30 липня 2019 року справа №1240/2668/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року (повне судове рішення складено 27 червня 2019 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 1240/2668/18 (суддя в І інстанції Пляшкова К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
В червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про визнання бездіяльності на виконання рішення суду у справі № 1240/2668/18 за позовом ОСОБА_1 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - Управління) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просила:
1) постановити окрему ухвалу, якою визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії з 01 березня 2016 року по 31 липня 2018 року, оскільки така бездіяльність порушує право на отримання пенсійних виплат, підтверджене судовим рішенням;
2) визначити окремою ухвалою обов'язок Управління усунути порушення права позивача на отримання пенсії шляхом виплати пенсії з 01.05.2016 по 31.08.2018 згідно зі статтею 46 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державна пенсійне страхування» у строк не пізніше п'яти робочих днів з дня набрання законної сили цією окремою ухвалою і у цей же строк письмово повідомити суд про усунення цих порушень з наданням підтверджуючих документів;
3) постановити окрему ухвалу відповідно до частини дев'ятої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) стосовно порушення законодавства керівником відповідача, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надіслати органу досудового розслідування - Марківському РВ ГУНП в Луганській області та зобов'язати Марківське РВ ГУНП в Луганській області у Луганській області надати суду відповідь про вжиті ним заходи у визначений в окремій ухвалі судом строк.
В обґрунтування заяви заначено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 по справі № 1240/2668/18 зобов'язано Управління здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2016 по 31.08.2018. Позивачу був виданий виконавчий лист, за яким 13.05.2019 відкрито виконавче провадження.
Позивач 19.06.2019 отримала та ознайомилась з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 18.02.2019 № КО-9024249, який надісланий відповідачем для ознайомлення. В листі зазначалося, що Управлінням на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 по справі № 1240/2668/18 проведено нарахування суми пенсії за період з 01.05.2016 по 31.08.2018 на окрему відомість лютого 2019 року та буде виплачено за умови фінансування. Однак, ані в лютому, ані в березні, ані в квітні, ані в травні 2019 року рішення суду не виконано.
Позивач наголошує, що заборгованість за рішенням суду за період з 01.05.2016 по 31.08.2018 відповідач виплачувати відмовляється з посиланням на підзаконний нормативний акт, а саме на пункт 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, якою затверджено «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», суми пенсійних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в Пенсійному фонді України та виплачуються на умовах окремого порядку. Також вважає, що Управлінням вчинено бездіяльність щодо невиплати пенсії з 01 травня 2016 року по 31 серпня 2018 року, яка порушує право на отримання пенсійних виплат, підтверджене судовим рішенням, отже звернулась до суду з заявою в порядку, визначеному статтею 383 КАС України.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Управління в порядку, визначеному статтею 383 КАС України, у справі № 1240/2668/18 було повернуто.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання про встановлення контролю за виконанням судового рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує, що ухвалу винесено необґрунтовано, без надання оцінки фактичним обставинам справи.
Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною другою статті 383 КАС України визначено, що у такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Згідно із частиною третьою статті 383 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Частиною четвертою статті 383 КАС України визначено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Так, з матеріалів справи випливає, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 по справі № 1240/2668/18 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком минулих періодів з 01 квітня 2016 року по 31 серпня 2018 року, зобов'язано відповідача виплатити позивачу пенсії за віком минулих періодів з 01 квітня 2016 року по 31 серпня 2018 року. У задоволенні решти вимог відмовлено (а.с.83-87).
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2019 року апеляційну скаргу Управління на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року в справі № 1240/2668/18 - повернуто апелянту (а.с.107).
Отже, судове рішення набрало законної сили 09.01.2019.
До заяви в порядку статті 383 КАС України, яка надійшла до суду 26.06.2019 за вх. № 34070/2019, додано копії листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 18.02.2019 № КО-9024249 (а.с.125) та витяг з автоматизованої системи виконавчого провадження (а.с.126).
Зі змісту наведеного листа встановлено, що позивача повідомлено про те, що Управлінням на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 по справі № 1240/2668/18 до негайного виконання у межах суми стягнень за один місяць проведено нарахування місячного розміру пенсії на виплатну відомість січня 2019 року. Після набрання рішенням суду законної сили Управлінням проведено нарахування суми пенсії за період з 01.05.2016 по 28.02.2019 на виплату відомість лютого 2019 року та буде виплачено за умови фінансування.
Крім того, позивач в свої заяві сама зазначає, що ані в лютому, ані в березні, ані в квітні, ані в травні 2019 року рішення суду не виконано.
З цього приводу, апеляційний суд зазначає, що пенсія являється щомісячним періодичним платежем. Тому позивач мала можливість знати про факт отримання чи неотримання своєї пенсії у періоди, коли така пенсія підлягала їй для нарахування та виплати.
Тобто, колегія суддів дійшла висновку, що позивач мала можливість знати про факти отримання чи не отримання пенсії щонайменше з лютого 2019 року, а до суду із заявою, в порядку статті 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, звернулась лише 26.06.2019, тобто поза межами десятиденного строку з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, визначеного імперативним приписом частини четвертої статті 383 КАС України.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 2а-516/2010 (реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 80580203).
Також апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що заява про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень не відповідає пункту 9 частини другої статті 383 КАС України, оскільки не містить відомостей щодо документу про сплату судового збору, або доказів про відсутність обов'язку сплачувати судовий збір за подання відповідної заяви.
Крім того, слід зауважити, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, п. 57, серія А, № 93).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого суду в цій частині.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що місцевий суд, повертаючи відповідну заву, дійшов помилкового висновку щодо недодержання заявником пунктів 6, 7 частини другої статті 383 КАС України.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 встановлено, що вона містить відомості про набрання рішенням законної сили - 09.01.2019, дату відкриття виконавчого провадження, за яким до теперішнього часу рішення суду не виконано - 13.05.2019 (а.с.121). При цьому зазначення ОСОБА_1 дати відкриття виконавчого провадження колегія суддів, не вдаючись до надмірного формалізму, вважає за виконання позивачем вимог пункту 7 щодо необхідності зазначення інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання. Тобто, в цій частині заявником дотримано вимоги процесуального кодексу, а доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.
Однак, наведене не впливає на правильність загального висновку місцевого суду про невідповідність заяви вимогам ст. 383 КАС України та наявності підстав для повернення такої.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції від 27 червня 2019 року відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.4 ст.241, ч.5 ст.250, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст. 321, ч.1 ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у справі № 1240/2668/18 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 30 липня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук