31 липня 2019 року м. Дніпросправа № 280/984/19
(суддя Стрельникова Н.В. м. Запоріжжя)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у справі №280/984/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 07 березня 2019 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, згідно з яким, просить:
- визнати протиправним рішення про відмову у виплаті позивачу пенсії внаслідок проведеного перерахунку без обмеження максимальним розміром, оформлене листом від 22.10.2018 №2113/Х-9 заступника начальника головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснювати позивачу виплату пенсії внаслідок здійсненого перерахунку по рішенню Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 по справі №808/701/18 без обмеження її максимальним розміром з 20.12.2016 по довічно згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та виплатити різницю вже без обмеження максимальним розміром, між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01 січня 2016 року.
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом покладення обов'язку на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подати у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду у цій справі. Позов обґрунтовано тим, що відповідач після проведення перерахунку пенсії на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року протиправно обмежив її максимальним розміром.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та повідомлення відповідача вих. № 2113/Х-9 від 22.10.2018 відбувались у межах виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 у справі № 808/701/18. Отже, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позову щодо належного виконання окремого судового рішення в іншій справі. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що питання щодо виплати позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром в позовній заяві від 26.02.2018 року не було і воно не входило до предмету спору та рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року у справі №808/701/18 не вирішувалося. Крім того, зазначає про протиправність дій відповідача щодо обмеження максимальним розміром перераховану на підставі зазначеного судового рішення пенсію.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 у справі №808/701/18, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018, позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення про відмову ОСОБА_1 в перерахунку призначеної пенсії за вислугу років з 01.01.2016 за посадою на день звільнення зі служби, оформлене листом від 23.02.2018 №381/Х-9; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01 січня 2016 року, згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за пенсійною справою №86/13445 від 19.01.2018 і визначити основний розмір пенсії 79% від грошового забезпечення без обмеження граничного розміру, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01.01.2016.
08.10.2018 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою, якою просив поновити порушені законні права позивача щодо виплати перерахованої пенсії в розмірі 20 791,64 грн. та щодо виплати різниці між фактично отриманою та належною до слпати сумою пенсії, починаючи з 01.01.2016 та забезпечити виконання у повному обсязі рішення суду (а.с. 11).
Зі змісту відповіді ГУ ПФУ в Запорізькій області вих. №2113/Х-9 від 22.10.2018 (а.с.12) вбачається, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 відповідачем здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2016 у розмірі 79 % грошового забезпечення згідно довідки № 86/13445 від 19.01.2018, виданої ліквідаційною комісією ГУМВС України в Запорізькій області. Доплата за період з 29.09.2018 по 31.10.2018 в сумі 16651,70 грн. зарахована на особовий рахунок ПАТ "Ощадбанк" у жовтні 2018 року. Як зазначено у відповіді, з 01.10.2018 розмір пенсійної виплати позивача з урахуванням виконання рішення суду від 18.06.2018 та статті 43 Закону України "про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" складає 14350,00 грн. За рішенням суду від 18.06.2018 у позивача сформувалась доплата за період з 01.01.2016 по 28.08.2018 в сумі 163002,02. Виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, буде проведена в Порядку, зазначеному в Постанові 649. Правомірність дій відповідача щодо відмови у виплаті пенсії внаслідок проведеного перерахунку без обмеження максимальним розміром є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За правилами ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Як вбачається з рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року ухваленого у справі № 808/701/18 ОСОБА_1 було заявлено, зокрема і вимогу про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок призначеної пенсії з 01.01.2016 року без обмеження граничного розміру (а.с.16).
В свою чергу, Запорізький окружний адміністративний суд при розгляді спору, резолютивною частиною цього рішення зобов'язав відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок призначеної пенсії з 01.01.2016 року в тому числі без обмеження граничного розміру (а.с.33).
Тобто, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року ухваленого у справі № 808/701/18 вирішено спір щодо обмеження граничного розміру пенсії позивача.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що предметом позову у справі, що розглядається є протиправність дій відповідача, вчинених під час виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року у справі № 808/701/18, яке набрало законної сили 28.08.2018 року в частині щодо обмеження граничного розміру пенсії позивача.
Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом і спір фактично стосується належного виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Згідно із вимогами ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В абз. 1 пп.3.2 п.3 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Згідно з положеннями ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлений певний порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, і цей порядок передбачає звернення позивача (стягувача) до суду відповідно до статті 383 КАС України, а не з новим позовом фактично про зобов'язання виконати таке судове рішення.
Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси то він повинен був звернутись до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Отже, звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та повідомлення відповідача вих. № 2113/Х-9 від 22.10.2018 відбувались у межах виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 у справі № 808/701/18.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позову щодо належного виконання окремого судового рішення в іншій справі.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у справі №280/984/19 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 31 липня 2019 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко