ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
29 липня 2019 року № 826/12118/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Чемериса М.С. (за дорученням судді), розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експандіа"
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
представники позивача: Щітка М.В., Крузель Ю.П.;
сторін: відповідача - Мартиненко Д.Ю.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Експандіа" (далі по тексту - позивач або ТОВ "Експандіа") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві), у якій просить суд:
скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 25.07.2016 № 0004241402 з огляду на хибність, необґрунтованість та не підтвердження матеріалами справи висновків, що викладені в пункті 2 розділу 4 «Висновки» Акту перевірки від 14.04.2016 № 155/26-15-14-02-02 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальність «Експандіа» (код ЄДРПОУ 35415496) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014».
Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що висновки в акті перевірки є необґрунтованими, жодного доказу стосовно наміру компанії зменшити та знизити податкові зобов'язання з податку на додану вартість не існує, а тому відсутні підстави для застосування будь-яких податкових наслідків до ТОВ "Експандіа", зокрема донарахування зобов'язань за заповненим з рядом недоліків та помилок уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок.
Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2016 (суддя Арсірій Р.О.) відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено до судового розгляду.
Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 12.10.2017 № 7879 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2017 (суддя Пащенко К.С.) прийнято справу до провадження та призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги, за викладених у позові підстав, підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Так, у своїх письмових запереченнях ГУ ДФС у м. Києві відмітило про законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, оскільки під час перевірки встановлено, що в порушення п. 185.1. ст. 185, п.п. 186.2.1. п. 186.2. ст. 186, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (альтернативно - ПК України) ТОВ "Експандіа" занижено суму податкового зобов'язанням з податку на додану вартість на загальну суму 61 245 грн., в тому числі по періодам: за лютий 2014 року на суму 59 грн., за травень 2014 року на суму 61 186 грн.
Поряд з цим, представники позивача та представник відповідача звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Як установлено судом, у період з 25.02.2016 по 07.04.2016 та з 25.03.2016 по 07.04.2016 Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі наказів Головного управління ДФС у м. Києві від 08.02.2016 № 440 та від 22.03.2016 № 1622, направлень від 25.02.2016 № 831/26-15-13-04-06, № 458/26-15-13-03-03, № 172/26-15-14-02-02, № 173/26-15-14-02-02, № 227/26-15-14-06-04, № 831/26-15-13-04-06, № 174/26-15-14-02-02 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Експандіа» (код ЄДРПОУ 35415496) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.
10.02.2016 повідомленням від 09.02.2016 № 2574/10/26-15-13-02-02 позивача повідомлено про проведення вищевказаної перевірки, про що свідчить особистий підпис довіреної особи позивача - ОСОБА_1 (довіреність ТОВ «Експандіа» № 311215 від 31.12.2015) у даному повідомленні.
За результатами даної перевірки відповідачем складено акт від 14.04.2016 № 155/26-15-14-02-02/35415496 (нижче - Акт або Акт перевірки), який отриманий позивачем 21.04.2016.
21.04.2016 позивачем до Головного управління ДФС у м. Києві подано заперечення № 21/04/2016-3 від 21.04.2016 на Акт перевірки.
04.05.2016 позивачем отримано відповідь від 28.04.2016 № 9989/10-26-15-14-02-02 на заперечення, у відповідності до якої висновки, що викладені в Акті - залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
05.05.2016 ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення № 0002261402, № 0002241402, № 0002251402, які отримані позивачем 10.05.2016.
20.05.2016 позивачем до Державної фіскальної служби України подано скаргу № 20/05/2016-1 на податкові повідомлення рішення від 05.05.2016 № 0002261402, № 0002241402, № 002251402.
12.07.2016 Державною фіскальною службою України винесено рішення № 151113/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги на податкові повідомлення рішення від 05.05.2016 № 0002261402, № 0002241402, № 0002251402, відповідно до якого скаргу - задоволено частково, вищевказані податкові повідомлення-рішення скасовано в частині зменшення ТОВ «Експандіа» податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Омс-Центральна Україна», ТОВ «Новаклін», ТОВ «Захід Фасіліті Менеджмент» і у відповідній частині штрафних санкцій, а в іншій частині - залишено без змін.
25.07.2016 Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі Акта перевірки та рішення Державної фіскальної служби України від 12.07.2016 № 151113/6/99-99-11-01-01-25 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004241402 (в подальшому - Податкове повідомлення або Спірне рішення або Оскаржуване рішення), у відповідності до якого позивачу нараховано грошове зобов'язання у розмірі 114 555 грн., з яких 91 644 грн. - податкового зобов'язання та 22 911,00 грн. - штрафних санкцій.
У відповідності до пп. 3.2.1, п. 3.2 Акту, перевіркою повноти визначення позивачем податкових зобов'язань за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 відповідачем встановлено їх заниження на загальну суму 61 245,00 грн. у тому числі по періодам: за лютий 2014 на суму 59 грн., за травень 2014 на суму 61 186 грн.
Як слідує з даних Акту, у травні 2014 року ТОВ «Експандія» здійснило реалізацію послуг на суму податку на додану вартість 533 678 грн., про що свідчать надані до перевірки документи.
Перевіркою встановлено подання ТОВ «Експандія» до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 25.09.2014 № 9055068590 за травень 2014 року, згідно якого встановлено: р. 1 Д5 «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів», графа 5 (уточнений показник) колонка А на суму 2 362 461 грн. колонка Б на суму 472 492 грн.; р. 6 «Загальний обсяг постачання» графа 5 (уточнений показник) на суму 2 362 461 грн., р. 9 графа 5 (уточнений показник) «Усього за розділом» на суму 472 492 грн. Графа 6 з показником 59 грн.
Крім того, перевіркою встановлено невключення до складу податкових зобов'язань у лютому 2014 суми 295,08 грн. в т.ч. ПДВ 59 грн.
Таким чином, як випливає з відомостей Акту, в порушення п. 185.1. ст. 185, п.п. 186.2.1. п. 186.2. ст. 186, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, ТОВ «Експандія» занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 61 245 грн. в тому числі по періодам : за лютий 2014 на суму 59 грн., за травень 2014 на суму 61 186 грн.
Як свідчать матеріали справи, податкова декларація за лютий 2014 року № 9014391498 подана позивачем до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 19.03.2014 засобами електронного зв'язку, про що свідчить квитанція.
Відповідно до копії даної податкової декларації позивачем задекларовано суму обсягу постачання, без урахування податку на додану вартість (колонка А) 2 362 166 грн. та суму податку на додану вартість (колонка Б) 472 433 грн.
Податкова декларація за травень 2014 року № 9035563156 подана позивачем до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 20.06.2014 засобами електронного зв'язку, про що свідчить квитанція № 2.
Відповідно до копії даної податкової декларації позивачем задекларовано суму обсягу постачання, без урахування податку на додану вартість (колонка А) 2 668 392 грн. та суму податку на додану вартість (колонка Б) 533 678 грн.
25.09.2014 позивачем до Державної фіскальної служби України подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2014 року № 9055068590, про що свідчить квитанція, яка міститься в матеріалах справи.
У відповідності до даного розрахунку скориговано, а саме: суму обсягу постачання, без урахування податку на додану вартість (колонка А), 2 362 461 грн. та суму податку на додану вартість (колонка Б) 472 492 грн.
Правильність визначення відповідачем суми реалізації послуг на суму податку на додану вартість, що склала 533 678 грн., за травень 2014 підтверджено розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість), що доданий до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року № 9035563156, та не заперечується позивачем.
Вірність висновків контролюючого органу, що містяться в Акті перевірки стосовно невключення до складу податкових зобов'язань у лютому 2014 суми 295,08 грн. в т.ч. ПДВ 59 грн. також позивачем не заперечується.
Разом з тим, у позовній заяві позивачем зазначено, що під час подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2014 року № 9055068590 він мав на меті відкоригувати показники податкової декларації за лютий 2014 року.
Пояснення стосовно даного факту були надані представником позивача контролюючому органу під час проведення планової перевірки, а також зазначені в запереченнях від 21.04.2016 № 21/04/2160-3 на акт перевірки та у скарзі до Державної фіскальної служби України від 20.05.2016 № 20/05/2016-1 на податкові повідомлення рішення від 05.05.2016 № 0002261402, № 0002241402, № 0002251402, але не взяті до уваги ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та Державною фіскальною службою України.
Крім того, на думку позивача, контролюючий орган не мав права під час визначення податкових зобов'язань за травень 2014 року приймати до уваги уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2014 року № 9055068590, оскільки останній оформлений з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 глави 2 розділу II ПК України та не міг бути прийнятим контролюючим органом навіть під час його подання.
Розглядаючи спір по суті, суд виходить із такого.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України, та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Особливості нарахування та сплати податку на додану вартість визначено розділом V ПК України.
Відповідно до підпунктів 14.1.178, 14.1.179 статті 14 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.
Абзацом першим та третім пункту 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Нормою пункту 203.1. статті 203 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Статтею 50 ПК України встановлено порядок внесення змін до податкової звітності.
Так, відповідно до абзацу першого п. 50.1. ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Абзацом першим пункту 50.2 статті 50 ПК України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
У підпункті 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України зазначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Пунктом 123.1. статті 123 ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до п. 58.1 статті 58 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом, у тому числі, встановлено факт завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу.
Отже, як встановлено матеріалами перевірки та не заперечується позивачем, сума податку на додану вартість за травень 2014 року склала 533 678 грн., тоді як позивачем, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2014 року № 9055068590, задекларовано 472 492 грн.; за лютий 2014 року - 472 492 грн., тоді як позивачем задекларовано 472 433 грн. А відтак, контролюючим органом цілком правомірно визначено те, що сума заниження податкового зобов'язання за лютий 2014 року склала 59 грн., за травень 2014 року - 61 186 грн.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про правомірність Оскаржуваного рішення.
При цьому, суд не бере до уваги доводи позивача стосовно неправомірності урахування контролюючим органом під час визначення податкових зобов'язань за травень 2014 року даних, що зазначені в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2014 року № 9055068590, оскільки даний розрахунок складено позивачем та прийнято контролюючим органом. Водночас, суд позбавлений можливості надавати правову оцінку законності дій контролюючого органу під час прийняття даного розрахунку, оскільки вищевказані дії не є предметом оскарження у даній адміністративній справі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав. Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.
На думку суду, Спірне рішення відповідає вимогам, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Експандіа" - відмовити повністю.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко