30 липня 2019 року справа №360/1802/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 р. у справі № 360/1802/19 (головуючий І інстанції Басова Н.М., повний текст складено 20.05.2019 року в м.Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-1777-52 від 21.11.2018р.
В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що 21.12.2018 у поштовому відправленні з рекомендованим повідомленням про вручення №9340102061215 позивач отримав документ з назвою "Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1777-52 від 21 листопада 2018р.", який нібито видано від імені органу державної влади - Головного Управління ДФС у Луганській області. Згідно змісту вимоги № Ф-1777-52 від 21.11.2018 станом на 31.11.2018 нібито існує сума боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 28008,99 грн., який складається з недоїмки у розмірі 28008,99 грн. Документ із назвою "вимога № Ф-1777-52 від 21.11.2018р." був оскаржений позивачем до Державної фіскальної служби України, яка рішенням №4210/6/99-99-11-05-02-25 від 28.01.2019 відмовила у задоволенні скарги. Рішення №4210/6/99-99-11-05-02-25 від 28.01.2019 позивач отримав 23.02.2019 у поштовому відправленні з рекомендованим повідомленням про вручення №0405340969944. Позивач вважає, що документ із назвою "вимога № Ф-1777-52 від 21.11.2018р." винесений незаконно і є підробленим та підлягає скасуванню, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.4-6).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 р. у справі № 360/1802/19 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Луганській області № Ф-1777-52 від 21.11.2018 в частині зобов'язання ОСОБА_1 сплатити борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску в сумі 15 819 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять) гривень 54 копійки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 43-46).
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що частиною 12 статті 9 Закону №2464 чітко визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Відповідно до статті 10 Закону №1669 визначено, що єдиним належним та достатнім документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Позивач не надав сертифікат Торгово-промислової палати України. Відповідно пункту 9.3 Розділу VIII позивач може бути звільнений від його сплати за умови дотримання відповідної процедури - надання документу, а саме сертифікат Торгово-промислової палати України. Крім того, п.28 розділу І Закону України №911 виключено п.п.8 п.4 ст.11 Закону України №1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким вносились зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині доповнення розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» п.9.3, який з часом вважається пунктом 9.4, яким надавались пільги з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Отже, недодержання в даному випадку правил законодавчої техніки при внесені змін до Закону, не може бути єдиною підставою для звільнення платників єдиного внеску від його сплати та відповідно визнання протиправними та скасування вимог контролюючого органу за 2018 рік (а.с. 64-65).
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 03.03.2008 зареєстрований як фізична особа-підприємець Сєвєродонецькою міською радою Луганської області за НОМЕР_2, в стані припинення не перебуває (а.с.41-42).
21 листопада 2018 року Головним управління ДФС у Луганській області сформовано позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-1777-52, у якій зазначено, що станом на 31 жовтня 2018 року загальна сума заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску становить 28008,99 грн, з яких 28008,99 грн - недоїмка, 0,00 грн - штраф (а.с.5).
11.12.2018 відповідачем направлено на адресу позивача поштовою кореспонденцією оскаржувану вимогу та 21.12.2018 вказану вимогу отримано відповідачем (а.с.38).
Позивач скористався правом адміністративного оскарження та 26.12.2018 звернувся зі скаргою до ДФС України (а.с.6-7).
ДФС України 28.01.2019 №4210/6/99-99/11-25-02-25 винесено рішення про результати розгляду скарги та залишено скаргу позивача без задоволення (а.с.9).
З облікової картки платника податків та розрахунку боргу вбачається, що станом на 19.10.2018 за ОСОБА_1 рахується заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску на загальну суму 28008,99 грн, період заборгованості з 21.01.2013 по 19.10.2018 (а.с.35-36,37).
Частково задовольняючи позов, скасовуючи вимогу відповідача від 21.11.2018р. №Ф-1777-52 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 15819,54 грн., суд першої інстанції посилався на ч.2 ст.6 Закону №2464-VI, в силу якої позивач звільнений від виконання обов'язків за вказаний період.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI (тут і надалі положення Закону № 2464-VI наведені у редакції чинній на час виникнення спірних відносин між сторонами).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.
Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
При цьому в ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону №2464-VI).
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.
Указом Президента України від 14.04.2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII).
Цим Законом, поміж іншого, внесені зміни до Закону № 2464-VI, зокрема: доповнено його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3 (з 13.03.2015 пункт 9-4), згідно з абзацом другим, третім, четвертим та п'ятим якого визначено, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
З огляду на викладене, колегія суддів не приймає доводи апелянта на відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України, оскільки подання такого Сертифікату як підстави для звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску не передбачено вимогами Закону України № 2464-VI.
До того ж відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 вказаного Закону виключено, проте до Закону № 2464-VI такі зміни внесенні не були та ця норма залишилась чинною.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 04.03.2019 року в справі № 812/679/17.
За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що вимога Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу від 21.11.2018р. №Ф-1777-52 є частково протиправною та підлягає скасуванню в частині визначення позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 15819,54 грн.
Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 р. у справі № 360/1802/19 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено та підписано 30 липня 2019 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст.328 КАС України.
Головуючий Л.В. Ястребова
Судді І.Д. Компанієць
Е.Г. Казначеєв