р у справі № 826/7380/15.
Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний приймати рішення, а дії - вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Садар-М" про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість, стягнення пені належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Враховуючи вище викладене, колегія судів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного Рішення було неповно з'ясовано судом обставини, що мають значення для справи, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване Рішення підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, - задовольнити частково.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року по справі № 540/270/19, - змінити, виклавши п. 2 резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Садар-М" заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за травень 2017 р. в сумі 18 230 214 грн. та пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість в сумі 2 566 414,56 грн.»
В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року по справі № 540/270/19, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст Постанови складено - 31 липня 2019 року.
Суддя-доповідач Семенюк Г.В.
Судді Потапчук В.О. Шляхтицький О.І.